Сьогодні, навдивовиж синхронно, майже всі провідні регіональні Інтернет-ЗМІ розмістили заміточку «Тіньові штаби кандидатів у мери Луцька вибудовують виборчу стратегію». Під такою назвою ця інформація з’явилась на «Волинській правді», ще раніше інформація з ідентичним змістом була розміщена на www.zik.com.ua під назвою «Троє волинських губернаторів ідуть в мери?», і навіть назву полінувався змінити «Перець по-ковельськи». Також цю ж інформацію розмістили "Волинські новини", де нещодавно відбулася повна ротація творчого колективу.


Всім, хто більш-менш причетний до волинського довколаполітичного експертного середовища зрозуміла синхронність появи цього матеріалу, адже всі три видання пов’язує причетність до них певних творчих особистостей нашого краю. Так само ні для кого не секрет, що ці творчі особистості більшу частину робочого часу проводять в приміщенні на Богдана Хмельницького, 19 у Луцьку. (Для непоінформованих і тих, хто геть «не в темі» - за цією адресою розташована Луцька міська рада.) Отож, зміст інформації можна проаналізувати з точки зору «навіщо це Шибі?». Саме так – навіщо це Богдану Павловичу, бо такий матеріал навряд чи з’явився б у перелічених ЗМІ без його особистого благословіння. Очевидно, для відповіді на це запитання варто проаналізувати зміст провокаційної замітки. «З неофіційних джерел кореспонденту ЗІКу стало відомо, що Борис Клімчук, Володимир Бондар та Микола Романюк дали попередню згоду балотуватися на пост міського голови Луцька. Це підтвердили у штабах цих кандидатів», - пишуть автори. Що тут факт, що новина, а що провокація? І Борис Клімчук і Володимир Бондар в доволі завуальованій формі справді дали зрозуміти, що мають намір «сходити в луцькі мери». Після цього дещо зросла їхня публічна активність і, відповідно, були сформовані певні прототипи штабів. Ці організаційні утворення важко назвати повноцінними штабами, адже в контексті виборів міського голови є декілька сумнівних моментів, котрі стримують «кандидатів у кандидати». Насамперед, це невизначеність дати виборів – вони можуть відбутись у березні або травні 2010-го, або ж у березні 2011-го. Фальш-старт нікому не цікавий з точки зору витрачання зайвих ресурсів та занадто раннього «викиду компромату» з боку опонентів. Другий стримуючий фактор для обох – відсутність бажання взаємопоборювання, третій – усвідомлення реальної складності стану справ у господарстві Луцька.

Це щодо Клімчука і Бондаря, а от, що в цьому ряду робить Микола Романюк – не до кінця зрозуміло, адже всім, хто хоч трохи обізнаний з точкою зору Миколи Ярославовича, відома його однозначна позиція – в мери, мовляв, не йду і йти не збираюсь. Щоправда, ряд авторитетних представників місцевого бізнес-середовища наполегливо вмовляють губернатора зважитись на цей крок під гаслом «ніхто, крім ВАС!». З якою ж метою автори матеріалу включили Миколу Ярославовича до свого провокаційного переліку? Ми маємо декілька припущень: на перший погляд – це спроба зіштовхнути всіх трьох лобами вже на цьому етапі і «вивести з-під удару» Богдана Павловича, бо, як свідчать змодельовані авторами рейтинги: «за попередніми, закритими для офіційних структур і ЗМІ, даними, за два місяці рейтинг Богдана Шиби, який зараз керує Луцьком, впав з 18 % до 11%. У той же час рейтинг Миколи Романюка прорвався до 16%. Дані того ж закритого соцопитування свідчать, що рейтинг Бориса Клімчука, зараз Надзвичайного і Повноважного Посла України в Азербайджані, зріс з 7% до 13%. Рейтинг Володимира Бондаря зріс з 8 до 12%.» Таким чином, ситуація має виглядати так – пизиції Шиби слабкі і на них зважати не варто, підтримка Клімчука і Бондаря - рівна і лежить в межах статистичної похибки, а от рейтинг Романюка дає серйозні шанси на виборчу перемогу. Це навіть не спроба вбити два зайці, це автоматна черга по табуну вухатих створінь (ні слова про кандидатів у Президенти). Місцева бізнесова та адміністративна еліта отримують сигнал – Романюк найперспективніший, сам Микола Ярославович починає боротись з підсвідомою амбіцією «а чому б і ні?» і паралельно тисне на владні важелі, щоб стримати двох своїх екс-колег. Борис Петрович і Володимир Налькович починають боротьбу між собою, час від часу відкриваючи «другий фронт» проти діючого очільника виконавчої влади в області. Туман над степом! А в цей відповідальний момент чиясь знайома вусата постать на білому коні, чи то пак – на сріблястій «КІА» вдруге заїздить у звичний кабінет. Бо не падав рейтинг Богдана Павловича до 11-ти відсотків, а його справжня електоральна підтримка поки дає всі підстави практично не хвилюватись за виборчий результат, особливо за одночасної наявності вже згадуваних потужних опонентів у бюлетені.
Подальші розумування авторів публікації-провокації щодо тіньових штабів можна не брати до уваги, є лише один важливий момент, котрий ці автори свідомо або несвідомо не чіпали. Мерські вибори, якщо вони відбудуться вже наступної весни, розгортатимуться на фоні перегонів президентських. Результати останніх на Волині можна значною мірою спрогнозувати, бо переможе тут – ВОНА, до соціологів не ходи. А, як ви гадаєте, людина з чиїм іменем на прапорі стане найперспективнішим кандидатом у луцькі голови? Правильно! Це ім’я починатиметься на «Ю». А, хто може піти з таким прапором? І Віктор Чорнуха, і Василь Байцим, і Олександр Свирида, і Григорій Пустовіт, і Олександр Пилипович. А, де будуть рейтинги нинішніх героїв публікації за наявності сильного кандидата від БЮТ?

Правильно...

Аналітичний центр
ВГО «Варта громади»