Поразка на виборах 15 листопада актуалізує тему відповідальності поки що мера Луцька за дії і бездіяльність, що підпадають під статті Кримінального кодексу. Тому Романюк зубами чіпляється за крісло мера, марно сподіваючись, що це, а також причетність до провладної партії допоможе йому вийти сухим із води - пише Волинська правда.

Уявіть, що чужак якось зайшов у ваш дім, попросив притулку, ви його пошкодували і пригріли, а він через деякий час почав себе вести так, ніби це не ваше помешкання, а його власне. Розносить із невитертими черевиками болото по кімнатах, спить з вашою дружиною, привів за собою своїх дітей, які водять у квартиру великі компанії, по півночі пиячать, галасують, а на ваше зауваження, що так не роблять, заявляє: «Переслідувати дітей через діяльність батьків – це неприпустимо». А останнім часом почав виносити і продавати з хати дорогі речі. Виручку, звісно ж, забирає собі, а вам з кожної такої оборудки купує пляшку і каже: «Дякуйте й за те, бо міг взагалі нічого не дати».

Приблизно так веде себе в Луцьку уродженець Рівненщини, останній перший секретар Волинського обкому комсомолу часів СРСР Микола Романюк, якого лучани мали нещастя п`ять років тому привести до керівництва міським господарством.

Він одразу ж узявся за фінанси. Всім розказував, які Луцьк має борги, а сам замість того, щоб заробляти для міста гроші, пороздавав за копійки, а то й узагалі безплатно хапугам-бізнесменам ласі шматки комунальної землі і майна.

Щоб доробити фактично збудований перехід над залізничними коліями, Романюк на 22 роки віддав у відання облспоживспілки міську територію, на якій сьогодні розташований Завокзальний ринок. Нещодавно Вищий адміністративний суд України поставив крапку у справі щодо законності ухвалення цього рішення. Суд визнав, що Луцький міський голова Микола Романюк і його спільник-депутат міськради Євгеній Ткачук 5 травня 2011 року підштовхнули Луцьку міську раду до порушення закону, коли мінімальною кількістю голосів у таємному режимі ухвалювали рішення про передання високорентабельної комерційної земельної ділянки на Завокзальному ринку в користь Волинської облспоживспілки. При цьому для Волинської ОСС було визначено орендну плату в розмірі 3,62 гривні за метр квадратний, хоча ця ж земля одразу здається в оренду як торгові площі для підприємців за ціною від 60 гривень (!) і більше за метр квадратний. Таким чином, місто через цю угоду щороку втрачає близько 30 мільйонів гривень, які замість міських потреб спрямовуються у приватну кишеню.

Через якихось півтора місяця, 23 червня 2011 року, Микола Романюк, прикриваючись колективною відповідальністю, протягнув через міську раду рішення «Про погодження мирових угод та ліквідацію комунального підприємства «Луцький стадіон «Авангард», яким безплатно віддав у приватні руки тодішнього президента футбольного клубу «Волинь» Василя Столяра увесь майновий комплекс стадіону «Авангард», а 6 гектарів землі для його обслуговування віддав у безоплатну оренду на 49 років.

Давня любов єднає Миколу Романюка і фінансово-промислову групу «Континіум». Та така палка, що він «забуває» вимагати у представників цього олігархічного клану сплачувати при будівництві комерційних об’єктів належні кошти в міську казну на розвиток інфраструктури, а стратегічне для міста комунальне підприємство «Луцьктепло» передав в управління людей із «Континіуму», які довели його до межі банкрутства, а тепер вкладають гроші у виборчу кампанію Романюка, щоб у разі його перемоги «прихватизувати» за безцінь. Наслідки цієї «любові» лучани вже відчули, коли понад три місяці сиділи влітку без гарячої води, а ще відчують згодом, коли отримають нові рахунки за тепло, надане для них із колишньої комунальної котельні на Карбишева, яка тепер теж у руках «Континіуму».

За таку турботу про інтереси «Континіуму» Микола Романюк півтора року катався на новенькій машині «Хюндай Соната», безплатно наданій в оренду вдячними бізнесменами. Суд побачив у цій справі ознаки корупційного правопорушення, але винним спочатку призначив… відділ з питань запобігання та виявлення корупції, зв’язків з правоохоронними органами Луцької міської ради, бо, той, мовляв, погано стежив за тим, хто підписав такий договір оренди. А потім взагалі ухвалив чудернацьке рішення: порушення було, але винних у ньому немає.

Зовсім нещодавно стало відомо, що спрут «Континіуму» запустив щупальця й на інше комунальне підприємство міста – «Луцькводоканал». Романюк посадив там відати фінансами людину, яка сім років працювала на «Континіумі». І вже маємо перше кримінальне провадження: посадові особи «Луцькводоканалу» переказали 1,7 мільйона гривень із одержаних від держави коштів на рахунки двох сумнівних юридичних фірм із Києва. Романюк, тут, очевидно, вмиє руки, як завжди у таких випадках, кине своїх поплічників і буде казати, що нічого не знав і нічого не чув.

Романюка сьогодні зображають таким собі господарем міста, хоча для управління міським господарством сьогодні потрібен не підстаркуватий охочий до спиртного весільний генерал, а сучасний менеджер зі стратегічним баченням перспектив. Єдиний пріоритет, який має Микола Романюк, – це його діти. Два сини непогано прилаштувалися при батькові-мерові, розвивають власний бізнес на Луцьку, при тому ще й ні копійки не сплачують за оренду комунальної землі, як було у випадку з роботою впродовж двох сезонів літнього кафе «Пивний сад» біля РАЦСу.

Романюка навіть не бентежить, що уже сам факт ведення синами бізнесу на території міста створює для нього конфлікт інтересів і може призвести до корупційних діянь. Він, навпаки, ще й пишається тим, що допомагає синам заробляти на лучанах. «Так, мій син має відношення до «Буратіно» (торговий центр на вулиці Винниченка. – «ВП»). В Інтернеті є моя декларація. Відкрийте її, там все написано: скільки грошей я заробив, яким майном володію. Я продав акції «Приватбанку» і дав синові гроші. Він працював і вклав їх у розвиток та будівництво цього закладу. Особисто я там ніякого бізнесу не маю. Я не приховую, що його має мій син. Я готовий відповідати за кожен свій вчинок. Я живу чесно, відверто, відкрито. Використовувати дітей в політиці – це підло. Переслідувати дітей через діяльність батьків – це неприпустимо», – заявив Романюк рік тому.

Зухвало.

Романюк думав, що прокурори, яким він наобіцяв квартири і землю в місті, й надалі будуть закривати очі на всі його темні оборудки. Хоча вже сьогодні почав усвідомлювати, що прокуратуру очікують великі зміни, і навряд чи той, хто прийде до керівництва міської й обласної прокуратури, буде зважати на його статус.

Статус безробітного після 15 листопада.