У своєму першому великому інтерв’ю Олександр Фацевіч, керівник патрульної поліції України, розповідає, чим дійсно займається його служба, і пояснює, на яких злочинах спеціалізуються різні міста.

Керівник патрульної поліції України Олександр Фацевіч практично не спілкується з пресою. «Не люблю публічність», – зізнається керівник найбільш громадської структури МВС. Бесіда з кореспондентом видання «Новий час» стала першим великим інтерв’ю 29-річного майора з часу його приходу в патрульну службу. Протягом своєї нетривалої служби в поліції Олександр навіть встиг зробити кар’єру: спочатку він був призначений начальником Головного управління патрульної поліції міста Києва, а тепер очолив департамент патрульної поліції МВС України.

У поліцію Фацевіч потрапив, можна сказати, випадково. З дитинства мріючи стати військовим, він закінчив факультет аеромобільних військ Одеського інституту сухопутних військ. Потім служив у 79 і аеромобільній бригаді, а після звільнення викладав у Волинському військовому ліцеї. З початком подій на Донбасі пішов добровольцем захищати Україну – поновитися в 79-у бригаду відразу не вдалося.

У січні +2015-го добровольчий батальйон «Світязь» під командуванням Фацевіча потрапив в оточення під Вуглегорському. З боєм він вирвався з оточення, добровольці вивели за собою бійців ЗСУ. За цю операцію Фацевіч отримав орден «За мужність» третього ступеня.

– У вас втомлений вигляд

– Нормально, бувало й важче. Мене, як чоловіки і військового, мотивує те, що на цьому місці я можу щось зробити і побачити конкретний результат.
І потім, коли бачиш хлопців-патрульних, як вони горять роботою, це мотивує ще більше. По телевізору показують тільки вершину айсберга – як усміхнені поліцейські роблять Селфі з городянами, а те, скільки у поліції викликів, наскільки важку роботу вони виконують, – не показують.

Всі бачили відео з Хрещатика з таксистом, де дівчині-патрульної руку ламали (йдеться про затримання на Площі Незалежності 16 вересня 2015 водія таксі, який відмовився прибирати неправильно припарковану машину і чинив опір патрульним). Великий дядько, мабуть, думав: ну, молодь, я вам зараз покажу. Показав. Затримали за злісну непокору, завезли до райвідділу. І в підсумку таксисти машини з Майдану прибрали. Ми б хотіли добиватися результатів меншою кров’ю – бесідою, ввічливістю, але поки не завжди виходить.

– Незвично чути це від силовика

– А ми й не силовики! Наша головна функція – це спілкування з громадянами. Спілкування і захист.

– Чому ви вирішили працювати в поліції, як приймали рішення?

– Після того як мій батальйон вийшов з оточення і нас нагородили, подзвонили з МВС, запросили на співбесіду з міністром Арсеном Аваковим та заступником міністра екою Згуладзе. Вони і запропонували мені попрацювати, правда, про посади тоді не йшлося.
Я тоді не відразу погодився. Все життя бачив себе лише в армії. У добровольчий батальйон МВС теж йшов воювати. У той же час мені хотілося бути корисним для держави. Тому, подумавши, погодився і з березня вчився у грузинських і американських колег.

– Як взагалі готують людяних поліцейських?

– Це нешвидкий процес. Більшість хлопців прийшли з бажанням щось змінити. Але в той же час ми – частина цього суспільства, такі ж, як усі. У нас є правило: стався до іншого так, як хочеш, щоб ставилися до тебе. От я хочу, щоб до мене в органах місцевого самоврядування ставилися по-людськи, тому й сам намагаюся працювати за цим принципом.
Для нас всі рівні і всі люди. Навіть у правопорушника, застосовуючи спецзасоби, ми обов’язково запитаємо: не тиснуть вам наручники? Я не кажу, що все це роблять ідеально. Але ми намагаємося.

– Є така думка – якщо міліціонерам платити такі ж зарплати, як і патрульним, видати гаджети і досить бензину, вони будуть так само працювати. Як ви вважаєте, це так?

– У патрульних мотивації більше, і справа не в зарплаті, а в бажанні допомагати людям і навести у місті порядок. Не у всіх міліціонерів цей мотив є. Звичайно, коли є забезпечення, то якість поліпшується. Проте якщо немає мотивації, немає бажання, ефективність цієї роботи буде невисокою.

Є багато міліціонерів, які добре працюють. Ось таким місце в поліції. Не тільки в патрульній. Ми всі чекаємо +7 листопада (набуває чинності закон про національної поліції) і сподіваємося, що взаємодія патрульної поліції з міліцією стане ефективніше.

Чи є у патрульної поліції якесь розрахунковий час прибуття на місце ДТП?

– Зараз – 10 хвилин, але все залежить від завантаженості міста. І ще один фактор: не буває випадків, коли екіпаж вільний. У Києві дуже багато викликів за номером 102 – 5 тис. На день. Для порівняння: у Житомирі – всього 150.

