У прикордонному Ішові відкрили щойно збудоване лісництво і прокладають нову дорогу.

Про це повідомляє власний кореспондент газети Верховної Ради «Голос України» Микола Якименко.

У День працівника лісу, яке відзначають кожної третьої неділі вересня, він розповів Інформаційному агентству Волинські Новини, що Ішівське лісництво - одне з найвіддаленіших у Володимир-Волинському державному лісомисливському господарстві. Аби потрапити до нього, спочатку потрібно проїхати прикордонне містечко Устилуг, а потім ще чотири десятки кілометрів тряскої бруківки. Телефон щораз приймає повідомлення, що ми перебуваємо в зоні діяльності польського мобільного зв’язку. Проґавив і плати 30 гривень за хвилину.

Мандрівка варта уваги, адже в Ішові збудували нове лісництво. Його просторе складене з дерев’яних брусів приміщення має все необхідне, аби створити для лісівників належні умови праці. Лісничий Володимир Філюк задоволений обновою.

Ішівське лісництво - одне з найстаріших. У ньому добре пам’ятають часи, коли колектив впродовж двох десятиліть очолював заслужений лісівник України Костянтин Козік. Тоді окрім вирощування лісу, тут ще й переробляли деревину.

Працювало сто чоловік, зараз – у рази менше. Про минулу велич нагадує просторе приміщення. Однак там сьогодні порожньо. Тай взагалі такого села, як Ішів, зараз фактично не існує, залишився один мешканець, та і той, як кажуть, не місцевий.

Спогади про лісництво залишилися і в директора лісомисливського господарства Дмитра Войтюка. Лісником тут два десятиліття працював його батько, тай сам він розпочинав свою трудову діяльність в Ішові, ще навчаючись у Шацькому лісному технікумі.

Далека мандрівка виправдана ще однією новиною, далеко не місцевого значення. В лісництві завершується будівництво чотирикілометрового відрізка лісової дороги з щебеневим покриттям. Вона полегшить доступ до лісових ділянок, а з часом, коли буде введено усі 15, 5 кілометра, вдвічі скоротить шлях до села Стенжаричі.

До речі, збудована кілька років така ж дорога в п’ять разів зменшила відстань між селами Микитичі і Кладнів, які належать до однієї сільської ради.

Замість 50 кілометрів об’їзних доріг, зараз потрібно подолати усього десять досить пристойної щебеневої.

Будують дороги лісівники власним коштом. Перша черга нової дороги в Ішові їм обійдеться у півтора мільйона гривень. Але вони йдуть на такі затрати. Адже буде не лише легше вивозити деревину, полегшиться і доступ до лісових масивів, і буде значний виграш в соціальному плані.

Машиніст скрепера Юрій Мазурок тепер і сам дивується, як вдалося подолати місцеві болота і бездоріжжя, де і кіньми було важко проїхати.

Побувавши в лісомисливському господарстві, не могли проминути і лісопереробний комплекс. Значна частина виготовленої тут продукції йде на експорт. Директор підприємства Дмитро Войтюк каже, що відтепер на за кордон не відправлятимуть лісу-кругляка, а лише розпиляний. Аби мати більшу віддачу, тут його сушать. За кубометр такої сировини платять на 15 євро більше. Котельня ж, яка оплює сушку, працює на відходах деревини.

Низькосортну деревину відправлять для переробки на підприємства «Кроноспан» і «Крона-Україна» для виготовлення меблевих деревостружкових плит.

Лісівники також постачають населення і підприємства дрова. Цієї осені Володимир-Волинська міська лікарні і школа №2 переводять свої котельні з газу на дрова. Теж саме робить населення. Майже сорок відсотків селянських господарств Володимир-Волинського району, які мають газ, зі слів Дмитра Войтюка, тепер використовують для опалення дрова.

Загалом колектив зустрів своє професійне свято з хорошими показниками і добрим настроєм.