Для волинських бійців будують комфортабельну базу відпочинку. ФОТО

Будівництво комфортабельної бази відпочинку, і водночас, реабілітаційного центру для волинських учасників бойових дій тривають. Так, в зручних дерев’яних будиночках, що причаїлись серед соснового лісу на березі мальовничого озера Світязь, ті, хто відчув на собі тягар війни в Афганістані та на сході України, зможуть відволіктись від повсякденних проблем та оздоровити тіло й душу - пише Інформаційне агентство Волинські Новини.

Ідея створити таку от «віддушину» від важких реалій життя для воїнів з Волині, й не тільки, народилась ще у 2012 році. Ініціаторами задуму виступили члени правління Волинської обласної спілки ветеранів Афганістану. А от на прохання допомогти в його реалізації відгукнувся засновник Фонду «Новий Луцьк» Ігор Палиця, до якого афганці звернулися першочергово, уже не сподіваючись на підтримку місцевої влади.

Зі слів очільника спілки афганців Григорія Павловича, для якого нинішня війна на сході України – уже друга в житті, від проблем тих, кому «пощастило» скуштувати гіркі плоди війни, держава відхрещувалась в усі часи.

«Біда у тому, що увага з боку держави до ветеранів – надзвичайно мала. Особливо це стосується їхнього життя після війни. Саме тому виникла ідея збудувати тут, на Волині, власну відпочинкову базу для тих, хто цього так потребує. На жаль, часто трапляється так, що люди, які воювали, залишаються інвалідами. А для такої категорії населення реабілітація та відпочинок – чи не найбільш необхідні», - каже афганець.

Як приклад для наслідування він розповів, яким чином відбувається процес реабілітації військовослужбовців, які побували у гарячих точках.

«В Америці, наприклад, людину, яка повернулась із зони бойових дій, на місяць ізолюють від суспільства. У цей час з нею працюють спеціалісти: лікарі та психологи. Вони достеменно вивчають рівень психологічного зриву, у якому перебуває воїн, і виходячи з цього, складають програму реабілітації, що допоможе вивести бійця зі стресового стану», - зазначив Григорій Павлович.

Як запевняє афганець, у ті часи, коли він повернувся з війни, про жодну психологічну допомогу чи реабілітацію і мови не було.

«Ветерани війни – це люди, які для держави, наче «апендицит». Якщо якісь путівки комусь і виділяють безкоштовно, то вже холодною зимою, коли на землі лежить сніг, бо ж влітку їх треба вигідно продати. Саме через це спілка ветеранів Афганістану ініціювала створення реабілітаційного центру на березі озера Світязь, де відпочиватимуть воїни не лише з Волині, а й з усієї України. Фонд Ігоря Палиці «Новий Луцьк» одразу пішов нам назустріч і допоміг не словом, а ділом. Тож, ми маємо реальний приклад людей, які є господарями власного слова. Більш ні від кого ми ні копійки не отримали. Чесно кажучи, втомились слухати постійні відмовки про нестачу грошей в державному та обласному бюджетах», - наголосив афганець.

Зі слів Григорія Павловича, вартість загального кошторису на будівництво центру становить понад 4 мільйони гривень. За станом насьогодні, з резервів Фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк» виділили мільйон 700 тисяч гривень. Однак допомога надходитиме до завершення будівельних робіт та повного облаштування території. Нині ж усі роботи виконані на 50%, тож зовсім незабаром база відпочинку гостинно відчинить двері перед тими, хто так цього потребує.

Про всі «радощі» післявоєнної реабілітації, а точніше її відсутності, не з чуток знає колишній афганець, а нині заступник голови спілки ветеранів Афганістану Олександр Тиводар.

«Там, на війні в людини одне сприйняття життя, а тут – зовсім інше. Мир і війна - це два різні світи. На війні будь-який конфлікт можна вирішити автоматом чи гранатою, і, якою ж «несподіванкою» для колишнього воїна стає те, що після повернення, виявляється, з людьми потрібно спілкуватись мовою слів. На війні - все зрозуміло: по іншу сторону барикад вороги, поруч – союзники. А в повсякденному житті потрібно мати справу з «бюрократичною машиною», яка також сприймається як ворог. Саме через це й трапляються непоодинокі випадки психологічних зривів, зокрема, таких як: стрілянина, неадекватна реакція, бійка, образи в адресу держави. Але ми ж не з африканського племені й існують певні бар’єри суспільного життя, порушувати які не можна. В будь-якому випадку, ті, хто вже побував на війні, більше війни не хочуть», - ділиться пережитим афганець.

Він вважає, що насьогодні в Україні існує винятково «доморощена» система реабілітації ветеранів війни.

