Працівники МВС звітують, що їх силами було викрито 418 гральних закладів в Україні та вилучено майже 7 тисяч одиниць грального обладнання. Однак дехто намагається обійти Конситутцію та переформатувати ті ж гральні заклади у щось більш законне, наприклад, так звані "Національні лотереї", які працюють чомусь у закритому режимі. І впускають туди лише обраних...

Те, що гральний бізнес заборонений в Україні з 2009 року не стало перешкодою для практично легалізованої протизаконної діяльності. За даними журналістів, після того, як в 2014 році міністр Арсен Аваков клятвенно пообіцяв закрити всі до єдиного нелегальні ігрові клуби, погрожуючи персональною відповідальністю керівникам обласних управлінь МВС, кількість таких закладів різко збільшилася. Наприклад, близько року тому в елітних районах всіх великих міст країни одномоментно з’явилося більше ста «точок» під загальною вивіскою «В Сети», які на папері іменувалися інтернет-клубами, а насправді були оснащені слот-машинами (ігровими автоматами на базі комп’ютерів).

Відкрити таку точку міг кожен охочий, який володів сумою в $ 15-20 000 і був готовий підписати договір франшизи з власниками. У цю суму включалася не тільки оплата «вивіски», що страхує від потенційних «проблем», але і закупівля електронного обладнання, що включає ігрові станції, центральний сервер і касовий апарат. Таким чином, кожен власник окремого «клубу»– самостійна юридична особа, що формально придбала право на франчайзинг послуги. Але те, що управляються воні всі централізовано, нескладно помітити: після чергового анонсу в МВС операції проти ігрозалів, мережа миттєво і повсюдно змінила вивіску на «Онлайн».

Не виняток і Волинь, зокрема і в обласному центрі чи не біля кожного будинку знаходяться, такі собі інтернет-клуби, а насправді ігрові казино. Генпрокурор України Юрій Луценко заявив, що Прокуратура Волинської області при старому керівництві займалася чимось іншим, а не розслідуванням кримінальних справ.

Про це Генпрокурор заявив під час представлення нового керівника Прокуратури Волині у Луцьку 16 липня 2016 року.

"Я розумію, що у вас проблема зі слідчими. Але такої неактивної співпраці не було ще ніколи. Прокуратура зайнята чимось іншим, ніж координацією протидії злочинній діяльності. Чим іншим, мені незрозуміло. А чим можна займатися, якщо треба "кришувати" ігрові автомати. Цей бізнес в місті процвітає. Не маючи жодної ліцензії. То хто за це відповідає?", – заявив тоді Юрій Луценко.

Але з приходом до влади вже нових, постреволюційних керівників, силовики забули про обіцянку боротися з гральним бізнесом просто очоливши його. Хто ж має побороти це ганебне явище? Питання «процвітання» чи закриття гральних закладів у компетенції виключно силовиків. Чому на Волині СБУ, прокуратура, обласне управління поліції не дивиться в цю сторону питання риторичне. Натомість знаходиться багато спеціалістів поважного віку, які не зовсім знаючи закон, беруться давати вказівки, що робити з гральним бізнесом у Луцьку, киваючи у бік міської влади. Депутат Луцької міської ради Ігор Поліщук зауважує, що міська рада через департамент муніципальної поліції може тільки давати приписи та направляти відповідні звернення до силовиків, на що отримує банальні відписки. Та посадовець переконує, що не дасть спокою силовикам, допоки не розпочнеться реальна боротьба із гральним бізнесом у Луцьку.

Український бюджет недоотримує від лотерейного та грального бізнесу декілька мільярдів гривень щорічно. За сім років заборони ігрового бізнесу, ця заборона жодним чином не вплинула на кількість ігрових залів. Вони продовжують існувати, але трохи в іншому вигляді. Так, до прикладу, існують ігрові атракціони, з яких податки йдуть не в державну казну, а певним правоохоронцям за «кришуванння».

Нами було встановлено, що гральний бізнес в Україні організований за принципом франшизи. Посередник в організації грального бізнесу обіцяє допомогу на кожному етапі запуску нової точки. Так діють і відкрито гральні заклади з електронними “однорукими бандитами” і оператори державних лотерей з електронними “лотерейними квитками”.

Передусім потрібно знайти приміщення для клубу і дати адресу представникам “франшизи”, які погоджують приміщення з огляду на його розташування, підготовленість та наявність поблизу “партнерів”.

Наступний крок, купівля сервера у власника мережі, вартістю у тисячу доларів, моніторів та консолей (кнопки для гри по 200-230 доларів) і касового комп’ютера.

Звичайні комп’ютери, на яких буде встановлена гра, власник клубу може закуповувати будь де. Натомість, програмне забезпечення надає власник мережі. І - гарантує власнику гральної точки безпеку від правоохоронців.

При відкритті гральних клубів, без лотерейного прикриття, власник віддає 30-36% від загального прибутку. При відкритті клубу державних лотерей існує два варіанти: або 50% на 50%, або 70% на 30%. У другому випадку - компанія-оператор бере на себе управління точкою, від власника потрібні лише інвестиції на відкриття.

При цьому фактичні дії гравця у клубі не надто відрізняється - що у гральних автоматах, що у державних лотереях - гравець тисне кнопку і виграє, або ні.

Тож бізнес продовжує існувати та годувати корупцію і криміналітет, а депутати незабаром знов будуть вирішувати, що ж робити з горезвісними однорукими бандитами. Та ми більш ніж певні, що «віз залишиться там», де він і нині…

Далі буде…