35-річний поліцейський Юрій Мохнюк розповів, чому пішов працювати у патрульну службу та як минув перший місяць на новій посаді. Про це йдеться у радіопередачі «Ніколи не пізно» з Лілією Парафенюк на Волинському радіо - інформує ВАР.

Юрій Мохнюк 13 років працював в одному з найбільших банків країни. Чоловік має дві вищі освіти: політолога та фінансиста. Після повернення зі Сходу він вирішив змінити своє життя та спробувати себе у ролі поліцейського.

Нагадаємо, що нова патрульна поліція Луцька почала працювати 19 грудня.

ВІЙНА НА СХОДІ

– Юрію Васильовичу, як так трапилося, що маючи престижну, як на сьогодні, роботу у фінансовій установі, гарну посаду, Ви раптом вирішили змінити роботу і стати поліцейським? Це була давня мрія чи бажання змінити життя?

– Ні, це була не давня мрія, це було, в першу чергу, змінити життя і змінити життя саме зараз, тому що як Ваша передача називається «Ніколи не пізно», я для себе вирішив, що зараз або вже, можливо, буде пізно. По-перше, граничний вік, тобто набір в поліцію був до 35-ти років. По-друге, дійсно, хочеться щось змінити на цій землі, в цій державі, в цій країні. Як сказав Святослав Вакарчук, треба відноситись до своєї землі не так, як до землі своїх батьків, а як до землі своїх дітей. Цей вислів його мені дуже сподобався. І плюс певний вплив – зміна світогляду після Революції Гідності, плюс я брав участь в Антитерористичній операції, був мобілізований. «Почни з себе!» Таким чином я вирішив почати з себе.

– Скільки часу Ви провели на Сході?

– Я провів з травня по серпень місяць 2014-го року. Я був мобілізований в 51-у механізовану бригаду. Перша хвиля мобілізації. Прийшла повістка, через три дні я вже був у Володимирі-Волинському, після того нас відправили на Рівненський полігон для навчання. По суті, ми нічого не знали. Після навчання нас відправили на Схід, я попав у 2-й батальйон, який відправили в 128-у гірсько-піхотну бригаду у відрядження. Ми брали участь в секторі А – це Луганська область: місто Щастя, Металіст, Олександрівськ.

– Яким чином повернулися?

– Повернувся після завершення відрядження, після іловайських подій. Тоді під Іловайськом 51 бригада понесла дуже значні втрати, відповідно, всі бійців, хто рахувався за 51-ю бригадою, було відкликано з інших підрозділів. Це була і 128 бригада, і 24 бригада, ну, по суті, бійці 51-ї бригади були розкидані майже по всіх Збройних силах. І, відповідно, нас відкликали, ми всі повернулися в бригаду, потім пішов довгий процес розформування, формування нової бригади, який затягнувся до кінця 14-го-початку 15-го року.

– Мабуть, перебування на Сході значно вплинуло на Ваш світогляд і Ви вирішили щось міняти, коли повернулися.

– В першу чергу, думаю, що це. Пройшовши війну і повернувшись сюди, тобі важко розрізнити. Там – простіше. Там бачиш ворога: по ту сторону – ворог, по цю – свої, біле і чорне. Коли ти повертаєшся, тут різнобарвна така палітра: білий, чорний, сірий, будь-який колір. Тобто в цьому важко розібратись. Дуже багато і моїх друзів, і з ким ми воювали, хтось легше адаптувався, хтось – гірше. Але, в основному, саме перше, всі поодружувалися. Майже всі мої друзі, з ким ми були на Сході, всі одружені, всі мають сім’ї, всі будують сімейне життя, тобто теж сімейні цінності переважили.

ПОЧНИ З СЕБЕ

Ми всі прагнемо до Європи, ми всі прагнемо покращити свою країну і, в першу чергу, своє життя. То треба дійсно почати з себе: не сміти – є смітник, не порушуй правила дорожнього руху, якщо вони є, не порушуй громадський порядок, не розпивай спиртні напої в громадських місцях. Тому що на нас, в першу чергу, дивляться діти, вони нас копіюють. Коли ти їдеш в автомобілі з дитиною, поїдеш на червоне світло чи не пропустиш пішохода на пішохідному переході, тобі дитина задасть запитання: чому це ти зробив.

