Учора у Францію вже відправилася родина капітана Андрія Задорожнього, кадрового військового, який загинув, рятуючи товаришів по службі, по дорозі на Савур-Могилу. Його дружина Наталія, син Андрійко та дочка Аня будуть відпочивати у місті Брест. Невдовзі туди ж поїдуть і родина старшого солдата Леоніда Крепеця, загиблого під Дзеркальним, останки якого нещодавно опізнали за результатами експертизи на ДНК, – дружина Віра та старший синок (геть схожий на тата) Ярослав. І ще волинські волонтери дооформлюють документи мамі загиблого солдата Дмитра Головіна та двом його дітям (виховував їх без дружини, котра покинула родину і мешкає у Москві), - пише Наталія Малімон для газети День.

Костянтин Зінкевич, один з перших в Україні волонтерів з початку цієї неоголошеної війни і керівник громадської організації «Активіст», каже, що контакти з українською діаспорою у Франції почалися ще минулого року. Спочатку отримували посилки для українських військових від українських француженок Марії Налін та Ніни Франц. Допомога ця не припиняється донині. А потім надійшла і пропозиція прийняти на відпочинок і реабілітацію родини загиблих на сході воїнів, також і ті сім'ї, у яких батьки рахуються зниклими безвісти. Півроку довелося оформляти документи, адже, наприклад, Леонід Крепець, якого не було ні в списку загиблих, ні серед живих, не міг дати дозвіл на виїзд своєї дитини за кордон... Вірі довелося вирішувати це питання через суд з допомогою фахівців, яких надавала громадська організація «Активіст». Костянтин Зінкевич вдячний Ірині Курило, котра всю документальну роботу у паспортних столах, судах, бюро перекладів та інших взяла на себе, використовуючи і власний транспорт. Дякує чиновникам, які без зайвих додаткових пояснень йшли назустріч, бюро перекладів «Консул» у Володимирі за безоплатні переклади та підтвердження усіх французомовних документів. Також величезна подяка Уляні Дейнеці, яка тягне величезну «лямку» у спілкуванні і співпраці з французьким посольством та організації усіх виїздів-приїздів родин героїв. Надзвичайна робота по організації поїздок та їх фінансуванню здійснюється також Іриною Галевич та радіо «Львівська хвиля». 

Світлана Пельо, котра мешкає у Бретані, одна з тих, хто у Франції опікуються родинами загиблих українських військових. На питання, чому вони це роблять, відповіла так: «Ми об'єдналися, бо ми однодумці. Ми всі тут переживали Майдан, кожна по-своєму. Раніше ми представляли тут нашу малу батьківщину піснями, танцями у традиційних костюмах, готували наші страви для різних французьких асоціацій. Ми ніколи не забували, звідки походимо. Та коли почався Майдан, у нас також вийшло два табори... Деякі етнічні українки стали на бік Росії... І французи вже перестали будь-що розуміти в цій ситуації. Адже російська пропаганда тут велася десятиріччями. Тому кожна із нас почала вести проукраїнську пропаганду. Ми розповідали про ситуацію в Україні знайомим, близьким, колегам, а тоді «добралися» і до місцевої преси, соціальних мереж, проводили мітинги. Коли почалася в Україні ця війна, кожен робив що міг. Хтось пересилав гроші, хтось речі, а я, наприклад, пішла по аптеках і медичних кабінетах і назбирала так 35 кілограмів медикаментів, які ми з чоловіком відвезли у Париж і польським автобусом передали в Україну. А потім ми об'єдналися і почали допомагати українській армії. Тоді Марія запропонувала допомагати і родинам. Так і народився цей проект. Чому? Бо дуже болить душа за всю Україну. А по-друге, загиблі воїни – це українські герої, які зупинили та утримують від поширення нашою землею далі «рускій мір».