Серед молоді досить популярними є поїздки за кордон, де вони мають змогу здобути безцінний досвід, отримати незабутні враження, а також заробити гроші. Одним з таких сервісів є Work&Travel.

Читайте також: Українці зможуть подорожувати до Грузії за внутрішніми паспортами

Лучанка Наталія Мурашкевич молода, амбітна та сповнена натхнення дівчина. Своє життя провела у Луцьку, але після здобуття середньої освіти, вирішила стати юристом і успішно стала студенткою Одеської юридичної академії і теж спробувала себе у цій програмі та на декілька місяців полетіла в США, а зараз з радістю погодилася поділитися з нами враженнями від своєї подорожі до OceanCity, Maryland.

– Наталко, взяти участь у програмі Work&Travel – спонтанне рішення чи планували задовго?

– Це було спонтанне рішення. Коли ми з подружкою поїхали на відпочинок в Кирилівку, то вирішили, що хочемо провести літо так само класно, і прийняли рішення, що спробуємо.

– Як віднеслися Ваші рідні та близькі до такої ідеї?

– З обережністю. Спочатку тато з мамою дуже сильно переживали, адже це подорож за океан, дуже далеко летіти, і куди дитина в США працювати. Але потім, коли я сказала, що хочу поїхати, побачити світ і я твердо вирішила, то звісно батьки підтримали (проте частково відмовляли).

– Скільки триває сам процес подачі документів? І що було найскладнішим?

– Зареєструвалася на програму в жовтні. Реєструєшся, оплачуєш внески, сервісний збір. В січні у нас була співбесіда з роботодавцем (співбесіда проходила в Києві, куди й приїхали майбутні роботодавці), проводили з нами різноманітні конкурси, після цього по дві-три людини викликали американці. Задавали безліч спонтанних питань, наприклад: ти любиш маму? Скільки тобі років? Чому їдеш в США? Намагались зрозуміти твій рівень знання англійської та власне сам характер.

Співбесіда з посольством проходила у квітні, напевно це і було найскладнішим.

– Якими були перші враження, коли потрапили в США?

– Не вірила взагалі, що потрапила в США. Ти прилітаєш в Нью-Йорк, бачиш, що тут знімаються різні фільми, кліпи. Додому не хотілося, хотілося далі все побачити й пізнати.

– Важко було адаптуватися до змін?

– Так, було важко. Поруч немає батьків, які в разі чогось приїдуть чи навіть якщо щось забула вдома, то передадуть. В плані мови дуже важко. В мене адаптація тривала приблизно тиждень. Коли ти приїждаєш і не розумієш, що від тебе хочуть, що до тебе говорять, але через тиждень ти до цього звикаєш.

До харчування важко було звикнути. Все дуже відрізняється. Дуже сумувала за гречкою протягом всього періоду (і гречка там дорога, і лише в російських магазинах продається).

Читайте також: Дональд Трамп привітав Україну із Днем незалежності

– Наталю, розкажіть про роботу, якою Ви там займалися?

– Взагалі роботу ми обирали ще в Україні, і обрали роботу касирів у супермаркеті, дехто працював в цехах, розставляли товари по поличках. Але я на одній роботі не зупинилася, мені захотілося більше заробити, краще розвинути спілкування, і я пішла на іншу – в парк атракціонів Jolly Roger.

– Скільки годин в день Ви працювали?

– Спочатку працювала стандартний робочий день – 8 годин. Але коли пішла не ще одну роботу, то виходило 16-17 годин. Година оцінювалася в $8,75, але у літню пору у кожному штаті збільшується ставка, тому згодом отримувала більше. Також, за декілька місяців роботи сплачувала податки, але оскільки я не є громадянкою США, то ці кошти нещодавно мені повернули.

– Чи відрізняється підхід до роботи в американців та українців?

– Мені здається відрізняється тому, що українці більш працьовитіші. Наприклад, як приїжджали американці, європейці, то вони здебільшого не розуміють як це працювати на двох роботах. Ось для суто корінних американців, для них одна робота це вже буває важко.

– Які загальні враження від поїздки?

– Це море емоцій, які запам’ятаю на все життя, звісно хотіла б ще раз туди з’їздити. Окрім того, познайомилася з багатьма людьми, підвищила свою англійську мову. Взагалі найкращі враження з тих, які лише можуть бути.

– Відчуваєте, що поїздка пішла Вам на користь і чи бажаєте іншим здобути такий досвід?

– Звісно відчуваю, особливо в емоційному стані. Також, я значно підвищила свою англійську. Ця поїздка розвинула в мене сильне бажання далі подорожувати, бачити світ. Я зрозуміла, що у подорожах ти краще відкриваєш сам себе.

– Чи хотіли б Ви емігрувати до США?

– Ну взагалі ні, через те, що я швидше людина сім’ї і не могла б залишити тут батьків, рідних, друзів, але коли ти проживаєш літо так прекрасно, то перед самим від’їздом мене зловила така думка, що я б хотіла би залишитися тут, спробувати себе, але всетаки я люблю Україну.

Читайте також: Волинянка, яка проживає у США, змагатиметься за титул "Mrs. Globe"

– Назвіть три відмінності між українцями та американцями.

– Американці живуть по закону, такі собі "люди правил", не такі як українці, якщо там не можна, значить не можна, і ніхто цього не буде робити.

Доброзичливість, я б навіть сказала відкритість. Американці більш відкриті до розмови, наприклад, коли ти стоїш навіть за касою до тебе підходять, і майже кожен вітається, питає як справи, як день.

Ну навіть в тому самому харчуванні, вони не виготовлюють так як у нас. Не люблять так стояти біля плити, полюбляють харчуватися фаст-фудом, а готують в більшості на один прийом їжі.

– Чи рекомендуєте Ви брати участь у таких програмах українській молоді?

Звісно, рекомендую на всі 100%, це безцінний досвід. Ти стаєш більш самостійним, відкриваються твої нові сторони, про які ти раніше знав.

Читайте головні новини Волині та України також на наших сторінках у Facebook та Twitter