У прифронтових містах на Донбасі почався новий етап переслідувань людей за проукраїнську позицію, - розказують глядачі ТСН.

У Дружківці, Артемівську, Костянтинівці та ще десятках начебто маленьких, але таких важливих стратегічних міст досі правлять люди, які вже засвідчили свої зв'язки з «ДНРівцями».

Але жодна впливова людина при владі звідти досі не покарана. Мало того, останнім часом почалася низка судових справ стосовно українських активістів. Журналістка Галина Сергеєва заглибилась у кілька таких справ і повернулася з Донбасу приголомшена.

Жителька міста Дружківка, самотня пенсіонерка Ніна Дорохова останні кілька діб – на заспокійливих.

«Викликали мене в міліцію. Сім годин тримали в цій міліції», – згадує вона.

Пенсіонерка довго не могла второпати, чим могла зацікавити поліціянтів. Аж поки жінці не повідомили, що її рідного онука, Дмитра Єреська, раптом оголосили у міжнародний розшук за підозрою у сепаратизмі. Єдин доказ – фото із соцмережі, де він сидить з іншим хлопцем у «тільняжках».

І це завзяття було б зрозумілим, якби це не була Дружківка. Та сама Дружківка, де мером – досі людина, що закликала до референдуму. Дружківка, де газету очолоює той самий редактор, що видавав її під триколором. Де директоркою школи є жінка, що співчувала терористам, і де за ґратами не опинився жоден посадовець, помічений у сепаратизмі. З чого б це тут зненацька розпочали полювання на юнака, єдиним доказом проти якого є фото ВКонтакті?

Дружківкою журналістку ТСН возить людина, яка воліє не показувати себе. Дорогою скрізь – лише бізнес, що належить меру та його другу-податківцю.

До Дружківського машинобудівного технікуму також останнім часом занадилася поліція. Шукали документи одного-єдиного студента Дмитра Єреська – особову справу, курсовий та дипломний проекти, класний журнал.

У директора технікуму Віктора Баштового ще з часів окупації збиралася українська громада.

«Усі ті люди, які були замішані в сепаратизмі, Гнатенко номер один (мер Дружківки Валерій Гнатенко), повинні покаятися, повинні розповісти. Тому що зло не має проходити безкарно, тому що зараз кордон, не дай Бог, посунеться в одну сторону і вони знову почнуть вивішувати прапори «Новоросії», – говорить Віктор Баштовий. 


Переслідування Баштового розпочалися одразу після місцевих виборів, коли він став основною загрозою чинному меру, і врешті посів друге місце.

Офіційна газета міськвиконкому друкує його фото як злісного порушника, а Ніна Дорохова раптом дізнається, чому її онук, студент того самого тенікуму, так зацікавив поліцію – хотіли, аби вона сказала, що він не навчався в технікумі.

Дмитро Єресько справді вчився в технікумі. Ніхто й ніколи не бачив його на ворожих блокпостах чи деінде. Утім півроку тому він поїхав до родичів у Росію. Саме цей факт, та ще фото дали змогу не просто безнадійно шукати хлопця, а прив'язати його до порушень директора, проукраїнського суперника мера Дружківки. Бабцю змушували сказати, що в Україні хлопця не було, і в технікумі він не вчився. За це обіцяли «зам'яти» справу про сепаратизм, говорить Баштовий.

З часів окупації дружківські правоохоронці не надто активно шукали сепаратистів, до суду довели тільки дві справи, і то стосовно дрібних виконавців. Це при тому, що весь цей час міськвідділок очолював Артем Крищенко, брат того Андрія Крищенко, що до останнього героїчно відстоював горлівську міліцію. На Артема Крищенка покладали багато сподівань, однак, він швидко подружився із мером Гнатенком. Нещодавно мер навіть вручив Крищенку орден та грамоту. А єдиною гучною справою Крищенка стало переслідування незручного мерові директора технікуму. За кілька днів до приїзду журналістки ТСН керівництво Дружківської поліції замінили, а їхню роботу визнали незадовільною. Хоча сам Крищенко пішов на підвищення, а слідчі дії по жодній із справ не припинили.

Тим часом мер настільки осмілів, що подав до суду на ще одну проукраїнську активістку Ірину Кірикову – за ображену честь і гідність. Та в ефірі «Громадського радіо» просто згадала, як він стояв під троколорами.

