У Генштабі Збройних Сил пояснили, чому легендарну 128 бригаду напередодні зими переводять з сектору «А», де вони стоять вже рік, в благенькі намети на Яворівський полігон. Про це depo.ua повідомив речник Генштабу Владислав Селезньов.

Нагадаємо, сьогодні стало відомо, що згідно наказу Генерального штабу ЗСУ, найближчими днями 128-а бригада Збройних сил України має в повному складі залишити зону проведення АТО. Причиною відведення бригади називають «планове виведення».

Бригада обурена: бійці вважають, що за півтора року добре вивчили свій сектор відповідальності і переводити їх звідси недоцільно. До того ж вони вже встигли підготувалися до зими, утеплили позиції і не хочуть переселятися з «обжитого» місця на Яворівський полігон, де за їхнім переконанням їх поселять в наметах.

Селезньов каже – по-людськи розуміє обурення хлопців, але це армія і тут немає місця «хочу» і «не хочу».

«У відповідальності з планом ротації одні бригади виходять із сектору, інші заходять. Це називається «проведення заходів з посилення бойових спроможностей». Інакше кажучи , військовослужбовці проходять ротацію, техніка стає на ремонт», - пояснює він.

- Але хлопці кажуть що в них через два місяці закінчується термін служби, четверта хвиля йде на дембєль. Нащо ж їм перед цим отримувати якісь нові військові навички?

- Питання не в тому, в кого є які навички. Питання в боєздатності всієї бригади, вона величезна – від 4 до 5 тисяч осіб. У них всіх різний рівень підготовки і різний термін демобілізації. Вся ж бригада по 4 хвилі не піде. І знову ж таки, вони кажуть що в них дембєль через 2 місяці. Дембель в них буде у відповідальності з наказом президента. Ви знаєте, коли буде наказ? Я наприклад - ні. Раніше працювала чітка схема 12 місяців, коли гарантувалося закріплення робочого місця за мобілізованим, а тепер робоче місце зберігається до моменту звільнення людини з лав ЗСУ.

- Тобто може бути таке, що бійці 128-ї, хто по четвертій хвилі прийшов, через два місяці додому не поїдуть?

- Може бути і через три місяці… Це не є порушенням законодавства.

- Є якісь претензії до командування бригади?

- Жодних. Комбріг - герой Україні, він на своєму горбу витягнув Дебальцево.

- Про Яворів – хлопці кажуть, що на тому полігоні нема де жити. А зима близько.

- Ну як вони в чудовому секторі «А» можуть знати, що коїться на Яворівському полігоні?

- А розкажіть, що там коїться? Там є хоч якісь капітальні споруди, де можна зимувати?

- Там є вся інфраструктура для того, щоб проводити програму посилення бойових спроможностей підрозділів. Там є все необхідне. 128 бригада не перша, що ходить на злагодження. Я розумію, що їм не дуже хочеться. Але в питаннях бойової готовності ми не можемо залежати від думок окремого солдата чи бригади. Є стратегічний план, є порядок ротації на першій лінії оборони. Якщо є потреба у відновленні бригади, то вона визначається не лише рівнем готовності окремих солдатів, а й необхідністю ремонту техніки, як організаційно-штатних заходів. Я чисто по-людські хлопців розумію, вони там окопалися, думали що дослужать до лютого на тому місці, яке вони собі приготували, а потім спокійно звільняться в запас. Подвійна зарплатня, чітке розуміння ситуації, а передислокація це певні незручності, знову бойова підготовка, навчання

- Біганина, плац, шикування…

- Ні-ні, цим ніколи там займатися. На полігонах тепер навчають воювати й виживати. Проводиться тактична підготовка, інженерна, медична. Одна справа «передок» (передова, - ред), де служба обумовлена бойовою обстановкою, а враховуючи, що сектор «А» в нас наразі найспокійніший, там можна служити, а інша – навчальний полігон. Гадаю, якби вони зараз десь в районі Песок були, може їм би хотілося в спокійніше місце.

- Хто прийде їм на заміну в «спокійний сектор «А»?

- Інша бригада, яка пройшла бойове злагодження, отримала досвід, техніку, боєприпаси. Яка саме - це військова таємниця. Підрозділ, який пройшов через АТО. Не турбуйтеся, це не хлопці, яких ми відірвали від матусиної цицьки, дали гвинтівку зразку 1905 року та кинули воювати. Там є зорове розуміння ситуації. А 128 бригада також буде займатися тим, чим повинна, а не тим, чим хоче займатися.