Боротьба між Волинською прокуратурою та Ковельським СЛАТ«Тур» триває, адже на кону стоїть 30 тисяч гекратів землі. Справа пройшла уже всі кола судівської системи і навіть дійшла до Верховного Суду України. Однак доля земель ще й досі не вирішена.

Ще рік тому прокуратура області в інтересах держави та територіальної громади в особі Волинської облради, Волинської ОДА, Держагентства лісових ресурсів України та Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства звернулася до Господарського суду Волинської області з позовом про визнання недійсними державних актів на землю, які ще у 1994 році були видані Ковельському СЛАТ«Тур».

Лісові площі на території Ковельського району у 1994 році були передані у користування тоді ще комунальному підприємству. Формально земля продовжує залишатися у власності держави, однак право на довічне користування, ще за радянських часів надане Ковельському міжколгоспно-радгоспному лісгоспу буцімто узаконили за приватним підприємством «Тур».

У Господарському суді Волинської області заступник прокурора області намагається довести, що підприємство з самого початку отримало землі лісового фонду незаконно, а тому вимагає скасувати державні акти на право користування.

Як йдеться у матеріалах судової справи, спершу товариству «Тур» було надано 30,6 тисяч гектарів лісу, пізніше площі розширилися за рахунок заліснення територій.

При цьому прокуратура вказує, що перебіг строку позовної давності по даному спору розпочався у травні 2014 року, тобто з моменту надходження листа Державної інспекції сільського господарства у Волинській області про виявлені порушення земельного законодавства.

Разом з тим, представник прокуратури наголошує на тому, що спірні землі входять до лісового фонду, а ними можуть користуватися лише державні підприємства, а не приватні.

У свою чергу представники Ковельського СЛАТ«Тур» наполягали на тому, аби суд відмовив прокуратурі у задоволенні позову, оскільки вони порушили строки позовної давності.

З цих підстав колегія суддів Господарського суду Волинської області відмовила Волинській прокуратурі в позові. Після цього прокуратура області взялася оскаржувати рішення суду і подала спочатку апеляційну, а згодом і касаційну скарги. Однак і Рівненський апеляційний господарський суд, і Вищий господарський суд відмовили прокуратурі у зодоволенні скарг.

Разом з тим, Вищий господарський суд направив цю спарву до Верховного Суду України з тих підстав, що суд касаційної інстанції по-різному застосував норми матеріального права, іншими словами - у двох справах про поновлення строку позовної давності було прийнято різні рішення.

Тож, вкотре розглянувши скаргу прокуратури Верховний Суд України постановив  задовольнити її частково, а провадження направити до суду касаційної інстанції, звідки її у свою чергу було скеровано назад на Волинь. Тож тепер цю справу, вже по другому колу розглядає колегія суддів Господарського суду Волинської області.