Учасник АТО, лучанин Антон Бучко стверджує, що міська влада економить на учасниках бойових дій на сході, - пише Район.Луцьк. 

Антон Бучко, який зараз відбуває службу неподалік Артемівська, звернувся по грошову допомогу до міської влади. Адже згідно із законом «Про військовий обов'язок і військову службу», громадянам України, які призиваються на строкову військову службу, виплачується грошова допомога в розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Проте у відповідь сім’я Антона отримала лист, у якому зазначено, що замість очікуваних 2 тисяч 436 гривень, вони отримають 500 гривень.

Проте такий стан справ родину військовослужбовця уже не дивує. Бо попри розповіді влади про цілковите забезпечення хлопців на передовій одягом, зброєю та медикаментами, вони знають, яка реальна ситуація у зоні бойових дій.

Антон Бучко розповідає, що ще на початку вересня разом з побратимами їх відправили служити поблизу гарячих точок Попасна – Дебальцеве – Артемівськ. Проте про амуніцію для хлопців так і не подбали.

«Я приїхав тільки зі своїми речами. Там навіть окопів не було, а копати їх не було чим. Ми були як клоуни. Вся форма велика, берці також не за розміром. Мені видали взуття 50 розміру, а форму – 52. Це просто абсурдно, бо мій реальний розмір 46», – розповідає Антон.

То ж довелося самостійно купувати і форму, і взуття, і наколінники. Форму хлопець придбав стару за 650 гривень, бо нова була надто дорогою – 1 800.
«А про зарплату і говорити смішно. Мені прийшло 910 гривень. Нам кажуть, що ми служимо у другій лінії оборони, то зарплата мала б бути близько трьох тисяч», – каже хлопець.
Тепер у нього ще одна турбота – зимова форма, яку найімовірніше доведеться купувати також за свої гроші.
«У нас немає касок і аптечок. Та найгірше, що немає бронежилетів, а я бачив, що їх привозили. Я запитував, чого нам не видають. Сказали, що через півроку отримаємо. Мені через півроку він може і не знадобитися», – розповідає Антон.

Нестача зброї також є важливою проблемою. Хлопець розповідає, що найважча зброя у них – гранатомет. Ні танків, ні мінометів нема, а за транспорт служать шкільні автобуси.

«Командир роти у нас взагалі не військовослужбовець. Він колишній пожежник. А ще мене цікавить чого Національна гвардія, якій держава виділила техніку, стоїть десь у тилу. Зараз, особливо перед виборами, вони розповідають, як добре нас забезпечують усім необхідним. Вони забули, що у нас виборів немає, там у нас реальність», – каже Антон.