Волиняни провели паралелі із Другою світовою війною та подіями сьогодення, вшановуючи загиблих, які визволили Україну від загарбників 71 рік тому.

Під час покладання квітів з нагоди 71-ї річниці визволення України від нацистських загарбників сьогодні, 28-го жовтня, на меморіальному комплексі «Вічна Слава» у Луцьку духівники відслужили панахиду - пише Інформаційне агентство Волинські Новини.

До присутніх звернувся настоятель парафії Холмської ікони Божої Матері Луцького міського деканату отець Михайло, який закликав самовіддано любити Батьківщину.

«У нас був мир в Україні, але ми побачили нову війну, коли пролилася перша кров на Майдані. Війна приходить, аби ми зрозуміли ціну життя, волі та нашої землі. Зараз ми в днях, коли Господь умудряє нас, війна не лише на сході відбувається, а й в наших серцях. Ми повинні завершити війну, яка розпочалася ще понад 70 років тому. Потрібно, нарешті, того пса загнати в його клітку, і хай там царює», - наголосив священик.


Та додав, що мир на нашу землю прийде, й важливо буде зробити так, аби жар у серцях не охолов, щоб час не притупив пам’ять втрати і ціни здобутого миру, аби кожен з нас любив Україну всім серцем і душею.

Усі присутні вшанували хвилиною мовчання загиблих у Другій світовій війні і в сьогоденні, а військові зробили три постріли в небо.

По тому відбулося покладання квітів.

Через видання ветеран Великої Вітчизняної війни, полковник у відставці Михайло Тимофійович Єрлін звернувся до краян.

«Аби більше не було у нас війни, потрібно не забувати минуле, вчити дітей змалку, приводити їх на вшанування загиблих, репресованих та виховувати у них любов до рідної землі, бо з неї ми виходимо і в неї підемо», - наголосив учасник бойових дій у другій світовій війні.

На заході був присутній і голова Спілки воїнів Афганістані Волині Григорій Павлович.Свого часу він не раз понюхав пороху й знає, що таке війна, з власного досвіду. Тепер досвідчений воїн активно підтримує тих, хто сьогодні на передовій захищає нашу Батьківщину.

Григорій Павлович упевнений, що українці вже встали з колін й готові дати відсіч будь-якому загарбнику, та додає, що армія потребує реформ.

«Сьогодні наш народ, наші воїни, які на передовій, усвідомили те, що в нас був довгий час миру та спокою, а тим часом армію знищили, опустили «нижче плінтуса». Це ми відчули тоді, коли почалася агресія відносно Криму та Донбасу, тоді ми не могли оберігати свою землю. Втім, за півтора року бойових дій наша армія зміцніла. І надалі вона повинна ставати професійною, бути контрактною, аби чітко давати відсіч будь-якому ворогу. Сьогодні український народ готовий і може захищати свою країну», - розповідає афганець.

Довідково. У ході загального контрнаступу Червоної армії з кінця грудня 1942 року почалося звільнення України від німецько-фашистських загарбників. Першими на землю України вступили війська 1-ї гвардійської армії під командуванням генерала

Кузнєцова, які 18 грудня 1942 року вибили окупантів із села Півнівка Меловського району на Луганщині. Цього ж дня були визволенні й інші населені пункти Меловського району.

Серед різних етапів бойових операцій була й Рівненсько-Луцька операція. Так, майже одночасно з Корсунь-Шевченківською операцією війська 1-го Українського фронту почали наступ на Рівненсько-Луцькому напрямку. Наступ радянських військ відбувався у складних умовах заболоченої місцевості і бездоріжжя. Велику допомогу їм надали партизанські з’єднання Сабурова, Федорова, Бегми. 2 лютого 1944 року визволили від окупантів Луцьк і Рівне, а в результаті подальшого наступу - Проскурів, Тернопіль, Вінницю.

Остаточне витіснення угорських та німецьких військ із найзахіднішого регіону теперішньої України – Закарпаття відбулося 28 жовтня 1944 року в результаті здійснення радянськими з’єднаннями Четвертого та Першого Українських фронтів Східно-Карпатської наступальної операції.

Вагомий внесок у перемогу над ворогом зробили українці, 4,5—6 млн. яких боролися у складі Червоної армії та радянських партизан, УПА, військових формувань СІЛА, Канади, Франції, Польщі, Чехословаччини та інших.