«Будівництво єдиного такого реабілітаційного центру в країні - це ініціатива на рівні Фонду «Новий Луцьк» і волинської спілки афганців. А з точки зору держави жодного контролю за демобілізованими учасниками АТО нема. Більше того, не кожен із них наважиться звернутись за допомогою до спеціаліста, вважаючи це принизливим. Психологічні збої - це тонка грань, яку важко відчути. Після війни в Афганістані кожен адаптовувався до життя як міг: хтось пив, хтось переходив на наркотики, дехто повністю віддавався службі. Я знаю про велику смертність афганців, 35-38 чоловік помирає щорічно через суїцид, алкоголізм, запущені хронічні хвороби. І в Луцьку ще так, а периферія – це люди, які самі на собі і на своїх рідних несуть цей тягар», - наголошує Тиводар.

Олександр Тиводар пригадує, як задля реалізації ідеї щодо будівництва реабілітаційного центру разом із головою спілки афганців Григорієм Павловичем оббивали пороги державних установ:

«Усі, хто приходили до влади, обіцяли нам виділити гроші, але натомість майже нічого не дали. І коли в 2012 році ми прийшли з такою пропозицією до Ігоря Палиці, її негайно розглянули і виділили необхідні нам кошти. Наразі закінчуємо першу чергу будівництва, але в нас є план розвитку і ми поетапно його втілюємо. Це буде такий собі подарунок для всіх учасників бойових дій. Фонд не просто виконує свої обіцянки. У нас є 100% впевненості, що ми благополучно закінчимо будівництво, бо це не піар, а планова робота Фонду. Так чи інакше спілка займатиметься виховною роботою. Але на цій базі постійно працюватиме група психологів, я думаю в клінічній лікарні і університеті нам їх виділять. Займатимуться хлопці, члени їхніх сімей. І не доведеться орендувати приміщення, що теж вимагає неабияких фінансових затрат. Людей, які потребують допомоги, є багато, а поєднання прекрасних місць природи та кваліфікованих спеціалістів з новими методиками є цілющими і зроблять своє діло, аби відновити психологічний бар’єр колишніх воїнів і адаптувати їх до реалій життя. Ми хочемо подарувати бійцям те, чого не було у нас. Це єдина реабілітаційна база в Україні, що є надбанням спілки афганців Волинської області, але це не означає, що туди приїжджатимуть винятково люди з Волині. Ми допомагатимемо усім, хто цього потребує», - наголосив ветеран війни в Афганістані.

Разом із тим, на думку мецената проекту Ігоря Палиці, післявоєнний синдром – це та велика проблема, з якою довелось і ще доведеться зіткнутися військовим після закінчення бойових дій.

«Чи будуть кошти у держави на будівництво таких закладів, сказати важко. Але ми їх знайдемо. У війні на сході прямі зіткнення трапляються нечасто, але люди гинуть від постійних обстрілів, а ті, кому пощастило вижити, зазвичай втрачають психологічну рівновагу. Зокрема, в Афганістані за 10 років загинуло понад 15 тисяч людей, а ми навіть сьогодні не маємо чіткої цифри жертв невизнаної війни на сході. Думаю, вона буде надзвичайно великою. Це підла війна і треба шукати варіанти її припинення. І я, і Фонд «Новий Луцьк» готові фінансово підтримувати будівництво і роботу реабілітаційних центрів задля допомоги учасникам бойових дів. При чому, працювати треба не тільки з тими, хто пройшов війну, а й з їхніми родинами. Як можна вимагати від людей захищати країну, якщо вони часто йдуть воювати голими й босими, а коли повертаються, то держава за них не піклується. Ситуація сьогодні складна, певною мірою навіть депресивна. Але під час кожної війни треба жити майбутнім, думати не емоціями, а розумом», - переконаний засновник Фонду «Новий Луцьк» Ігор Палиця.

І, хоча, зі слів голови Фонду «Новий Луцьк» Олександра Товстенюка, автори програми реабілітації бійців АТО щиро вірять, що війна врешті закінчиться, і все в країні налагодиться, психологічну роботу необхідно проводити не лише з бійцями, а й з дружинами, батьками, дітьми військових.

«Їм надають допомогу психологи, ми відправляємо їх в санаторії, з ними проводять арт-терапію. Але це треба робити на загальнодержавному рівні. Бо частішають випадки вживання алкоголю бійцями, домашнє насильство, а влада нічого не робить. Бійці вчиняють самогубства, але про це мовчать. І це лише початок, а що буде за рік-два?», - резюмує він.

Нагадаємо, раніше Інформаційне агенство Волинські Новини розповідало, що спільними зусиллями психологів кафедри психології СНУ імені Лесі Українки та Фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк» створенопроект «Психологічна допомога учасникам АТО та їх сім’ям». У рамках проекту лучани, які мають психологічні проблеми, після перебування в зоні АТО можуть безкоштовно отримати допомогу.

За станом на сьогодні 50% будівельних робіт уже вдалось виконати