Павло Марчук – жетель села Дерно, що на Волині. Був активним учасником подій на Майдані. 20-го лютого на вулиці Інститутській отримав два кульових поранення. Спочатку лікувався в Луцьку, потім їздив на реабілітацію в США.

Хлопець розповідає, що спочатку поїхав на Євромайдан, потім повернувся додому. Вже вдома до нього подзвонили знайомі і сказали про розгін студентів. Вирішив повернутися назад до Києва. Павло каже, що знав про те, що на Майдані може бути небезпечно, тому нікого не агітував їхати разом із ним - пише Громадське.Волинь.

Там потрапив до 35-ої сотні разом з іншими волинянами.

«Були постійні бої. Бої, перепочинок, знову бої. Проте боями це важко назвати: шматок дерев’яної палки і бронежилет другого класу захисту. Тобто він не захищає від бойових набоїв. Зранку 20-го лютого 35-а сотня пішла на штурм. Тоді чорна рота «Беркуту» постійно стріляла, проте ми постійно підходили, постійно закидали бруківкою. Вийшло так, що ми опинилися з самого переду. Вже навіть не було кому поставити димову завісу. Це постійні крики, кров, перші смертельно поранені», – згадує про ті події хлопець.

Тоді Павло отримав і свою кулю. Снайпер влучив йому в руку та плече. Його друг Пегас намагався витягнути з-під обстрілу, проте також отримав поранення.

Павла відвезли до майданівського шпиталю, звідти – до Луцька. Потім його відправили на реабілітацію до США.

«Майдан є багато в чому правий, але деякі речі не є добрі. Не є добре маски та коктейлі. На кожному кроці це застосовувати було не варто. Україна є вільною, демократичною, правовою державою і є багато способів боротьби легітимних та законних методів», – додає хлопець.

«Майдан на фотографіях, на відео виглядає красиво і ніби правильно, але ось ми бачимо фотографії людей, яких з нами нема. Тобто не все так і однозначно», – каже Павло Марчук.