У Ковелі представники громадського обʼєднання «Ліва опозиція» та ветерани обурюються спробою перейменування вулиць у місті.

Відповідне звернення опубліковане у Вістях Ковельщини.

Автори тексту наводять як аргументи Закон України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 р.р.», зокрема п.1 ст. 1 «Увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років», який передбачає «шанобливе ставлення до пам'яті про перемогу над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років».

Крім того, звертаються до п. 3 ст. 2 «Форми увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років», де записано: «Недопущення фальсифікації історії Другої світової війни 1939-1945 років у наукових дослідженнях, навчально-методичній літературі, підручниках, засобах масової інформації, публічних виступах представників державних органів, органів місцевого самоврядування, посадових осіб».

«Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», зокрема частина 4 ст.1 «Визначення термінів», говорить, що символіка комуністичного тоталітарного режиму ‒ символіка, що включає «назви областей, районів, населених пунктів, районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів, інших об'єктів топоніміки населених пунктів, підприємств, установ, організацій, у яких використано імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органів влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік, працювали в радянських органах державної безпеки.

Кавалерійська бригада 25-ї Чапаївської дивізії разом з іншими військовими формуваннями 4 серпня 1920 року звільнили Ковель від білополяків. Так що прізвище В. І. Чапаєва на Ковельщині широко відоме, чому й одна з вулиць носить його ім'я.

С. Бойко перебував в КПЗУ, проживав у Луцьку при панській Польщі, 19 листопада 1930 р. був по-звірячому закатований польською дефензивою. Він не має ніякого стосунку до тоталітарного режиму 1917-1991 років, про який йдеться в Законі (див. п.1, роздл. 1 ст.1 «Визначення термінів»)», ‒ йдеться в публікації.

«Виходячи з вищевикладеного, вважаємо, що вулиці Ковеля, які носять назви Ватутіна, Чапаєва, Смирнова, Суворова, Кутузова, Гвардійської, 40 років Перемоги, Тимошенка, Бенделіані, Жукова, 1-го Травня, Боженка, Бойка, Рокосовського, Руднєва, Перовської та провулок Ватутіна, не підлягають перейменуванню», ‒ переконують автори Валентин Бідзюра, Віталій Подолянчук та Марія Батраченко.

«Крім того, зі шпальт газети хотілось би дізнатися про ініціаторів перейменування вулиць та членів топонімічної комісії, про те, як вони голосували по тій чи іншій вулиці персонально», ‒ додають вони.

Далі автори звертаються до підрахування вартості такого перейменування. «Невже в нас уже вирішені всі питання щодо наявності робочих місць, благоустрою, безоплатного державного соціального житла для малозабезпечених? Можливо, вперше за роки Незалежності на 50 відсотків знизили вже вартість житлово-комунальних послуг, електроенергії, газу, за користування телефоном чи Інтернетом? Адже ціни значно завищені…» ‒ бідкаються «опозиціонери».