Не призначають вибори, тому що вагаються. Сумніви у Києві - щодо особи кандидата, який здатен поборотися із тими претендентами, які вже оголосили про наміри балотуватися до Верховної ради від 23 округу.

Щонайменше так пояснюють гальмування із призначенням проміжних виборів на Маневиччині, де донедавна кілька скликань поспіль перемагав Ігор Єремеєв, пише Інформаційне агентство Волинські Новини з посиланням на  Волинську правду.

А засновник Фонду «Новий Луцьк», свого часу народний депутат від Луцька Ігор Палиця, який зазначав, що, ймовірно, таки йтиме від цього округу до Парламенту, навіть заявив: очевидно, після публічного оголошення його намірів вибори там поки не відбудуться.

Власне, затягування процесу дійсно триває: 21 вересня УНН повідомляло, мовляв, Центральна виборча комісія не оголошує позачергові вибори на Волині у виборчому орузі №23, бо Верховна рада не надає довідки про смерть Єремеєва.

У ЗМІ точилися дискусії: вибори хочуть зірвати?

«Ви знаєте, я думаю, що після того, як я публічно оголосив про наміри балотуватися від 23 округу, вибори там не відбудуться. Тому що влада зробить все для того, щоб я не потрапив у Парламент. Вона розуміє, що я зробив це свідомо і для того, щоб люди, які живуть в цьому окрузі, звернули увагу на те, як влада бореться з тими, хто розуміє, хоче і буде казати правду», - прокоментував ситуацію Ігор Палиця.

Так, якщо розібратися, отримуємо наступне: минуло майже 2 місяці, як помер народний депутат України Ігор Єремеєв. Згідно з Законом «Про вибори народних депутатів України», Центральна виборча комісія призначає проміжні вибори у разі дострокового припинення повноважень депутата, обраного в одномандатному окрузі. Такі вибори проводяться в останню неділю 60-денного строку з дня опублікування рішення про їх призначення. Зазвичай вибори в Україні відбуваються в останню неділю місяця. Отже, якби ЦВК призначила вибори нардепа в окрузі №23 (центр – селище Маневичі) до 25 серпня, їх можна було би провести в один день із місцевими (25 жовтня), чим заощадити чимало державних коштів.

Але в серпні ЦВК мовчала. У неї був вересень, щоб оголосити старт виборчого процесу і тим самим, хоч і з більшими державними видатками, утім таки провести вибори у Маневицькому виборчому окрузі №23 в останню неділю листопада.

Але, як ідеться на «Волинській правді», у Києві вагаються. «Влада ще й досі не визначилася з кандидатом, який міг би гідно протистояти Ігорю Палиці. А він уже заявив про свою готовність балотуватися в народні депутати від округу №23, в межі якого входять Маневицький, Ківерцівський, Камінь-Каширський і Любешівський райони», - йдеться на сторінках видання.

Автор продовжує: як відомо, більшість складу ЦВК сьогодні – за Президентом. Тому саме в Адміністрації Президента вирішують, чи призначати проміжні вибори у Верховну Раду по тому чи тому округу, як це було із Чернігівським виборчим округом №205. Там, нагадаємо, у жорсткому протистоянні з нинішнім керівником «УКРОПу» Геннадієм Корбаном переміг керівник Державного управління справами (в народі кажуть «завгосп Президента»), племінник політика Анатолія Матвієнка (уродженця Вінниччини) Сергій Березенко.

До теми: Чому в Чернігові роздавали гречку

Утім волинське Полісся – не Чернігівщина, де Корбан стартував практично з нульовим рейтингом. Рейтинг Ігоря Палиці, який був народним депутатом від Луцька, на Волині, пише автор, - дуже високий. Завдяки діяльності його Фонду «Новий Луцьк», впізнаваність політика - надзвичайно велика. Згідно з різними оцінками, за нього вже сьогодні готові віддати свої голоси більше 40 відсотків волинян. Влада, припускає журналіст, панічно боїться програшу і нестямно шукає кандидата, яким міг би скласти конкуренцію Палиці.

Спочатку вибір було зроблено на користь Олени Палагути, - «правої руки» покійного Ігоря Єремеєва, яка сьогодні очолила виборчий штаб Миколи Романюка на виборах міського голови Луцька.

«Ця залізна леді має репутацію жорсткого керівника і відома своїм хамським ставленням до підлеглих. Попри значний фінансовий ресурс, їй було б важко зіграти роль такої собі доброї пані для щиросердних мешканців Полісся. Та й Палагута – не Єремеєв і не Палиця, масштаб не той», - зазначає автор.

