Іду собі вчора легесеньким кроком, наскільки це можливо у моєму віці, нікого не чіпаю – і мене ніхто.

Аж раптом бачу: цікавого вигляду молоді мужички латають ямеги на розі вулиць Дружби і Галана – Шухевича.  

Вирішив зафіксувати історичні кадри ремонту шляхового полотна у цьому районі Нововолинська «для прийдешніх поколінь» – як ото накарбував міський голова В.Сапожніков на церковних дзвонах.

Бо ж подібний ремонт востаннє тут був (дай Боже пам’яті!) років зо 15 тому.

Латальники ямиськ, побачивши, що я фотографую, пригрозили відібрати і розбити фотокамеру.

Наївні люди! Та мені вже зо сто разів цим погрожували, але я завжди виконував те, що задумав. Пообіцяв викликати поліцаїв по «102», аби склали протокол за перешкоджання журналістській діяльності у публічному місці.

І справді: хіба я до них на кухню прийшов? Чи у спальню?

По правді кажучи, силовий розвиток подій із трощенням камери мене б цілком влаштував. 

«Мильниця» моя «Fuji» старенька вже, зношена у битвах із міським олігархічно-феодальним режимом, на ладан дихає – то хай би купили нову.

Проте хлопці, зачувши про поліцію, схаменулись. І більше не заважали знимкувати. Хоча матюків і алегорій на стару людину молоді бугаї вилили чимало.

Ну, не таких художніх і вишуканих, як у першого заступника міського голови/секретаря Нововолинської міської ради А.Сторонського  – їм до рівня цього знаного матюгальника ще рости й рости! Та все ж мають шанс і дорости, і переплюнути. Таланти у нас таки є! Самородки, знаєте.

Хто це був – «Сантехмонтаж» А.Коптюка чи іще якась фірма типу «ахтунг-гут, ямам капут!» – не знаю.

Побачимо, скільки воно витримає – те відфрезероване покриття на холодний асфальт.

Анатоль БІДЗЮРА, член тер. громади, журналіст (спеціально для сайту «РАДАР»)