Це при тому, що Валерієм Гнатенком давно займається СБУ, його ім'я давно є в переліку державних зрадників на сайті «Миротворець» як організатора псевдорефередуму. Це не завадило йому знову стати мером. Така непотоплюваність – дивина для всієї України, однак, не для дружківців.

У передмісті Дружківки живе 87-річна Лідія Іларіонівна. До неї мер Гнатенко ходить як до рідної – то на свято квіти принесе, то на день народження подарує простирадло, а то продукти привезе. Особливо мер любить навідуватися, коли до бабусі прїжджає з Києва син. Бо син у Лідії Іларіонівни не хто небудь, а колишній генпрокурор Олександр Медведько, уроженець Дружківки та добрий друг та колега теперешнього генпрокурора Віктора Шокіна.

Про що говорять поважні мужі у її маленькій хаті, вона не слухає. От тільки впливовість Гнатенка міцніє з кожним днем. Зараз у міськраді його вже підтримала президентська фракція БПП. А громадські актівисти завмерли в очікуванні.

Рік тому ТСН знімала сюжет про відчайдушного пенсіонера, що пішов, ризикуючи життям, у центр Дружківки на одноосібну акцію протесту. Коли ще Дружківка була окупована Анатолій Водолазький вийшов на центральну площу міста з українським прапором. За це терористи ледве не закатували його до смерті. Пенсіонер уцілів, а після сюжету ТСН.Тижня йому навіть вручили орден Героя України. Ситуацію в місті тепер він порівнює з тією, під час окупації.

«Навіть якось страшно стало жити в цьому місті. Ті, хто піднімали російські прапори, «ДНРівські» прапори, вони почали розуміти свою силу. І почалися репресії проти проукраїнських активістів, заводяться кримінальні справи», – говорить громадський активіст Анатолій Водолазький.

Попри це Водолазькому не сидиться на місці, спочатку він просто волонтерив при батальйонах, тепер заходився возити солдатів до дружківських шкіл. Аби хоча б у дітей виховувати повагу до України. В єдиній школі військовим були не раді – це дружківська гімназія «Інтелект», її директорка і за сумісництвом депутатка міськради Валентина Лугова свого часу називала бійців АТО терористами. Поруч із нею на історичному відео якраз є і мер. Схоже, вона й досі не поміняла своєї думки. Адже, коли мала відбутися зустріч із українськими військовими в школі, всіх дітей відпустили додому на дві години раніше.

ТСН, звісно, хотіла дати змогу висловитись і самому мерові, і всім його депутатам, та вже вкотре за дивним збігом якраз до приїзду знімальної групи ТСН.Тиждень Гнатенко йде чи то у відпустку, чи то на лікарняний. А всі його заступники дуже зайняті.

Натомість міськрадівська консьєржка пропонує свіженьку тутешню пресу. На першій шпальті – голову вітають із днем народження. І Дружківка в цьому культі мерської особистості – не виняток. Такий же культ царює і в багатьох інших прифронтових містечках. А в Костянтинівці, Дзержинську та Артемівську місцеві вибори геть не проводилися, очільниками лишилися ті самі люди з часів Януковича, приміром, Олексій Рева править Артемівськом уже 22 роки.

Влаштовує переслідування проукраїнських активістів та їхнього бізнесу і краматорська верхівка. Особливо в цьому відрізняється хороший Гнатенків друг та краматорський податківець Віталій Поліщук. Одного дня саме на підприємство з виготовлення керамічного посуду прийшли фіскальні служби із вимогою припинити виробництво. Усе знеструмили, опечатали і нічого людям не пояснили. Цей керамічний цех відомий не стільки гігантськими пічками, скільки своєю власною волонтерською бригадою. Суттєву частину прибутку тут відраховують на армію. Тож переслідування на підприємстві пояснюють активною проукраїнською роботою.

Тим часом дружківські активісти помітили ще й «хвости» за собою. Тут підтримують себе тим, що частіше їздять до солдатів на передову. Та продовжують боротися в тилу проти сепаратистів.

А коли цей матеріал готувався до ефіру, стало відомо що проти дружківських активістів розпочали ще одне провадження.