Російська окупація наклала свій відбиток на власників ресторанного бізнесу в Криму. Господарі зганяють роздратування через відсутність відвідувачів на небагатьох клієнтів, а в разі, якщо рідкісні відвідувачі зробили занадто маленьке замовлення, то і взагалі виганяють із закладу, обізвавши їх «ніщебродами».

Таку історію описує у ЖЖ блогер Катерина Рєзнікова, - передає «Преса України».

«Вчора мене вигнали з кафе. Серед білого дня в центрі Севастополя. Не за п'яний дебош або непристойну поведінку, а за те, що мало замовила. Директор стояла наді мною, поки я не пішла, з чванливим виразом зверхності на обличчі. Саме таким виразом зустрічає туристів сервіс у нашому місті. І ми ще сміємо заїкатися про розвиток туризму?», - запитує Рєзнікова.

Вона розповідає подробиці інциденту, зазначивши, що насправді дуже хотіла їсти, але не змогла зробити замовлення, тому що до неї більш, як півгодини не підходив офіціант. Незабаром до столика підійшла директор закладу і почала лаяти гостей закладу через те, що вони нічого не замовляють. Після нетривалої суперечки, жінка фактично вигнала голодних відвідувачів кафе, бо відмовилися особисто прийняти замовлення, а офіціанта поруч не виявилося.

«Мій співрозмовник призначив зустріч у кафе «Мішутка» на вул. Генерала Петрова. Я зайшла в зал, знайшла його очима і сіла за столик. Чоловік уже чекав мене, гаючи час за філіжанкою кави. Я включила диктофон, і ми почали розмовляти, докладно обговорюючи заплановані питання. Час минав, але офіціант до столика не підходив. Зізнатися, я страшенно хотіла пити і їсти, раз у раз поглядаючи на відвідувачів, що поглинають свої комплексні обіди. Але перервати співрозмовника мені було незручно — зустріч-то ділова. Через сорок хвилин до нас підійшла жінка і без оголошення війни розпочала свою гнівну тираду:
— Молоді люди, у нас тут бухгалтерія або офіс?
— Вибачте нас, ми не розуміємо... — здивувалася я.
— Це кафе. Тут потрібно замовляти і платити, — продовжила жінка. — А працювати йдіть на вулицю. Це не робочий кабінет», - цитує директора Рєзнікова.

За її словами, працівниця кафе стояла з гордовитим виразом обличчя і презирливо кривилася до тих пір, поки автор цього оповідання не залишила закладу.

«Саме з таким виразом зустрічає туристів сервіс у нашому місті. Директор, який побоявся прийняти замовлення у відвідувачів. Директор, який вирішив зігнати зло на своїх гостях, а не послати до столика офіціантку», - пише дівчина.

Щоб підкреслити, що така ситуація - це не одиничний випадок, Резнікова розповідає ще одну історію, яка сталася з її родичами, які приїхали в Крим в гості. В результаті на них намагалися нажитися співробітники закладу, приписавши зайвий шашлик і зробивши «безалкогольний Мохіто», ціна якого зашкалювала і була рівна хіба що цінам в нічних клубах Москви.

«Приїхали до мене в гості родички — дві молоді дівчини 25 років. В перший же день ми пішли гуляти на Приморський, і вони захотіли посидіти в кафе. Сіли, до нас підійшов приємний офіціант. Прийняв замовлення: салатики, шашлик і пиво...Принесли рахунок. Шашлику там було не тільки більше, ніж ми замовляли, але і явно більше того, що нам принесли. А безалкогольний мохіто, якого «поки немає в меню» коштував 440 рублів. Скільки ж коштує алкогольний? «590 рублів», — відкарбував офіціант. Вдумайтеся, це не нічний клуб Москви, бар готелю на ПБК. Це маленьке кафе поруч з воротами. Старі столи, пластикові стільці, дешеві скатертини і відбиті краї посуду», - описує свою історію Рєзнікова.

Обурившись сервізом і розцінками, дівчата почули, що «такі ціни в Севастополі скрізь». А на «мою репліку, що я 30 років живу в цьому місті, мені відповіли крізь зуби: «я бачу, які ви місцеві. Понаїхали ніщеброди на море. Сидіть вдома!».