Власний автомобіль – «золота мрія» багатьох українців. А тим паче новенький, надійний та за помірну ціну. І щоб не Ланос, звісно ж. Однак податки при розмитненні в розмірі 30-80% від вартості авто змушують багатьох потенційних автовласників звертатися до тіньових схем. як пише Економічна Правда.

Занадто високими поборами держава сама провокує чесних громадян, які готові заплатити розумні податки, шукати «обхідні шляхи». У підсумку гроші, оминаючи держбюджет, осідають в кишенях корумпованих чиновників та спритних ділків.  Масове ухиляння від сплати податків при автоімпорті свідчить про необхідність їх зниження. Очевидно, що усі ці акцизи та мита не виконують жодної ролі, крім підтримки неефективності та нерівності в суспільстві.  В Україні нема національного автомобіля, який виробляється, а не складається з імпортних машинокомплектів, і який необхідно захищати від імпортних аналогів. З 1 січня 2016 року податків при розмитненні авто стало менше, однак кінцева вартість машин кардинально не змінилася. Так, спецмито – 2,15% для нових авто з бензиновим двигуном об’ємом 1000-1500 куб см, 4,32% – 1500-2200 куб см – на іномарки скасоване з 30 вересня 2015 року, а додатковий імпортний збір – 5% – з 1 січня 2016 року. Також почали діяти знижені ставки мита на автомобілі з ЄС: 8,8-9,1%.

На початку січня на сайті МЕРТ опублікований графік зниження та розмір ставок ввізного мита на нові та вживані легкові авто, вироблені в ЄС. Вони будуть застосовуватися у 2016 році в рамках вільної торгівлі між Україною та ЄС. Ставки диференційовані залежно від типу авто, стану, типу пального та об’єму двигуна. Висока вартість розмитнення пояснюється тим, що поміж усіх платежів саме акциз найсуттєвіше збільшує ціну іномарки, а він не змінився. Особливо відчутною є частка акцизу у вартості вживаних п’яти- та шестирічних авто. Старіші не варто брати до уваги, позаяк з 1 січня 2016 року дозволено ввозити лише авто стандарту «Євро 5», тобто не старші 2010 року. Поступове зниження акцизного податку на імпорт авто може привести вартість розмитнення до розумного та прийнятного рівня, і тоді виграють всі – і прості українці, і бюджет. Все тому, що акциз на автоімпорт в українських реаліях захищає не бюджет, а інтереси приватного вітчизняного автобізнесу. Однак розвиток галузі акциз не стимулює. До того ж суми податку, сплачені імпортерами, майже не помітні і не мають особливої фіскальної цінності для бюджету: 2,2 млрд грн акцизу за 11 місяців 2015 року та 0,8 млрд грн у 2014 році. Чому легально перевозити іномарку за сьогоднішніх умов дорого?

Наприклад, вживаний Пассат 2012 року з об’ємом двигуна 2,0 у Польщі коштує близько 8 тис євро. Якщо ввезти його в Україну, розмитнити і сплатити всі податки, то вартість машини зросте до 15 тис євро. Ввізне мито – 9,1% від митної вартості автомобіля – 736 євро, акцизний податок – 1,923 євро за куб см, який залежить від віку авто, об’єму та потужності двигуна – 3 846 євро, а також 20% ПДВ, який нараховується на вартість авто з митом та акцизом, – 2 534 євро. Тобто додатково 7,1 тис євро з кишені покупця. Які наслідки? Використання українцями численних схем, за якими можна ввезти авто з меншими витратами, або і зовсім не сплачуючи податки на митниці. Нижче – найцікавіші схеми заниження вартості автомобілів при імпорті та оборудки з пільговим ввезеням без сплати податків. Усі схеми, в тому числі і ті, що існували раніше, можна подивитися тут.

1. Найпростіша. Працювати під прикриттям органів соціальної опіки.

У кожному такому органі є черга людей з інвалідністю на безкоштовне отримання автомобіля. Вигода в тому, що законодавством передбачені пільги щодо оподаткування транспортних засобів, ввезених як благодійна допомога. У Європі «благодійник» купує автомобіль, передає благодійній організації і після митного оформлення авто передає нужденній особі. Особа передає автомобіль іншій особі, яка, власне, і придбала авто за кордоном. Головне, щоб за документами органу соцопіки все було «чисто». Після смерті особи, яка отримала авто, транспортний засіб повинен бути повернутий органу соціальної опіки для забезпечення інших осіб, які цього потребують, але на практиці ця вимога не виконується.