– У перший місяць роботи патрульної поліції було 4 тис. Дзвінків, чому зараз стало більше?

– До початку роботи поліції було 1 800-2 000 дзвінків. За перший місяць стався стрибок у два рази. Я думаю, що це показник довіри, бо переважно збільшилися кількість дзвінків щодо адміністративних правопорушень: хуліганство, десь шумлять тощо.

Для нас важливо, що з’явилися дзвінки про випадки насильства в сім’ї. Раніше не дзвонили, бо міліція не приїжджала. Зараз патрульні приїжджають, і всі про це знають. Відповідно, кількість викликів зростає.

– Кількість ДТП в Києві впало або збільшилася за три місяці роботи патрульної поліції?

За три місяці в Києві сталося 10 000 ДТП. У порівнянні з минулим роком, зростання на 30% пов’язаний з тим, що щороку кількість транспорту у нас збільшується. А останнім часом особливо – через події на сході країни і в Криму. До Києва приїхало багато переселенців. Тому я не думаю, що кількість ДТП зросла через недоліки патруля.

– Чи є випадки хабарництва серед патрульних?

Мені таксисти часто кажуть: патрульні взяли гроші. Але жодної фотографії, жодного відео немає, запитаєш номер машини – не пам’ятають. Якби у нас хоч один патрульний взяв гроші, думаєте, не зняли б його з роботи? Якщо ви зіткнулися з таким випадком, називайте номер машини або час і район, знімайте відео, будемо з’ясовувати.

Звичайно, є випадки. Наприклад, в Одесі, де поліцейського звільнили за те, що взяв «подяку». Або випадок, коли поліцейський намагався продати шолом, який забрав на місці ДТП. Ми зараз розбираємося з цим.

Але це одиниці з 5 тис. Чоловік по всій Україні. І найцікавіше, що в обох випадках порушників привели самі патрульні, їхні колеги. Це нормально. Колектив відштовхує тих, хто йому не потрібен.

– Які недоліки української патрульної служби ви виявили за три місяці її роботи?

– Особиста безпека. Головне завдання патрульного повернутися живим. Ми забезпечуємо безпеку громадян і допомагаємо, але якщо патрульний не може сам себе захистити – це великий ризик для всієї системи. Тому ми продовжуємо вчити патрульних, як спілкуватися з агресивно налаштованими людьми, тримати дистанцію.

Є проблеми з оформленням протоколів, поки з цим не все справляються добре. Відсоток колишніх співробітників ДАІ серед поліцейських дуже низький, вчаться все вже у міру роботи.
Ще хлопці та дівчата поки плутаються в статтях. Але все знати неможливо, тим більше за такий короткий період часу! Намагаємося ці недоліки виправляти і компенсувати своїм ставленням до людей.

– А на роботу патрульних є скарги

– Йде багато негативу. Але я завжди запитую: чому юристи не пішли в поліцію? Вони є, але їх мало. Або, наприклад, поліцейських звинувачують у порушеннях правил дорожнього руху, але у мене ж не стояли в черзі водії з великим стажем водіння.
У Києві заявки подали 36 тис. Громадян, з них вибрали кращих. У деяких просто є водійське посвідчення, а стаж водіння не дуже великий. А всі, хто критикує, чому самі не пішли в поліцію? Якщо вважаєте, що розбираєтеся краще, чому вас немає серед нас?

– Ви проводите додаткове навчання патрульних з проблемних питань?

– Звичайно, початкової підготовки 2,5 місяці недостатньо навіть при високій інтенсивності.

– А були вже випадки застосування патрульними вогнепальної зброї?

– За людям – ні. У повітря стріляли при затриманні, одного разу довелося стріляти в собаку. Переважно застосовували зброю для попередження. Була ситуація, коли на патрульних намагалася напасти група людей, один з них дістав пістолет, вистрілив у повітря. Допомогло. І взагалі, просто так в людини не вистрілиш. Це дуже складно, кажу вам, бо воював. У США застосування патрульними вогнепальної зброї доведено до автоматизму. Ми до цього теж прагнемо.
Відрізняв Чи робота патрульної служби в різних містах?

– У Києві правопорушень набагато більше, навіть враховуючи розміри міста. У Львові та в Одесі, разом узятих, кількість правопорушень меніше раз в десять, ніж у Києві.

Та й специфіка злочинів різна. У Львові водії люблять їздити, випивши. В Одесі такого менше, але там більше вуличних грабежів. У Києві є і те і інше, і в набагато більших кількостях.

Ми, враховуючи це, думаємо про ротації поліцейських. Хлопцям з інших міст корисно приїхати до Києва на стажування, тут справді багато складних робіт, і на місцях їм потім буде легше. Ну а наших київських поліцейських потрібно відправляти в менші міста – і відпочинуть, і обміняються досвідом.