Досвідченого бійця та спортсмена в особі Андрія Соломінадемонструє високий зріст, міцна статура, широченні плечі та впевнений погляд. Йому 26, він лучанин, десантник, атошник, член громадського формування «Варта порядку» і віднедавна - художник, - повідомляє ІА Волинські новини.

Про три місяці в АТО, спільний проект із художницею Тетяною Мялковською та будні Андрія - він розповів в інтерв’ю прес-службі Громадського формування «Варта порядку».

Андрій Соломін народився в Луцьку. Коли у 2013-му році дослідив свій родовід, то дізнався, що в ньому – 50% російської крові, а на чверть він – болгарин.

Все життя молодик займається спортом. Коли побачив оголошення «Бійцям АТО - безкоштовний спортзал», не оминув його увагою. Там хлопцеві запропонували поїхати на реабілітацію «Зігрій душу», організовану волонтерами з Ковеля.

«Реабілітації я не потребував, але організатори переконали спробувати. Так я потрапив влітку до «Лісової пісні», познайомився з викладачами арт-терапії і взагалі почав малювати. З нами працювала художниця з Луцька Тетяна Мялковська. Ми потоваришували, почали малювати разом – працювали над оформленням стін дитячої кімнати в оздоровчому центрі в Карпатах і не лише. А потім я прийшов до Тетяни зі своїм проектом, хотів створити справжнє дерево роду», - розповідає Андрій.

Тетяна Мялковська проект Андрія підтримала і сьогодні можна побачити результат спільної праці солдата і художниці в Галереї мистецтв у Луцьку на вулиці Лесі Українки, 24.

«У живописі я знаходжу спокій. І малювати люблю неодмінно на самоті. Художником себе поки не бачу, але отримую колосальне задоволення від самого процесу. Багато хто дивується, як може бути солдат і художник в одній людині, мовляв, це як вогонь і вода. Та я мабуть іще не зовсім художник і вже трішки не солдат. В одному фільмі я почув фразу, що кожна людина – трішки художник. І пекар по-своєму художник, і будівельник. Охорона порядку в місті – це як малювати на духовному рівні, творити красу ментальну», - ділиться враженнями «вартівець».

У «Варту порядку» Андрія запросив друг, який сам є членом формування. В новому колективі хлопця приваблює дисципліна.

«Для мене «Варта порядку» – це, передусім, дружнє коло. Нас там постійно вчать, а я дуже люблю вчитися і поважаю тих, хто ділиться своїми знаннями. Там усе по-людськи, тебе завжди зрозуміють і дають достатньо свободи, щоб почуватися членом команди. У Збройних силах при першій хвилі мобілізації такого порядку не було», – стверджує хлопець.

До Збройних сил Андрій потрапив у 2012-му році - одразу після закінчення Луцького національного технічного університету, спеціальність «Промислове та цивільне будівництво». Відслужив 9 місяців у 80-му полку аеромобільних військ у Львові. Після повернення працював на «Новій пошті», а в квітні 2014-го був мобілізований знову.

Безпосередньо в зоні АТО Андрій пробув 3 місяці. Спершу його направили на Рівненський полігон. Так командир відділення в розвідувальній роті десантних військ дивним чином потрапив у ремонтну роту ракетно-артилерійського озброєння на посаду майстра з електрообладнання. Та попри велику кількість екстремальних ситуацій, служба Андрія завершилася благополучно.

Неефективне використання особового складу і техніки, відсутність зв’язку навіть між бійцями однієї роти, пиятика й безвідповідальність – це те, що розчарувало Андрія в ЗСУ найбільше. Та, попри це, згадує він і приємні, світлі моменти. «Дуже приємно було отримувати листи й малюнки від дітей. Ми навіть зробили спеціальну дошку, куди їх наклеювали. А хтось просто ховав їх собі в кишеню як оберіг. Це дуже піднімало бойовий дух, особливо в той період, коли в державі не було повноцінної влади, приємно було відчувати підтримку народу. Один із наших хлопців навіть із дівчиною познайомився через такий лист».Має Андрій Соломін і власний погляд на майбутнє ГФ «Варта порядку»: «Будь-яка система або деградує, або розвивається. Я переконаний, що «Варту порядку» потрібно розвивати, оскільки це формування приносить користь нашому місту, та й хлопці, які повертаються з війни, знаходять себе у суспільно корисній роботі, а це дуже важливо для бійця. На мою думку, була б цікавою ідея створити систему відзнак. От відпрацював вартовий, скажімо, 50 чергувань – отримав значок «Відмінника патрульної служби» чи якусь іншу дрібничку. Бо в нас зазвичай нагороджують лише досвідчених бійців, учасників різних конфліктів, а мотивувати потрібно й молодих хлопців».


Андрій постійно розвивається самостійно: «Зараз я захопився читанням. Навіть придбав собі електронну книгу, щоб читати за будь-яких умов і не втрачати час на пошуки потрібної книги. Нещодавно натрапив у соцмережі на список «10 книг, які змінять твою свідомість». Вже прочитав три з них – «Бійцівський клуб», «Мартіна Ідена» Джека Лондона, «Повелителя мух» Вільяма Голдінга».