В Україні багато речей, звичних для розвинутих країн, є незрозумілою екзотикою або принаймні новинкою. Саме так склалося з електромобілями. Аматорський рівень розуміння проблем розвитку ринку демонструють звичайні споживачі, чиновники та, на жаль, деякі депутати - пише на сторінках Економічної правди фінансовий керуючий «Асоціації учасників ринку електромобілів» Кирило Криволап.

На фоні чергової спроби проголосувати за потенційно історичні законопроекти щодо скасування акцизу, мита та ПДВ при імпорті електромобілів спробуємо розібратися в міфах, що оточують ці авто в Україні.

Міф: електромобілів в країні нема.
Реальність: по дорогах України їздить понад 500 електромобілів, а в 2016 році їх кількість перевищить 1 тис. Темпи росту цього поки що невеликого ринку - понад 300% на рік, що формально є одним з найвищих показників у світі.

Міф: електромобілі нема де заряджати.
Реальність: в першу чергу, електромобілі купують люди, яким їх зручно заряджати. Наприклад, є гараж, паркінг з розеткою або власний будинок. З часом зарядні пристрої біля великих ТЦ стануть нормою, а сучасний житловий комплекс без можливості зарядки електромобіля викликатиме подив. До того ж в Україні швидко розвивається мережа публічних і здебільшого безкоштовних зарядних станцій, яких вже понад 70, з них більше 20 - у Києві.

Міф: електромобілі мають надто малий пробіг на одному заряді, щоб стати популярними.

Далеко може заїхати тільки «Тесла», яка коштує шалено дорого. Реальність: сучасні електромобілі за 20-30 тис дол легко долають 150 км на одному заряді. До того ж є можливість придбати авто середнього класу з пробігом понад 250 км, яких вистачає на три-чотири дні їзди по місту. Насправді українці смартфони заряджають частіше, ніж електромобілі.

Міф: якщо українці почнуть масово купувати електромобілі, мережа не витримає навантаження.

Реальність: за статистикою, 99% електромобілів заряджаються вночі, коли в системі існує умовний надлишок електроенергії. Крім того, через економічність електромобілів вони вживають відносно незначні обсяги енергії.

Наприклад, 10% електромобілів в країні збільшать споживання струму лише на 2%, при цьому ВВП збільшиться на 300 млн дол за рахунок власного виробництва електроенергії. Щодо навантаження - українська мережа вже не пережила мікрохвильові печі, кондиціонери та бойлери, правда?

Міф: екологічний ефект від електромобілів є, але він настільки малий, що українці його не відчують.

Реальність: транспорт є найбільшим забруднювачем повітря у містах. Наприклад, на вулицях міст таксі становлять лише 2% від загальної кількості транспорту, але через інтенсивність поїздок вони відповідальні за 20% забруднення. Саме тому багато столиць країн ЄС прийняли рішення, що до 2020 року міські таксі повинні бути тільки електричними.
Все більшої популярності набувають електроавтобуси. Уявіть українське місто з рівнем викидів на 30% меншим, ніж зараз. Ця мета абсолютно досяжна.

Міф: вартість електромобіля настільки висока, що вбиває весь ефект економії.

Реальність: темп росту ринку електромобілів у світі в середньому становить 70%. Причина проста: завдяки зниженню цін на акумуляторні батареї в чотири рази за останні три роки - розвиток технологій, ефект масштабу - і зниженню цін на електромобілі покупка такого авто виправдовує себе менш ніж за три роки.

Купуючи електромобіль, споживач протягом 2,5 року витрачає ті самі кошти, що на бензиновому чи дизельному авто, компенсуючи початкову різницю у вартості. Однак, починаючи з третього року, він їздить безкоштовно. Середня вартість в Україні - 5-7 грн за 100 км пробігу, що дешевше, ніж проїзд у маршрутці.
До того ж доступні кредитні програми від Ощадбанку та Укргазбанку роблять купівлю електромобіля в рази вигіднішою, ніж придбання авто з двигуном внутрішнього згорання - для тих, кому зручно використовувати електромобіль.
У цьому разі споживач буде витрачати на сплату відсотків та електроенергію менше, ніж він сплачував би за дизель чи газ, не кажучи про бензин.