Ще один кандидат - голова Волинської ОДА Володимир Гунчик. «Володимир Петрович і не проти поміняти м’яке крісло керівника області, яке час од часу розхитують громадські активісти, на затишну залу будівлі під скляним куполом. Але він панічно боїться програшу. Гунчик, можливо, й переможе у Камінь-Каширському районі, звідки він родом і де про нього доброї думки, але от на Маневиччині, зважаючи на фінансові труднощі на Сойненському торфобрикетному заводі, шанси у нього невеликі», - аналізує журналіст.

Цілком можливо, ідеться далі у статті, що в цьому окрузі балотуватиметься й комуніст Адам Мартинюк, уродженець села Ветли Любешівського району. Свого часу, перебуваючи на посаді екс-спікера парламенту, він чимало зробив для своїх земляків за державний кошт: будівництво доріг, газогонів, нових шкіл, дитячих садків, клубів і церков по селах. У 2012-му, напередодні чергових виборів до парламенту, він уже засівав цей округ грішми, бо мав місце варіант, що доведеться йти по мажоритарці. Проте в останній момент обрав таки партійний список.

Тепер Компартії, як відомо, брати участь у виборах заборонено. Її лідер Петро Симоненко уже заявив, що розглядає участь комуністів у місцевих виборах за списками такої собі партії «Нова держава».

«Не буде проблем висунути Адама Мартинюка від цієї чи якоїсь іншої маргінальної політичної сили. Не буде проблем йому і знайти фінансування в олігархів з «Опоблоку», які прагнуть реваншу. Виграти він навряд чи зможе. Та голосів відщипне чимало. Голосів від Гунчика, бо їхній електорат перетинається. Та й на Поліссі чимало жителів, які досі дивляться російські телеканали, їздять на заробітки в Росію або сидять без роботи і продовжують ностальгувати за СРСР, про який їм розказують казки дідусі й бабусі», - резюмує щодо «комуніста» автор.

Ще один потенційний кандидат від влади – молодий керівник ДП «Укрспирт», уродженець Луцька Роман Іванюк, який балотувався від «Блоку Петра Порошенка» на дострокових виборах у Луцьку в 2014 році.

Сьогодні він продовжує «світитися» у волинських ЗМІ, приїжджав на перший дзвоник у рідну Луцьку гімназію №4. Кажуть, він є кандидатом на посаду майбутнього префекта Волині в разі обрання Гунчика депутатом або почесної відставки та переведення Володимира Петровича на роботу з меншим напруженням й більшими фінансовими потоками.

Утім ставити на Іванюка владі – ризиковано, - пояснює автор. По-перше, у 2014-му він програв не тільки нинішньому нардепу Ігорю Лапіну, який вдало експлуатував тренд воїна-захисника України. Незважаючи на бренд президентської партії, він поступився і викладачу-філологу, представнику Фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк» Ірині Констанкевич.

Більше того, на Волині ходять чутки, нібито дружина Романа Іванюка перебуває в родинних стосунках із родиною кума Володимира Путіна - Віктора Медведчука. Підтвердити чи спростувати їх «Волинській правді» поки не вдалося. На користь підтвердження є тільки одна опосередкована ознака: начальником виборчого штабу Романа Іванюка у 2014 році в Луцьку був колишній працівник Адміністрації Президента Леоніда Кучми в часи, коли її очолював Віктор Медведчук.

Автор насамкінець припускає: можливо, вибори в окрузі №23 не призначають, бо чекають повернення в Україну Дмитра Фірташа? «В принципі, я можу їхати хоч сьогодні, мені паспорт віддали, у мене цих проблем немає», – заявив той ще в липні цього року в інтерв’ю газеті «Сегодня».

Утім, продовжує журналіст, повернутися в Україну, щоб просто жити тут, Фірташ навряд чи схоче. Він, безумовно, має намір і далі впливати на українську політику. Принаймні для того, щоб зберегти свої активи. Адже азотні підприємства Фірташа стоять, і з цим треба щось вирішувати.

«Крім того, Фірташ має значну частку в «Західній нафтовій групі» – «WOG», заправки якої поширені у всій Західній Україні. Після трагічної загибелі Ігоря Єремеєва на «континіумську» власність поклали око чимало акул великого бізнесу. А спільний бізнес із «Континіумом» поки що завдавав Дмитру Фірташу лише прикрих клопотів», - резюмує автор.

***

Тим часом, поки у Києві вагаються із кандидатами, вибори не призначаються, а округ свого представника у Верховній раді досі не має.

«Влада не розуміє одного: мені однаково, будуть оголошені вибори чи ні, буду я депутатом Парламенту чи ні, утім я все одно починаю працювати з людьми не тільки в 23 окрузі, а й з усіма волинянами. Я починаю допомагати, слухати і чути. І ми все одно зробимо тут так, як правильно і краще для людей. А будуть вибори чи ні – це проблема влади. Якщо вона боїться – хай так буде», - резюмував з цього приводу Ігор Палиця.