У нас були випадки, коли мама біжить з дитиною зранку в школу, до пішохідного переходу десять метрів, вона дитину тягне, а дитина не хоче йти, смикає маму, показує, що йдем на перехід. Тобто в першу чергу треба міняти себе, свій світогляд і, коли ми змінимся самі – зміниться й навколишнє, зміниться соціум, зміниться держава, зміниться країна.

– Повернемося до патрульної поліції. Ви пройшли відбір і вже місяць працюєте патрульним поліцейським, які перші враження? Чи не розчарувалися у цій роботі?

– Не розчарувався. Я потрапив в першу роту і ми, по суті, зразу ж після присяги заступили на ніч вже на патрулювання. Звичайно, було хвилювання. Тобто перші декілька годин реально було хвилювання – чекаєш виклик, а прийде виклик, що ти маєш зробити, а яким чином, повторюєш статті, параграфи і т.д. Ми вчили протягом двох місяців дуже інтенсивно це все, але це все теорія, а ти стикаєшся на практиці. Отримавши перший виклик, виїзд на допомогу іншому патрулю, в русі розумієш, що ти це все знаєш і його треба застосувати на практиці, і при застосуванні вже перша ніч пролетіла, як одна хвилина, якщо зараз згадати. Було дуже багато викликів, але ми справились, ми змогли, все гаразд, без ніяких там ексцесів значних.

ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ

– Як змінилося Ваше життя, адже будні працівника банку і будні поліцейського – кардинально різні речі?

– Як сказала моя дружина і моя сім’я, хоча це дивно сказати, тепер вони почали більше бачити мене вдома. Ми працюєм позмінно, тобто, відповідно, пройшовши зі зміни, я повертаюся додому, певний період знаходжуся вдома. Звичайно, графік – плаваючий. У мене немає, як таких субота, неділя – вихідні. Але більш напружений графік – відповідно більше втомлюєшся фізично у порівнянні з роботою в банківській структурі.

– Чи змінилася Ваша зарплата, адже поліцейським обіцяли 8 тисяч гривень в місяць? Чи це менше чи більше, ніж у банку?

– Це, скажу Вам чесно, більше, ніж у банку. Цифри називати не буду, але це більше, ніж у банку.

– Ви вже згадували про родину, про дружину. Як друзі сприйняли Ваше рішення змінити роботу?

– Багато друзів були, з ким не так часто спілкуюсь, багато було в шоці, тому що: ну як так, ти ж працював у банку, це ж така престижна робота сидіти в офісі, а пішов звичайним патрульним. Дружина, якщо чесно, вона взнала в самий останній момент. Я подав анкету і чекав відповіді. Були певні сумніви, тому що мені вже було 35 років (максимальниій вік – 35 років). Але мені прийшло повідомлення, що я підхожу і можу й ти на перший відбір, то я вже дружину, по суті, поставив до відома, коли взнав, що я йду на перший відбір. Вона сказала: це – твій вибір, якщо тобі буде там краще, то я тебе цілком підтримаю в твоєму виборі. Друзі дуже задоволені. Дуже багато друзів були в такому, приємному, шоці. Вони не сподівалися, вони знали який відбір: більш, як 20 чоловік на одне місце, і те, що я пройшов, вони дуже раді за мене.

ПОВНОВАЖЕННЯ

– Чи пропонували Вам хабарі і як Ви реагуєте на таке?

– Мені особисто не пропонували. Але була така фраза, коли я виносив постанову: «ви такі самі, тільки ми з тими могли домовитися, а ви зразу виносите постанову». Тобто, якщо грубе порушення тих самих правил дорожнього руху чи громадського порядку, відповідно, воно – безапеляційне. Звичайно, якщо людина незгідна, вона може його оскаржити згідно з законодавства.

– Чи достатньо законодавство Вам дає повноважень оштрафувати людину за певні порушення чи, можливо, Ви не маєте у повній мірі повноважень?

– Це ж, розумієте, дуже важко судити за місяць часу. З тим, що ми стикалися, поки що вистачає повноважень. Хоча, там, звичайно, по певних питаннях, можливо потрібно вносити певні корективи в законодавство, в той же самий Закон про поліцію. Ну, але це вже все в процесі, ми тільки почали свою роботу. Відповідно, я надіюся, воно буде коригуватися. Тому що з часом роботи виникають деякі питання, які треба вирішувати.