Якщо б якийсь черговий дослідницький фонд вирішив скласти світовий рейтинг рівня конкуренції в корупції, Україна напевно увійшла б у першу п\'ятірку. Питань "що не вирішуються" в нашій країні вже не залишилося. Різницю становлять лише суми і виконавці, які активно конкурують між собою на нелегальному ринку. Саме вони створюють умови, завдяки яким корупцію практично неможливо викорінити. 

Все дуже просто. Скажімо, якщо питання не вирішує представник МВС, або сума запиту дуже велика, то значить, практично напевно це може вирішити його начальник. Якщо ж і з начальником домовитися не можна - що ж є в країні прокурори. І у кожного з них є начальник. Далі - суд першої інстанції, друга, заміни суддів і т.п. «Важковаговики» з політики і Кабміну підключаються досить рідко - розцінки занадто високі, повідомляє «proUA».

У результаті, будь-яке питання за наявності контактів і необхідної сумки грошей вирішується кваліфікованими людьми швидко і якісно. При цьому торг завжди доречний. Ціна іноді відрізняється в рази. Адже чиновник розуміє, що якщо він не візьме пропоновану суму - не виключено, що його дуже швидко випередить менш жадібний колега або представник конкуруючого відомства. Чого ж тоді втрачати гроші? Беруть-то все. Крім того, адже так можна втратити постійного клієнта, який почне працювати через конкурентів.

Процес цей не має кінця, нагадуючи мурашник, в якому кожен швидко і впевнено тягне свою частку в свою нору. Причому зовні, щоб не дуже лякати публіку, мурашник накритий симпатичним коконом, за яким не видно активної роботи його мешканців на власне благо. Звичайно, наявність крадіжок у принципі не можна взагалі не помічати. Саме тому час від часу якась дрібна сошка потрапляє в скандал, стаючи жертовним інформаційним агнцем на благо спільної справи.

Політика тут не має ніякого значення. Швидше вона є відволікаючим маневром від активної роботи. Тому чекати зміни ситуації з приходом якогось з персонажів української політтусовки до влади не варто. Система працює, і в її безперебійне функціонування зацікавлені всі без винятку.

Ніякі розстріли на Майдані, довічні терміни та інші новації навряд чи зможуть змінити ситуацію. Просто тому що проробляти це нікому. Не допоможуть також і спецоргани по боротьбі з корупцією. Навпаки, посилиться конкуренція, і вирішувати питання можна буде ще в одному органі, який стане своєрідною «передостанній» інстанцією.

Для того, щоб змінити ситуацію потрібно видалити причину - конкуренцію на корупційному ринку. Якщо кожен чиновник буде нести персональну відповідальність за свої дії, а законодавство не матиме мільйон дірок з вирішення питань через різних людей - це зменшить рівень хабарництва. Так, існує небезпека встановлення єдиного корупційного центру, що може погіршити ситуацію, підвищити беззаконня і ставки. З іншого боку, вичистити корупцію в одному місці набагато простіше, ніж спробувати відловити мурах поодинці. Особливо з урахуванням того, що на місце кожного виловленого корупціонера приходить новий. Причому, процес заміни відрізняється особливою оперативністю. 

Монополія погана. Але насильницький перехід до такої схеми функціонування нелегального ринку дасть можливість зробити наступний крок. В іншому випадку мурашник буде лише розростатися, поки остаточно не лопне кокон, а його жителів і їх нір стане настільки багато, що їжі, тобто хабарів, на всіх просто не вистачить. Тоді розпочнеться жорстокий переділ. А це означає, що чуби в українців затріщать з подвоєною силою.