Леся Грицюк із села Милятин Іваничівського району, перебуваючи на Донеччині у складі делегації, відшукала точне місце, де загинув її чоловік у ніч з 21-го на 22 травня 2014 року. Кадри від побоїща і невкрите тіло Михайла жінка побачила в інтернеті, - йдеться на сайті Буг.

Вона молода і активна. Вірить, що тільки власними силами можна змінити життя на краще і ніхто, крім нас самих, цього не зробить.  Після смерті чоловіка хотіла бути корисною, дати підтримку тим, кому потрібна допомога. Мабуть тому стала депутатом Іваничівської райради.

Мама двох дітей, знаходить час для навчання. Зараз складає сесію у Львівській академії державного управління, де вчиться на економічному факультеті.

Мрія потрапити на місце загибелі Михайла здійснилася навесні 2017-го року. Між селами Ольгинка та Благодатне у Волноваському районі проводили ряд заходів до третьої річниці трагічних подій. Участь у них взяла й делегація з міста Луцька, до складу якої увійшли родичі загиблих військовослужбовців.

“Я знайшла місце в полі, де він лежав. Сама в інтернеті відшукала відео, де його тіло лежало ще не вкрите. Було дуже важко, адже ці трагічні події довелося пережити заново. Такі відчуття не передаються словами, але на душі все ж стало легше”, – говорить дружина загиблого.

Під час поїздки на Донеччину вона спільно з двома іншими жінками просилися на передову. Каже, хотіли побачити на власні очі, що там відбувається.

“Хоч Міши немає з нами, але до сьогодні пам’ятаю його повчання, він мене вчить. Я тепер умію розбиратися в людях”, – розповідає Леся Грицюк.

Так як у неї особливе ставлення до сиріт, старається для того, щоб в районі не забували про дітей атовців, постійно спілкується з дружинами загиблих.

“Мусимо тримати зв’язок, бо у нас одна біда”, – каже вона.