За різними статистичними даними, станом на 2017 рік за кордоном живе та працює близько 7 мільйонів українців. І це при тому, що за інформацією експертів, населення України станом на 2017 рік є на рівні 35 мільйонів осіб. Але це ще не все: українці і надалі продовжують покидати Батьківщину. Про це йдеться на сайті Вголос.

В останні роки через падіння курсу гривні, підвищення тарифів, суттєве подорожчання продуктів першої необхідності та відсутність перспектив, кількість українських мігрантів активно зростає.

зарплата.jpg

У своєму дослідженні ці цифри Головний науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень Олена Малиновська пояснює так: «Хоча номінально заробітна плата зросла, в результаті стрімкої інфляції національної валюти в доларовому еквіваленті вона різко скоротилася».

Як йдеться у дослідженні соціальної групи «Рейтинг», станом на початок 2017 року найчастіше українці їдуть на заробітки до Польщі – 36%, Росії – 25%, по 5% працювали у Чехії та Німеччині, 3%  в Італії, решта – в інших країнах, переважно, Західної Європи.

Натомість, як свідчать офіційні дані, в Україні станом на 2015 рік працевлаштувались лише 9 тисяч іноземців.

Як зазначає польський уряд, з початку 2017 року в  Польщі офіційно працює понад 330 тисяч іноземців. З них українці становлять 68% із цієї кількості. За даними Управління соціального страхування, в першому кварталі 2017 року 227 тисяч громадян України заплатили польській владі податки.

На даний момент у Польщі загалом налічується 1,25 млн українських мігрантів. У доповіді Національного банку Польщі йдеться, що українці на заробітках у Польщі заробляють на місяць у середньому 2,1 тис. злотих, а це 470 євро «чистими», і більшу частину з них передають своїм сім'ям в Україну.

Чи є майбутнє у країни, населення якої масово виїжджає за кордон? Чому українці тікають на заробітки у Польщу? Скільки це триватиме? Про це кореспондент «Вголосу» спілкувався з екс-міністром економіки України Володимиром Лановим та експертом порталу з працевлаштування «Rabota.ua» Тетяною Пашкіною.

Чому українці в основному їдуть на заробітки саме у Польщу? Там багато робочих місць?

Тетяна Пашкіна:

Кількість вакансій в країнах Європейського Союзу, на кшталт Німеччини та Нідерландів, постійно збільшується. За офіційними даними цих країн, очікується, що там до 2022 року вільними будуть 5,5-6 мільйонів вакансій.  Це дані лише цих двох країн, є й інші. І от для поляків та чехів робота у Німеччині чи Нідерландах є дуже бажаною. Якщо у Польщі середня заробітна плата на рівні 500-700 євро, то у Німеччині чи Нідерландах цей показник є вдвічі вищим. А тому поляки та чехи їдуть у ті країни ЄС, де більше платять. Відповідно, у тій же самій Польщі вивільняються робочі місця.

Є прогнози, що у Польщі та Чехії через п'ять років додатково буде 2,5-3 мільйона вакансій. І більшість з них очікують заповнити саме українцями. У Польщі зараз така ситуація, коли потрібні українські робочі руки. І, враховуючи безвізовий режим та те, що Польща територіально близько розташована до України, наші співгромадяни туди і їдуть. Адже так українець має можливість спочатку поїхати у Польщу, дізнатись про умови праці, про можливі вакансії, побачитись з роботодавцями. І вже тоді вирішити, де йому працювати.

У яких сферах у Польщі та інших країнах працюють заробітчани з України? Скільки українцям там платять?

Тетяна Пашкіна:

Найбільша кількість людей, які можуть працевлаштуватися закордоном, – це некваліфікована робоча сила. Українці у Польщі працюють на найнижчих посадах. Адже навіть якщо людина приїжджає на заробітки і вона нічого не вміє, то її відправлять на будь-який конвейєр. Є ситуація, коли роботодавець може навчати свого працівника – і таким чином українець має можливість заробляти більше. Окрім того, якщо у Польщі хочеш заробляти краще, то потрібно знати іноземну мову. До прикладу, якщо українець працює будівельником у Польщі, то може заробляти там 20-25 тисяч гривень. Але якщо вже українець знає польську мову, то у нього є перспектива кар'єрного росту і він, до прикладу, може стати бригадиром і заробляти у 1,5 рази більше.  

