На Волині після отримання Томосу ПЦУ віряни активно переходять до незалежної церкви. Проте, щодня все більше більше випадків протистояння між громадами та священиками УПЦ МП, які категорично відмовляються переходити до новоутвореної церкви. Та, незважаючи на такий супротив, віряни не здаються та своїми діями показують, що разом вони можуть все.

Читайте також: "Багато хто їде на заробітки", – Волинський митрополит повідомив про долю московських попів

Журналіст "Під Прицілом" поцікавились у митрополита Луцького та Волинського Михаїла як саме відбувається перехід громад із УПЦ МП до ПЦУ та скільки парафій уже змінило назву.

– Скажіть, будь ласка, скільки парафій перейшло із УПЦ МП до ПЦУ?

– Я би хотів, щоб ми це питання розділили на дві частини. Процес переходу займає дві позиції: 1 – це громада, яка проводить збори, завершила збір підписів і говорить про те, що вона перейшла до ПЦУ, але документів до нас ще не привезла; 2 – це коли уже провели збори, все оформили, привезли до нас, а ми у свою чергу дооформили, відповідно, які від нас вимагаються документи, видали розпорядження, указ священика і подали на реєстрацію у Волинську ОДА. Зі свого боку ми завірили, що вони належать до нас, але повинно бути ще завірення зі сторони держави. Тому тут є два різних показники.

Якщо говорити про парафії, де проведені уже збори і які заявили про готовність переходу у Православну Церкву України – таких біля 20 парафій. Те, що стосується уже оформлення документів і ті, які ми подали на реєстрацію – біля 10. Чому біля 10? Тому що ті, які ми уже відвезли на реєстрацію в ОДА – 8, а ті, які тільки потрапили до нас – 2. Тому біля 10.

– Чи багато парафій на Волині, які чинять супротив переходу? До прикладу, як у Брониці.

– Таких не багато. Якщо взяти усі парафії за 100%, то лише у 10-20% йде протистояння і люди не хочуть переходити, а 80-90% тих, у яких тільки священик проти. До прикладу сьогодні була громада села Нічогівка, де усе село було за, а лише один священик проти. Тому ми призначили туди іншого священнослужителя.

Слава Богу, що немає таких протистоянь і люди більше шукають того, що об’єднує і навіть якщо є якісь розбіжності в думках, то немає агресивності.

Все відбувається по-різному, тому до кожного випадку потрібно підходити індивідуально.

– Яка доля тих священиків, які ревно боряться за Московський патріархат і не підтримують ПЦУ?

– Доля таких священиків не відома, оскільки вони втрачають своє місце роботи. Тому якщо йому ніхто не запропонує нічого, а у нас є велике кадрове перенасичення, тому він змушений їхати за межі Волинської області, можливо знайде роботу в іншій області, але в більшості переходять на світську роботу. Багато хто просто їде на заробітки.

– Чи існує якийсь механізм переходу священиків Московського патріархату до ПЦУ?

– Ні, священики переходять до ПЦУ точно так само, як і громада – за власним бажанням. Вони пишуть звернення на моє ім’я і я їм його видаю. І таким чино вони залишаються на своїх місцях.

– Як Ви вважаєте, багато парафій ще перейде до ПЦУ?

– Я думаю, що перейдуть 100% всі. Залишається тільки питання часу. Звичайно, що перша ступінь є найактивнішою, потім є трішки утримання від активних дій і звичайно, що все залежить від сезону. Люди зараз мають можливість більше говорити про духовне, тому будуть більше діяти. Потім розпочнеться приватне господарство і їм буде уже не до духовних питань. Щось подібне до політичного життя. Тому ми очікуємо до травня місяця активних дій від парафіян стосовно переходу і священиків, і парафій.

Читайте також: УПЦ МП старанно перешкоджає переходам громад в ПЦУ

– Що б Ви могли побажати тим людям, які палко підтримують Московський патріархат і категорично відмовляються переходити?

– В першу я чергу я би хотів побажати їм полюбити Україну, щоб вони любили свою Батьківщину. Ми за що боремося? За те, щоб бути господарями на своїй землі, мати свою українську владу, мати свою українську церкву. Оце наше просте бажання – розпоряджатися тим майном, яке є в нас в Україні, як зі світської сторони, так і з духовної. Я не бажаю кланятись якомусь іншому релігійному центрі – чи це Москві, чи це Константинополю, чи це Риму. У мене є мій центр – і духовний, і релігійний в значенні земному – це Київ. Я шаную це місто, як столицю, як місце поширення християнства, як місце купелі, де хрестився князь Володимир. Навіщо мені якісь інші релігійні центри? Я скинув із себе "старе рабське". Тому я бажаю і тим людям скинути "старе рабське" і просто полюбити Україну і свою землю. Тут ніяких інших побажань і думок не існує. Але людина інколи буває обманута, інколи вона не до кінця розібралася у ситуації, адже не всі одночасно і однаково реагують на ситуації. І тому я в тих людей вірю і вірю, що любов в їхніх серцях є, і вони ще раз проаналізують те, що відбувається навколо них, і зникне всяке питання протистоянь. Ну, але той, хто не доросте, то вже його особистий шлях боротьби. Але тут більшість, тому меншість повинна підкорятись більшості у будь-яких законах.

Ми сьогодні святкуємо День Соборності, а це означає спільність, тому що у нас більше того, що нас об’єднує, ніж те, що нас роз’єднує, в чому ми маємо різний погляд на життя. Більше благо віддати своє життя за життя ближніх своїх.

Віталій Іщук

Читайте головні новини Волині та України також на наших сторінках у Facebook та Twitter