Волинська область відзначається цілим комплексом прикметних рис, які відрізняють її від інших регіонів. Такою прикметною рисою є те, що значні території знаходяться в зоні ризикового землеробства, що потребує додаткових капітальних вкладень для забезпечення прийнятного рівня рентабельності сільськогосподарського виробництва і формування тим самим ресурсної бази для соціально-економічного піднесення сільських територій. Це і є основною передумовою того, що у Волинській області відсутні агрохолдингові формування, які, як показує досвід інших регіонів, в першу чергу, зорієнтовані на освоєння найбільш родючих земель і присвоєння природно-ресурсної ренти - пише Економіст.

При цьому у сільському господарстві Волинської області спостерігаються негативні прояви, які пов’язані з посиленням деструктивних тенденцій у землеробстві. Якщо у 2000 році на території області площа посівів ріпаку складала 5 тис. га, у 2010 – 15,9 тис. га, то у 2014 збільшилась до 24,9 тис. га. Також у 2014 порівняно з 2000 роком на 2,8 тис. га зросли посіви соняшника. Має місце висхідний тренд в динаміці посівів кукурудзи на зерно. Якщо у 2000 році посівні площі кукурудзи на зерно складали 0,7 тис. га, у 2005 – 2,8 тис. га, у 2010 – 10,2 тис. га, то у 2014 – 24,0 тис. га.

Перераховані тенденції в динаміці посівних площ названих культур свідчать про посилення енергетичної і тим самим експортної спрямованості сільського господарства Волинської області, що звужує базу розвитку тваринництва та знижує потенціал соціально-економічного піднесення сільських територій. Підтвердженням чого є динаміка поголів’я великої рогатої худоби. Якщо у 2000 році поголів’я великої рогатої худоби складало 359,1 тис. голів, у 2005 – 274,1 тис. голів, у 2010 – 191,4 тис. голів, то у 2014 році даний показник склав лише 168,3 тис. голів.

Низхідний тренд в динаміці поголів’я великої рогатої худоби пов’язаний з тим, що тривалий період місцева влада не використовувала належного набору стимулів для збільшення поголів’я як в секторі особистих селянських та фермерських господарств, так і в секторі сільськогосподарських підприємств. Чого варте свавілля однієї з корпоративних структур, яка використовуючи усі наявні важелі через лобізм на загальнонаціональному та регіональному рівнях, організовувала закупівлю сирого молока у волинських селян за цінами, які не дозволяли покривати навіть собівартість його виробництва, вже не кажучи про перспективи розширеного відтворення потенціалу сільських домогосподарств.

Ситуація змінилася. Монополія однієї корпоративної структури у господарському комплексі регіону завершилася. Формування проєвпропейськи налаштованої більшості у новому складі вищого представницького органу краю дозволить позбутися рецидивів 90-их та початку 2000-их років, коли за рахунок волинських селян отримувались надприбутки і рента перерозподілялася на користь однієї корпоративної структури, яка так і не спромоглася перетворити Волинь із депресивного стагнуючого регіону в регіон з реальною позитивною динамікою розвитку.