Очільник Волині вручив ордери на житло двом сім'ям, котрі втратили своїх годувальників у невизнаній війні на Сході України, - інформує Волинська правда.

Голова Волинської ОДА із робочою поїздкою побував у Володимирі-Волинському та Локачинському районах, де взяв участь у відкритті меморіальних дощок загиблим учасникам війни на Сході держави, а також вручив ордери та ключі від нових помешкань родинам полеглих волинян. Зокрема, у селі Замличі Локачинського району відбулося відкриття меморіальних дощок Григорію Савчуку та Ігорю Упорову. Пам’ятні знаки встановили у приміщенні місцевої школи.

На заході були присутні голова Волинської ОДА Володимир Гунчик, голова Локачинської РДА Віктор Дучечко, начальник відділу освіти Локачинської РДА Світлана Семченкова, очільник села Замличі Федір Кужель, учні та педагогічний склад сільської школи, батьки та знайомі загиблих волинян, представники духовенства та небайдужі до чужого горя односельці родин Героїв.

Перш за все, присутні на заході виконали Гімн України. Потому зі словами скорботи виступив директор Загальноосвітньої школи I-III ступенів села Замличі Олег Мельничук. Ледве стримуючи емоції та сльози він наголосив, що пам’ять про загиблих Героїв має бути вічною і односельці пишаються своїми славними синами, котрі боронили рідну державу від окупанта.

«Я мав за честь навчати в школі цих хлопців і горджуся ними… В кожного народу чоловік є воїном, захисником і честю для воїна завжди було померти на полі бою. Вони були справжніми воїнами, чоловіками, вони не вдавалися у дискусії, що стосуються політичної ситуації, вони не обмінювалися думками правильно чи не правильно чинить уряд, вони стали на захист своїх сімей, своєї батьківщини і немає більшої любові як віддати своє життя, вони віддали за нас найдорожче і ми схиляємо голови перед їх подвигом», - зазначив Олег Мельничук.

Згодом, представники духовенства освятили меморіальні дошки і свою вдячність батькам за Героїв-синів висловив очільник Волині Володимир Гунчик. Він зазначив, що Україна століттями виборювала і у XXI столітті продовжує виборювати свою свободу та незалежність. І нині, після Другої світової війни, знову українцям довелося взяти до рук зброю і боронити свою вітчизну. У кожного із загиблих, каже Гунчик, були свої задуми та мрії, втім на жаль, їм здійснитися не судилося.

«Українці завжди були на передових рубежах, захищаючи мир і спокій Європи, починаючи від монголо-татар і закінчуючи сьогодні зазіханнями нашого північного сусіда. Дуже жаль, що ми величезні статки і головне молоді серця віддаємо сьогодні не на розбудову своєї країни, а на її захист і оборону. 150 наших земляків волинян полягло у цій війні, тисячі волинян продовжують нести службу на Сході України, захищаючи її свободу і незалежність. В ці дні в багатьох містах і селах ми вшановуємо пам`ять наших Героїв і сьогодні у школі ми ще раз віддаємо шану нашим Героям Ігорю і Григорію. Напевно у них були свої задуми і мрії, вони зовсім по іншому бачили продовження свого роду, але так сталося що саме їм довелося стати на тому вогняному рубежі і віддати свої життя за свободу, незалежність та процвітання нашої держави…», - підкреслив голова ОДА.

На кінець своєї промови, очільник Волині зачитав рішення Замлицької сілької ради про передачу у власність однокімнатної квартири трьом дітям Григорія Савчука у місті Луцьку. Володимир Гунчик вручив школярам документи на право власності та передав ключі від нового помешкання.

Зі словами вдячності за підтримку виступили й рідні загиблих волинян. Вони подякували усім небайдужим за допомогу та підтримку і за те, що в скрутну хвилину люди не покинули родини сам на сам із горем.

Окрім того, сьогодні ж Володимир Гунчик зустрівся із родиною загиблого учасника АТО Руслана Голяновського у селі Зимне Володимир-Волинського району. Голова ОДА висловив молодій вдові Героя слова співчуття та вручив ордер на житло, а саме двокімнатну квартиру у Володимирі-Волинському.

Нагадаємо, що Руслан Голяновський народився 1982 року у селі Горичів Володимир-Волинського району. Служив водієм у 51-ій механізованій бригаді. 25 серпня 2014 року 3-й батальйон бригади потрапив у оточення біля Іловайська. Тоді під ракетним та танковим вогнем проросійських бойовиків та російських військових загинули та потрапили в полон десятки воїнів 51-ї бригади. Руслан Голяновський загинув 25 серпня 2015 року біля Кутейникового (за інформацією побратимів по зброї, Руслан Голяновський загинув 24 серпня 2014 року). Удома у Руслана Голяновського залишились батьки, дружина та двоє дітей — дочка чотирьох років та син одного року. 4 червня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Варто також зазначити, що Ігор Упоров народився у 1984 році у місті Володимирі-Волинському. Він колишній військовослужбовець миротворчого контингенту у Косово. Мобілізований у квітні 2014 року, служив командиром БМП у 51-ій механізованій бригаді, що базувалася у його рідному місті. 28 червня під час бою біля села Макарове на Луганщині Ігор Упоров знаходився на БМП під час обстрілу терористами українських військових. Під час обстрілу осколок снаряду зрикошетив та потрапив бійцю під бронежилет. Ігор Упоров отримав поранення у живіт і помер під час транспортування до шпиталю. Загинув герой під час оголошеного на фронті перемир`я. Ігор Упоров не дожив лише добу до народження другої донечки. Удома у загиблого героя залишились дружина, старша донька 5 років, та новонароджена донька, яку загиблий батько уже не побачив. 4 червня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Григорій Савчук, мешканець села Залужне Локачинського району народився у 1978 році. Чоловік помер від важких поранень у Харківському військовому госпіталі 25 липня 2014 року. Сиротами залишилось троє неповнолітніх дітей, втім Герой так і не дочекався народження четвертої дитини, яка народилася одразу після поховання Григорія. Згодом, військовослужбовця посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.