І якщо ми говоримо про зарплату українців за кордоном, то середня цифра становитиме 28 тисяч 642 гривні. Для порівняння, у найбагатшому місті України – Києві, середня зарплата становить приблизно 9 тисяч гривень. Тобто втричі менше.

Найчастіше за кордоном українці працюють зварниками, слюсарями, різноробочими, покоївками, прибиральницями, будівельниками.

Хто з українців їде за кордон? І щодо умов роботи – чи все для українців там так просто?

Тетяна Пашкіна:

Робота за кордоном – це для тих, хто прагне швидко заробити гроші.  Робота у Польщі – не лише прибутково, але разом з тим – це важка праця. Нашим співгромадянам за кордоном платять погодинно. Там здебільшого шестиденний робочий тиждень і наші люди працюють по 10-12 годин на день. Далі – це проблеми з харчуванням. Його іноді надає роботодавець, але іноді потрібно самому витрачатись на харчі. Через що українці там харчуються дуже скромно. Також українці змушені дуже скромно жити. Тобто це не гарантована оплата праці.

На заробітки за кордон зараз їде дуже багато людей, які взагалі не мають освіти. Це люди, які у нас працюють у сільському господарстві. Їдуть також освічені люди, яким уже за 40 років, але вони не можуть знайти високооплачувану роботу в Україні. Є випадки, коли за кордон виїжджають цілими сім'ями – з дітьми.

Була інформація, що безвіз дозволяє українцям працевлаштовуватись за кордоном. Це правда?

Тетяна Пашкіна:

Це неможливо. Безвіз дає можливість в'їхати у країну та знайти собі роботодавця, поспілкуватись з ним. Але разом з тим – у робітника мають бути підтверджуючі документи, що він працює офіційно. Якщо говорити про Польщу, то раніше питаннями працевлаштування іноземців опікувались воєводства, зараз цим займаються повіти, тобто менші територіальні одиниці. Раніше недобросовісні роботодавці могли торгувати запрошеннями на роботу. А зараз ці запрошення почали реєструвати у менших територіальних одиницях, що нібито має збільшити відповідальність роботодавця перед найманим працівником.

За різними даними, за кордоном орієнтовно уже працює 7 мільйонів українців. У Польщі заявили, що у них офіційно працевлаштовані 1,2 млн українців. Як ви вважаєте, українці й надалі їхатимуть з України?

Тетяна Пашкіна:

До квітня 2017 року біометричні паспорти уже виробили 3,5 мільйони українців. А до січня 2018 року планують виробити 5,5 мільйонів населення. Також, зважаючи на економічну ситуацію в Україні, важко сказати, що ці люди – це все туристи. Швидше за все – це ті, хто хоче заробити. До того ж, лише станом на першу половину 2017 року польські роботодавці зареєстрували 948 тисяч заявок від українців.

То нас очікує «кадровий голод»?

Тетяна Пашкіна:

Кадрове голодування в Україні можливе. Але це, схоже, поки нікого не хвилює. Хоча є деякі роботодавці, які уже відчувають брак робочих рук. Особливо це помітно на Західній Україні, бо традиційно українці саме з цього регіону виїжджають за кордон. Але у працедавців чи то нема змоги, чи то бажання щось робити: підвищувати платню, вести просвітницьку роботу.

А чи будуть якісь наслідки для української економіки?