Міф: екологічність електромобілів сумнівна, адже вироблення електроенергії теж пов'язане із забрудненням середовища.
Реальність: це питання залежить від структури енергетики в країні. Якщо більшість струму виробляється з вугілля, то про екологію згадувати не варто. В Україні 40% електроенергії виробляється на атомних АЕС, частина - у секторі відновлювальної енергетики, тому в Україні електромобілі є екологічним видом транспорту.
До того ж навіть при найбільш несприятливих умовах ККД системи генерація - транспортування енергії - використання енергії для електромобілів удвічі вищий, ніж ККД ланцюжка з ДВЗ, і це теж дозволяє економити та зберігати ресурси.

Міф: державі від електромобілів ніякої користі, це лише забавка для багатих.
Реальність: крім екологічного ефекту, держава отримує суттєве скорочення споживання імпортного пального, покращення експортно-імпортного балансу. Навіть 10% електромобілів можуть зменшити імпорт пального на 1,6 млрд дол на рік, що позитивно позначиться на стабільності національної валюти.
До того ж розвиток ринку електромобілів стимулює розвиток низки інноваційних галузей, у яких Україна все ще може бути конкурентною, на відміну від виробництва традиційних авто з ДВЗ. Таких галузей у світі залишилося для України не так багато, тому гаяти час рівноцінно самогубству країни.

Міф: електромобілі - це «Тесла», яка в Україні коштує близько 100 тис дол. Це розкіш - як можна її звільняти від оподаткування?
Реальність: в Україні наразі лише близько 20 авто марки «Тесла» порівняно з кількома сотнями більш дешевих моделей. До того ж ніщо не заважає встановити обмеження за вартістю звільнених від оподаткування електромобілів.

Міф: у разі звільнення від мита, акцизу та ПДВ шахраї почнуть переробляти на кордоні авто з ДВЗ на електричні, встановлювати формально електродвигун та батарею, завозити їх в Україну, а потім переробляти на бензинові.
Реальність: крім економічної безглуздості цих маніпуляцій, існує безліч засобів уникнути ввезення в Україну, наприклад, «Мерседеса S600» чи «Тойоти камрі» під виглядом електромобіля. Перелік моделей електромобілів наразі вичерпний, і кожна модель за рідкісним винятком є унікальною.

До того ж шахраю навряд чи вдасться пояснити, чому на його підозріло схожому на БМВ п'ятої серії «електромобілі» встановлені бензобак та вихлопна система.

Міф: ПДВ для електромобілів не можна скасовувати, адже це священна корова та основа податкової системи.

У чергу одразу стануть лобісти, які вимагатимуть скасування ПДВ на інші товари. Допустити дискримінацію не можна, краще розробити механізми прямих субсидій та залишити ПДВ.
Реальність: дискримінація товарів уже існує. Держава обкладає акцизом алкоголь та тютюнові вироби - чому б не зробити симетричну дію в бік екологічного транспорту? Щодо інших товарів - на жаль, у будь-якій країні ринок електромобілів потребує стимулів з боку держави на початковому етапі розвитку.
Щодо субсидій. У теорії це чудовий механізм, який використовують розвинуті держави. Україні ж знадобиться надто багато часу, щоб прийняти необхідні закони та розробити механізми надання цих субсидій. Залишаються й непрості питання.
«Хто буде видавати субсидії? МВС, Ощадбанк чи служби соціального захисту? Які будуть механізми наповнення? Які документи знадобляться? Хто буде стежити за шахраями та корупціонерами? Субсидії лише затримають розвиток галузі» - акцентував Кирил Криволап.