2. Найбільш популярна. Тимчасове ввезення нерезидентом авто без зобов’язання про зворотне вивезення за Стамбульською конвенцією.

Згідно з «Технологією прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон», затвердженою наказом Державної прикордонної служби та Державної митної служби, громадянин-нерезидент, який тимчасово ввозить транспортний засіб особистого користування, що перебуває на постійному обліку в реєстраційних органах іноземних держав, не надає письмового зобов’язання про зворотне вивезення транспортного засобу. Тобто громадянин-нерезидент тимчасово ввозить транспортний засіб, письмового зобов’язання не надає. Потім він продає автомобіль за готівку та виїжджає з України, зазвичай авіаційним транспортом. Навіть якщо у прикордонників виникнуть питання щодо необхідності вивезення автомобіля, нерезидент пояснює, що обов’язково зробить це наступного разу. Тимчасом автомобіль розбирається.

3. Ввезення авто резидентом – співвласником фірми-нерезидента.

Громадянин України стає співвласником іноземної фірми або наймається на роботу в іноземну фірму. Фірма купує автомобіль та оформляє шляховий лист на громадянина України, який ввозить автомобіль в Україну та користується ним до року. У жителів прикордонних територій популярна схема, коли громадянин України та іноземний громадянин купують авто у спільну власність. Таким чином, громадянина України вписують у техпаспорт, і він може користуватися автомобілем в режимі транзиту до десяти днів.

4. Ввезення кузова для переобладнання.

За законодавством податки при розмитненні агрегатів транспортних засобів суттєво нижчі, ніж цілого автомобіля. Як діє схема: громадянин купує транспортний засіб «під документи», тобто металобрухт, від якого залишився лише техпаспорт. Законодавство дозволяло переобладнати кузов автомобіля більш новою його модифікацією. Для цього необхідно імпортувати кузов з-за кордону і поставити його нібито замість існуючого. Це мали б робити спеціально сертифіковані підприємства. Після цього необхідно переоформити техпаспорт з новим номером кузова. За законодавством кузов – це автомобіль без мотора, трансмісії, системи глушіння, задньої і передньої підвіски, бензобака, електроприладів, запалювання двигуна.

Схема має декілька різновидів.

1. Ввозився розібраний автомобіль, однак всі його запчастини їхали за ним слідом і оформлялися як окремі запчастини з невеликим податковим навантаженням. На спеціальному підприємстві автомобіль збирався і тоді його можна було реєструвати у МРЕВ ДАІ.

2. Ввозився цілий автомобіль із знятими колесами, за документами він оформлявся як розібраний кузов. Після розмитнення колеса прикручувалися, автомобіль був готовий для реєстрації, спеціальне збиральне підприємство видавало “липову” довідку.

5. Поширена схема − зміна року випуску та об’єму двигуна, неіснуючі пошкодження та несправності, країна походження, модифікації, опції.

Зміна модифікації.

Ввозиться автомобіль, наприклад Range Rover, декларується митна вартість виходячи з базової версії цієї моделі – 60 тис доларів. Хоча відповідно до розшифрування VIN-коду програмним продуктом CARFAX Vehicle History Reports автомобіль Range Rover із заданим номером кузова є версією Range Rover Supercharged. Це значно дорожча модель з додатковою комплектацією та кращими технічними рішеннями, і митна вартість Range Rover 4,2 Supercharged має становити 83,5 тис доларів. Так імпортер економить на миті і ПДВ шляхом заниження митної вартості близько 10 тис євро.

Зміна року випуску.

Зиск в тому, що на автомобілі віком понад 5 років акциз був набагато більший, ніж на ті, що мали до 5 років. Імпортер, заявивши неправдиві відомості та підробивши документи, отримував значну економію на акцизі. Ввозиться автомобіль BMW Z4, у документах зазначено, що автомобіль бувший у використанні, 2007 року випуску. За VIN-кодом за допомогою наявного програмного продукту рік виготовлення автомобіля було неможливо визначити, тому рік виготовлення був погоджений (вже при фактичній перевірці було встановлено справжні рік випуску – 2004). Зміна країни походження (призначення для використання). Змінюючи дані про країну походження імпортер може суттєво занизити митну вартість авто та зекономити на податках. Наприклад: BMW X5 з двигуном 4,8 літри походженням з Європи мав коштувати 58 тис євро, у той час як такий самий американської збірки 47 тис євро. Maserati Quattroporte 4,2, виготовлена для ринку США вартує 98 тис доларів, така сама для Європи – 129 тис доларів.