Володимир Лановий:

Те, що українці настільки масово виїжджають за кордон, означає, що відбувається руйнування української економіки. У нас не відкриваються нові підприємства, не створюються робочі місця, бо там скоро не буде кому працювати. Через масовий виїзд українців за кордон, в Україні не розвиваються нові галузі, не впроваджуються інноваційні проекти. Натомість влада нічого не робить, щоб українці не їхали. Вони стежать лише за фінансовими потоками. В Україні це в основному пов'язано з енергетикою, оскільки там взагалі нічого не контролюється. Як було за Радянського Союзу – так і зараз. Додались лише величезні монопольні тарифи, як для населення, так і для промисловості. Тобто зараз уся економіка працює не на українця, а на енергетику. Українські банки працюють неефективно, держава не страхує і не підтримує своїх громадян. Навіть якщо українець працює в інноваційному секторі, в Україні у нього немає перспективи. Наше сільське господарство теж працює неефективно, знищуючи родючі українські землі. Уже є інформаці: родючими, у порівнянні з тим, що було, залишилось приблизно 60% наших ґрунтів. Тобто в країні, де руйнується економіка, не створюються якісь можливості для реалізації людини, немає соціального забезпечення з боку держави, активні люди, звісно, тікатимуть і надалі. Адже відповідальна молодь за нестабільних умов в країні не має змоги народжувати дітей, купувати житло. А тому, не маючи перспективи, люди виїжджають за кордон. Через це в Україні значно погіршуються демографічні пропорції, бо їдуть люди молодшого та середнього віку, а в Україні натомість залишається старше покоління. Адже за офіційними статистичними даними, більшість трудових мігрантів з України – це особи віком 20–44 роки.

Створюється враження, що влада робить усе для того, щоб українці масово виїжджали…

Володимир Лановий:

Якщо молоді люди залишаються в Україні, то вони змушені працювати на олігархів та за копійки відстоювати їхні інтереси. Натомість, щоб реалізовувати в Україні якісь соціальні стандарти, завдяки яким українці залишатимуться вдома, наші чиновники піднімають собі зарплати до захмарних для України сум. В українській владі серед еліт відбувається моральна ерозія.

В Україні проходить соціальний, економічний та моральний розвал. Це вкрай негативна ситуація. Але гірше те, що при владі знаходяться люди, яким байдуже. Вони своїми діями вкотре доводять правоту тих, хто їх називає «баригами». Наша влада – це банальні скнари, які думають лише, як би грошима набити собі кишені.

Чим усе це може завершитися?

Володимир Лановий:

Україну чекають нові дефолти, особливо по зовнішніх зобов'язаннях. Очікується і проблема по внутрішніх зобов'язаннях. От уже є інформація, що «Приватбанк» зараз не видає коштів з депозитів, на які покладені великі суми. Питання, а коли вони ці кошти віддаватимуть вкладникам? Це, власне, і є першою ознакою дефолту. От пригадайте історію з «Ощадбанком СРСР». Тоді українцям видали вкладів на 1 мільярд, а 130 мільярдів не дали. Ми маємо розуміти, що дефолт по зовнішніх зобов'язаннях буде пов'язаним із стрімким падінням курсу гривні. Відбудеться чергове зубожіння українців.

Також є прогнози деяких іноземних економістів про те, що в найближчі кілька десятків років наша територія буде обезлюднена. Власне, зараз це виглядає не так вже і неймовірно. Ви подивіться – з мапи України масово зникають села. В Україні кожного року вимирає близько тисячі сіл. Люди тікають з сільської місцевості за кордон, а старше населення просто вмирає. А землю у сільських населених пунктах ніхто не купує. А це означає, що українців в Україні стає все менше і менше, з країни тікає найголовніший економічний ресурс – людський. Дуже важко сказати, хто за таких умов залишиться жити у цій країні. І що взагалі буде з Україною, якщо звідси виїдуть активні, розумні та працьовиті люди. Складно говорити і про те, якою буде етнічна структура населення, якою за таких умов буде влада, якою – мораль. Якщо в Україні будуть хазяйнувати ці 5-8 фінансових «баронів», які вже нині вважають, що українці мають на них працювати буквально за їжу, то Україні загрожує розпад та поділ окремих територій між олігархами.