У село Яревище, що майже на крайній півночі Волині, працівників Державного підприємства «Волинські старожитності» привело не тільки бажання відкрити одну з найцікавіших сторінок історії, а й звістки про особливу активність тут так званих чорних археологів. Останні активізувалися, і вже не вперше. На тому місці, яке у Яревищі споконвіку називають Монастириськом. Адже не одне покоління яревищанців плекає перекази, що стояв тут монастир, який збудував володимирський князь Володимир Василькович, що правив з 1269-го по 1288 р. і тут і віку свого доживав. Про це пише Наталія Малімон на сторінках газети «День».

Одноденна археологічна розвідка ДП «Волинські старожитності» дала результат. Звичайно, що «чорні археологи» вже завдали пам’ятці певної шкоди. Але коли у найперспективнішому місці заклали траншею розміром  1х10 метрів, то на глибині 45 сантиметрів виявили залишки стародавніх фундаментів шириною близько метра та товщиною до десяти сантиметрів. Другою розвідковою траншеєю було засвідчено наявність рову по периметру пагорба. Отриманий матеріал являв собою фрагменти середньовічної кераміки, нумізматичний матеріал, який потребує доопрацювання, та перстень ХІІ—ХІV століть.

Галицько-волинські літописи середини ХІІІ століття згадують цю місцину під назвою Рай, Райгородок, від яких виводять назву Раєвище, а потім трансформоване Яревище. У східній частині села є урочище Городок, стверджують, що це місце, де і було місто Рай, Раєвище. Місцеві мешканці називають урочище райським або святим. Проведені тут ще раніше розкопки виявили кераміку і речі побуту навіть ХІ—ХІІ століть. Місцевий парафіяльний храм Вознесіння Христового, споруджений 1865 року, стоїть на місці монастирського храму, у ньому колись зберігалося чимало  предметів сакрального мистецтва, документів, серед яких — і грамота князя Олександра Сангушка, який відновлював монастир у Раєвищах 1444 року, але всі вони зникли під час набігу орд диких атеїстів. Першим його настоятелем був рідний брат князя інок Іоаким. Князь Сангушко наділив цей монастир великими угіддями, всією землею, яка облягала всю місцевість    (277 десятин) та обведену її річку Прип’ять з її притоками. Недалеко цього місця річка відділяє рукав, який знову спливає до Прип’яті. Утворювався штучний острів. Цей чудовий острів боголюбивий князь віддав на подвиг чернецтва. Яревиський монастир існував декілька століть.

Село Яревище унікальне і тим, що тільки біля храму, на місці колишнього монастиря стоїть кілька хат, а решта обійсть розташовано в лісах, які стіною стоять навколо села.