Як повідомлялося раніше, луцькі патрульні допомогли знайти притулок бездомному інваліду. За пророблену роботу правоохоронці навіть відомчі відзнаки отримали. Патрульних нагородили, а чоловік, побувши кілька днів у «новій домівці» при місцевій церкві євангелістів «Фіміам», кудись зник. Кажуть, дивний був, та й на інваліда не дуже схожий: вставав із візка і ходив по кімнаті, - пише Press-Центр.

Кілька днів тому із Луцького вокзалу у патрульну поліцію надійшов виклик. Якийсь чоловік попросив допомогти інваліду-візочнику. Той, нібито, приїхав електричкою зі Львова і не може дістатися до центру міста. Правоохоронці під’їхали на місце. Чекав їх чоловік, на вигляд років 35. Назвався Романом. Попросив підвезти його до місцевого собору, що в центрі. Дорогою патрульним розповів історію про своє нелегке життя. Мовляв, після того, як став інвалідом рідні від нього відвернулися. За його словами, батьки його живі, але про те, де він і як йому живеться – не знають: думають, що він у Львові. Сам же мандрує Україною. Живе за рахунок жебракування біля храмів.

- Патрульні порадилися і вирішили допомогти чоловікові: запропонували йому бодай тимчасове (до кінця зими), та все ж житло при церкві євангелістів «Фіміам», - розповідають у прес-службі патрульної поліції.

Правоохоронці допомогли безхатьку пройти огляд у лікарів, отримати необхідні довідки і організували йому поселення у кімнату нічного перебування.

- Чоловік трохи дивний. Окрім медичних довідок від місцевих лікарів про відсутність шкірних захворювань і туберкульозу при собі документів не мав. Знаємо тільки про нього те, що сам розповідав. Щодо інвалідності, то тут його теж не вдалося перевірити. Бо від будь-яких медичних оглядів чи допомоги лікарів-реабілітологів Роман відмовився, - розповів представник церкви «Фіміам» Андрій.

Роман пробув у центрі три дні. Щоправда, два останні – приїжджав лише на ночівлю. З місцевими працівниками та бездомними чоловіками, які жили з ним у кімнаті, майже не спілкувався. Говорив лишень, що в Луцьк прибув ненадовго. А вдень, нібито їздить містом у справах.

- Знаєте, неповносправній людині важко давати собі раду. У нас під опікою багато таких… А Роман міг встати з візка пройтися по кімнаті. Навіть піти в туалет без сторонньої допомоги. Тож його балачки про інвалідність навряд чи правдиві, - каже відповідальний за кімнату нічного перебування Володимир.

Безхатьки, які ночували з Романом, взагалі кажуть, що ніякий він не інвалід, а звичайний шахрай, який просто видурює гроші в людей, катаючись різними містами України.

Патрульний Степан Стецький, який разом із колегами шукав житло для безхатька розповідає, що справді повірив чоловікові:

- Роман не міг стояти на ногах, у лікарню ми його на руках несли. Навіть, коли зупинялися, щоб відпочити, бо чоловік доволі важкий, доводилося підтримувати. Флюрографію йому робили теж в кабінеті для інвалідів. Лікарі на предмет інвалідності його й справді не перевіряли. Роман запевнив, що у нього навіть посвідчення було, яке він втратив у Львові.

У кімнаті нічного перебування Роман, як і обіцяв, справді пробув недовго, всього лиш три дні. Куди чоловік поїхав далі – невідомо. Говорив щось про поїздку до столиці, хоч батьки його, нібито, із Кіровоградщини. Тож перевірити чи Роман, якого у поліції вважають інвалідом, а серед безхатьків – звичайним шахраєм, справді неповносправний уже не вдасться.

- Судячи із розповідей про цього чоловіка, таких, як він називають «гастролерами»: вони їздять із міста у місто і жебракують. Це їхній стиль життя. Важко сказати, чому люди стають жебраками: одні самі обирають такий спосіб життя, інших обирає доля… Ті, хто хоче вирватися, докладають якихось зусиль і найчастіше повертаються до нормального життя. Але немало людей свідомо залишаються на вулиці, зневажаючи суспільні правила, не беручи на себе ніякої відповідальності, – розповідає психолог Роман Роковий.