Хто й навіщо довів до банкрутства збагачувальну фабрику в Соснівці на Львівщині? Нововолинськ діловий опублікував пряму й відверту відповідь шахтарів Червонограда.

Як зазначає видання, для волинських шахтарів тут дуже багато цікавого.

ПРАВДА ПРО СЬОГОДНІШНІ РЕАЛІЇ У ВУГІЛЬНІЙ ГАЛУЗІ

Оголошена кілька разів приватизація львівських шахт не проводиться через відсутність інвесторів або не прийнятні для профспілок умови приватизації.

Вугільна галузь, що залишилась в державній власності, не цікавить міністерство енергетики та вугільної промисловості, так само як і доля шахтарів та їхніх родин, шахтарських міст і селищ. Виявляється, набагато «цікавіше» завозити вугілля з Африки, країни-агресора та окупованих територій. Тому і ціна цього вугілля значно більша, ніж платять нашим державним підприємствам, бо там закладений «інтерес».

ЩОДО ПРИВАТИЗАЦІЇ ЛЬВІВСЬКИХ ШАХТ

«Ласим» шматком, звичайно, є шахта «Степова», трохи менше — «Лісова», решта шахт, на жаль, — неперспективний баласт.

Продати окремо цікаві шахти не дають профспілки, купити всі шахти разом нема охочих. Тут усе зрозуміло: кому потрібні геморойні шахти, які потрібно дотувати або закривати, а це сотні мільйонів гривень витрат. Це вже приватизація «не по-українськи».

Рішення про закриття неперспективних шахт влада також не може на себе взяти через страх перед шахтарськими страйками та втрату електорату.

Чому ж решта шахт неперспективна?

Тому що вугілля, яке на них видобувається, через свої якісні показники (зольність) потребує збагачення, тобто додаткових витрат, через що збільшується його собівартість. А кому потрібна шахта з собівартістю товарної продукції поза 2000 грн. за тонну при ціні реалізації — 1300 грн.? Тут потрібні досить серйозні інвестиції, аби зробити шахту прибутковою, якщо це взагалі можливо.



ЩОДО ЗБАГАЧЕННЯ ВУГІЛЛЯ НА ЛЬВІВЩИНІ

Єдиним вуглезбагачувальним підприємством є ЦЗФ «Червоноградська» (нині приватне ПАТ «Львівська вугільна компанія»). Це підприємство не інакше як монстром або пам’ятником гігантоманії Радянського Союзу не назвеш. Достатньо тільки подивитись на місцеву Говерлу (терикон фабрики).

У 1980-ті роки ця фабрика переробляла 1 млн. тонн рядового вугілля на місяць, звозили його зі львівських, волинських та павлоградських шахт. Зараз підприємство переробляє 100-150 тис. тонн на місяць. Відповідно собівартість збагачення на ЦЗФ зашкалює, адже фабрику надалі обслуговують близько 1000 працівників на застарілому енергомісткому обладнанні.

Але до чого тут колектив фабрики, який вчасно не отримує зарплату, до чого тут шахтарі, які не можуть реалізувати своє вугілля через простої збагачувальної фабрики (це, до речі, відбувається і зараз через страйк та відключення електроенергії)? Зі слів працівників фабрики, заборгованість із зарплатні в них існує з 2012 року та на сьогодні складає 5-місячний фонд.



Однією з причин своїх проблем вони називають низький тариф на послуги зі збагачення: 57 грн. за тонну при собівартості 80 грн. При переробці 100 тис. тонн за місяць отриманих коштів не вистачає навіть на зарплату.

Звісно, якщо підійти до вирішення питання «по-європейськи», то цю фабрику вже давно потрібно було реконструювати під реальні обсяги вугілля, що видобувається у Львівсько-Волинському басейні, або побудувати нову. З інтернет-джерел та слів працівників фабрики випливає, що власники фабрикою не цікавляться, отже, ні про яку реконструкцію мова не йде.

Водночас усі гасла Мінпалива та ДП «Львіввугілля» щодо будівництва нової модульної фабрики так і залишаються гаслами. Окрім проектної документації, на якій, напевно, хтось добре заробив, більше нічого не зроблено. Тож треба збільшувати тариф на переробку, щоб не залишитись ні з чим.


Якщо за режиму Януковича популярні були бандитські, рейдерські схеми, то зараз працюють більш культурні, вишукані.

Наприклад, спочатку знищуємо ЦЗФ, що вже фактично зроблено, далі зупиняються та закриваються всі неперспективні шахти, а потім продаються «Степова», «Лісова». Крайніми роблять власників фабрики, яких неможливо знайти, та «кінці в воду» — і не потрібно платити більше грошей за збагачення, не потрібно будувати нову фабрику.
Вишукано, правда?

КОМУ ВИГІДНИЙ ЗАНЕПАД?

Зі слів працівників фабрики, найбільшу цінність в активах підприємства становлять так звані тонкі відходи, або шлами, мулька, аргіліт. З поінформованих джерел у правоохоронних органах відомо, що в свій час тут паслись кілька одіозних фігур, серед яких є і екс-губернатор Львівщини Турянський Ю.І., і фірма «ЗВЗ», яка відзначилась кількома гучними кримінальними справами щодо постачання породи замість вугілля по тендерах на дитячі садочки, школи, армію.

Жодна з цих справ не доведена до логічного завершення, ніхто не був покараний.

Можливо, це все через зв’язок із Радикальною партією України, представники якої захищають та лобіюють інтереси цього угрупування.

Шахтарі ще не забули скандалу з призначенням Пиляя І.Д. на посаду генерального директора ДП «Львіввугілля», яке ініціювали та спонсорували саме ці люди.

Не вийшло з «Львіввугіллям» — переключились на ЦЗФ.


Цю фабрику успішно довели до банкрутства!

Кажуть, головною причиною того, що російський «Альфа-Банк» розпочав банкрутство підприємства, є те, що нинішній директор ЦЗФ Перерва відмовився «співпрацювати» як із Турянським, так і з «ЗВЗ». Навпаки, на підприємстві впроваджуються нові технології з вилучення енергетичної складової з цих відходів. Тому саме з метою «віджати мульку» зініційовано це банкрутство. Колектив фабрики, і так доведений до відчаю, підбурюють до радикальних дій.

Проте в разі ліквідації збагачувальної фабрики тисячі мешканців Червонограда та навколо залишаться без роботи.