Оскільки мер міста Микола Романюк досі не видав розпорядження про перейменування вулиць, назви яких пов’язані з комуністичним минулим, у саботажі закону про декомунізацію його звинувачує представниця Інституту національної пам’яті.

Про це йшлося під час засідання міської ради з питань впорядкування назв вулиць міста Луцька 26 лютого, - пише Інформаційне агентство Волинські новини.

Голова комісії Юлія Вусенко зазначила, що Луцьк, на жаль, є одним з останніх міст, де відбуваються процеси декомунізації. У протоколі засідання робочої групи від 6 жовтня 2015 року йдеться про рекомендацію комісії з впорядкування назв вулиць у Луцьку перейменувати низку вулиць.

Так, пропонували перейменувати вулицю Володарського – на Дмитра Шумука, Ванди Василевської – на Володимира Прокопчука, Вацлава Воровського – на Лобачевського, Фурманова – на Теплу (стара назва вулиці), Бойка – на Низинну, Коротченка – на Миколи Куделі, Макаревича – на Дмитра Йовзика (героя АТО), Ольги Коцько – на Євгена Сверстюка, Жовтневу – на Хмільну (давня назва), провулок Червоноармійський – на провулок Повстанський.

Під час сьогоднішнього засідання деякі з цих пропозицій врахували члени комісії з питань впорядкувань назв вулиць.

Як зауважила представниця Інституту національної пам’яті Леся Бондарук, вказаний протокол мав би бути ухваленим розпорядженням міського голови до 21 листопада. Відповідно до законодавства, якщо до цього терміну міські ради чи міські голови не здійснять перейменування, це повинні зробити голови облдержадміністрацій.

Натомість, Микола Романюк ані до 21 листопада, ані до 26 лютого не спромігся видати такого розпорядження. Отже, такі дії міського голови вона назвала саботажем виконання закону про декомунізацію і тепер, відповідно до закону, Володимир Гунчик зобов’язаний перейменувати вулиці Луцька, пов’язані з комуністичним минулим. Долучитися до процесу декомунізації міського голову проситимуть від імені робочої групи знову.

Депутат міськради Григорій Пустовіт наголосив, що декомунізація є поверненням до українського простору, тож він просив не обмежуватися перейменуванням вулиць, названих на честь комуністичних діячів, а знайти місце для увічнення пам’яті українських діячів культури, перейменувавши вулиці, названі на честь, наприклад, російських письменників, які ніколи не бували в Україні.