Ввезення під виглядом таких, що не були на реєстрації.

З метою уникнення сплати шаленого акцизу за ввезення автомобіля, що був у використанні, йому надавався вигляд нового (показання одометру змінювалися). Крім того, підроблялися документи про відсутність реєстрації авто за кордоном (згідно з законодавством України транспортними засобами, що використовувалися, є ті, на які видавалися реєстраційні номери (не транзитні, не разові). Вказавши (підробивши) в документах, що авто є новим (не видавалися номери) можна суттєво зекономити на акцизі. Зиск очевидний: умовно – при об’ємі двигуна 2,2 літра з нового – це 3,3 тис євро, з б\в – 4,4 тис євро акцизу, плюс економія на ПДВ.

Неіснуючі пошкодження та несправності.

Підробивши документи та вступивши в протиправну змову з корумпованим митником, можна істотно зекономити на миті і ПДВ шляхом заниження митної вартості. Для зниження вартості, наприклад, для авто, що були у використанні – вказувалось пошкодження лакофарбового покриття, пошкодження від ДТП, надмірна шумність двигуна, забруднення салону. Крім того, масовий наплив іномарок спостерігався після стихійних лих: американських авто після урагану «Катрина», європейських – після розливу Рейна. Для нових авто були характерні «пошкодження» під час транспортування в контейнерах та на автомобілевозах: пошкодження скла, крил, дверей, бамперів. Звісно, що переважна частина цих пошкоджень існувала лише на папері.

6. Існують і більш нахабні схеми, наприклад − ввезення легкових авто під виглядом вантажних.

В Україну ввозяться легкові ТЗ (пасажирські мікроавтобуси), які повинні класифікуватися за кодом 8703 згідно з УКТЗЕД відповідно зі сплатою акцизу. Натомість такі автомобілі декларуються як вантажні за кодом 8704 без сплати акцизу.

Схема має декілька різновидів:

а) автомобілі дійсно можуть бути, і пасажирськими, і вантажними. Наприклад VW Transporter тощо. З таких автомобілів знімаються задні ряди сидінь і обшивка салону, що надає вигляду вантажного авто. Після розмитнення «робиться» довідка про переобладнання в пасажирський і на підставі цього документу автомобіль ставиться на облік в МРЕВ ДАІ вже як пасажирський.

b) легкові автомобілі, однак VIN-код не дає розшифровки типу кузова. Наприклад: автомобілі «Chrysler Voyager», «Chrysler Grand Voyager», «Kia Carnival», виготовлені в США, декларуються як вантажні. При перетині кордону складається «правильний» акт огляду, в якому вказується відсутність ознак легкового автомобіля, як то наявність пасажирських сидінь, кріплень під них, бокового та заднього скла. Крім того, митниця не мала програмних продуктів для розшифрування VIN-кодів (кошти на це державою не виділялися), а продукти, наявні в інтернеті не могли слугувати офіційною підставою для висновку про дійсний тип кузова.

c) Найбільш зухвала схема. Ввозились беззаперечно легкові автомобілі лише зі знятими задніми сидіннями, наприклад Peugeot 206, Opel Astra тощо. На боковому склі наклеювалася полімерна плівка в колір кузова, щоб надати автомобілю вигляду вантажного (або «пиріжка»). В ході митного контролю автомобіль фотографувався, фото підшивалося до документів по розмитненню. В разі чого пред’являлося як підстава для прийняття рішення про оформлення автомобіля як вантажного без сплати акцизу. Ми описали ці схеми, щоб наочно продемонструвати безглуздість існування акцизу на імпортні авто. Як бачимо, хто хоче обійти високий акциз, той його обійде. В цьому бажаючим, за певну «подяку», допоможуть «тіньовики» та митники. За таких умов схеми були, є і будуть. У підсумку, шкоди від цього акцизу більше ніж зиску. Судіть самі: через схеми бюджет втрачає гроші, які чесні громадяни могли б заплатити при розмитненні за розумними ставками. Водночас власне автовиробництво він не стимулює, так як останнього в Україні давно немає.