Голова Княгининівської ОТГ Олена Твердохліб є дійсно новатором у своїй громаді. Вона не боїться експериментувати та робити рішучі кроки для покращення життя своїх мешканців. Вона довела багатьом, що не лише чоловік може керувати такою потужною "машиною" і добитись висот, якими потім будуть пишатись усі, а на її громаду будуть рівнятись всі, хто тільки чув про неї.

Читайте також: Об'єднання з Луцьком: голова громади на Волині відповіла на важливе питання

Олена Олегівна поділилась із журналістом "Під Прицілом" про досягнення в своїй роботі, про минуле, сьогодення і плани громади на майбутнє.

– Відомо, що на даний час на Волині активно йде процес децентралізації. Скажіть, на Вашу думку, чи дійсно процес створення ОТГ перспективний, чи це марна трата часу?

– Перспектива в об’єднанні різних громад звичайно що є. Тільки на сьогоднішній момент ми бачимо ті можливості, які нам дають, але ми не знаємо, що на нас чекає в кінці. Я вважаю, що цей процес "добровільності" мав би завершитись якнайшвидше. Не можна так довго давати часу людям для вирішення – об’єднуватись чи ні. І все ж таки на якомусь процесі потрібно приєднати ті сільські ради, які ні з ким не об’єдналися до якоїсь потужнішої, або, якщо вони розміщені "кущиком", то об’єднати між собою. Я вважаю, що ті голови сільських рад, які не об’єднується в громади або бояться втратити своє керівне місце, або ж це просто такий менталітет людей.

– Олено Олегівно, чому, на Вашу думку, на Волині виникають проблеми зі створенням ОТГ? Як можна побороти ці проблеми?

– До прикладу, Камінь-Каширський район не створив жодної громади. Можливо цей район не отримує стільки інформації, скільки можна було б її донести. Можливо навіть мешканців Камінь-Каширська чи прилеглих сіл можна варто було б повозити по успішних громадах на Волині, наприклад Княгининівську, чи навіть Боратинську чи Заборольську, адже там є чого повчитися.

Люди, які живуть дальше від міста мало думають про об’єднання. Але, інколи навіть людям із моєї громади можна показати як живуть громади по інших областях. До прикладу Харківська область. Я нещодавно там була і побачила разючу відміну між містом та селом. В нас така відмінність не проглядається. Це класно. Потрібно щоб були наочні приклади аби люди хотіли об’єднуватись в громади.

– Ваша громада є однією із найпотужніших на Волині. Чи не думали Ви об’єднатись із Луцьком?

– Жителі громади не хотіли об’єднуватись із Луцьком і саме тому ми приєднали до себе Рокинівську сільську раду. Але сьогодні, перебуваючи на різних тренінгах і семінарах, я дуже часто чую про те, що ця адміністративна реформа буде в Україні і, швидше за все, ми йдемо за принципом Польщі і Чехії, чи навіть Норвегії, потрібно укрупнювати територію міста, бо міста маленькі. І я особисто думаю, що колись це укрупнення буде, і можливо одного дня Верховна Рада вирішить, що все, що знаходиться на території 30 кілометрів від Луцька, має бути Луцьком. Але ми до цього готуємось, оскільки людям потрібна інфрастуркура, бо в селі її, як такої, немає: немає тих доріг, як є в місті. Хоча, можливо, за 2 роки, що існує Княгининівська ОТГ ми уже зробили так, що в деякій мірі живемо краще ніж в місті. Але на сьогодні моє завдання і завдання Ради – зробити інфраструктуру села максимально наближеною до міста і щоб для місцевих жителів це не було дуже болісно коли нас приєднають до міста.

Я дуже часто буваю в районі Вишкова і коли бачу як там світяться/не світяться ліхтарі, то ми не хочемо щоб у нас було так само, якщо буде так, що нас приєднають. Але до міста ми поки що не хочемо і жителі громади теж хочуть залишитись в селі.

Читайте також: Перший "McDonald's" на Волині може з'явитись не в Луцьку

– Що змінилося в людей за час існування Княгининівської ОТГ?

– Перш за все моєю основною ціллю було змінити мислення людей, які тепер розуміють, що ніхто нам нічого не повинен здавати, що ми самі маємо заробляти гроші і громада має поповнювати місцевий бюджет за рахунок платників податків, адже якщо ми не працюємо в громаді, то на нас не надходить субвенція. Отаку роз’яснювальну роботу ми проводили півтора року і уже зараз люди почали активно реєструвати свою нерухомість, оскільки на неї йде податок, переоформлюють свої підприємства в громаді, якщо вони були оформлені в іншому місці. Тобто перш за все у нас відбулося переосмислення думок людей. Вони стали активнішими, почали цікавитись усім, що відбувається в громаді, тобто люди відчули, що приймають безпосередню участь у створенні громади вцілому. Саме оце я хотіла зробити у 2015 році. І у мене це вдалося.

Також – це поява багатьох інфраструктурних об’єктів, яких не було в громаді.

І найголовніше, чого ми досягнули за час створення Княгининівської ОТГ – це відкритість. Зараз кожен мешканець громади знає з чого складається бюджет, де беруться гроші, куди і на що вони витрачаються.

Сесії у громаді також відкриті, а раніше такого не було. Колись ніхто нікого не впускав на сесійні засідання, а якщо і впускали, то тільки дозволялося стояти за дверима. Я знаю, бо сама колись була в цій ролі: мене запросили по моєму питанню в зал – я виступила, а коли депутати приймали рішення то я мусила вийти і чекати рішення за дверима.

Зараз навіть якщо людина хоче бути присутня на комісії, то вона може це зробити. Потрібно записатись, а потім ми їй телефонуємо і запрошуємо на засідання.

Інколи люди приходять на засідання войовничо налаштовані, бо думають, що їхнє прохання не буде підтримане, а воно уже обговорене на комісії і під час сесії конфлікту не виникає. Звичайно, що на початку створення ОТГ сесії були дуже бурхливі: приходило багато жителів, журналістів, а зараз це вже не дуже комусь цікаво, бо вся інформація є на нашому офіційному сайт і у нас немає чого приховувати. Спочатку було дуже багато питань, які стосувалися і грошей, і керівництва, і того як працює рада, але зараз це все прозоро і кожен може побачити, що відбувається і взяти в цьому безпосередню участь. І я вважаю, що так і повинно бути. Адже, як казала коли моя бабця: "Якщо ти не будеш мати, що приховувати, то ти будеш спокійно спати")

– Назвіть найголовніші плюси від децентралізації на прикладі Княгининівської ОТГ?

– Найперший і найбільший плюс у нашій громаді – це бюджет. Тому що децентралізація дає зовсім інші податки надходження до бюджету. І так як бюджет збільшується, а в нас він збільшився майже у 10 разів, то ми отримали зовсім інші грошові надходження, які можемо використовувати на ті потреби громади, які є, вирішуючи це разом із депутатами і жителями, тому що ми запровадили і громадську ініціативу. Незабаром ми будемо ухвалювати бюджет і жителі уже напланували на наступний рік різних проектів на 12 мільйонів. 1 грудня ми будемо разом із депутатами та членами комісій формувати бюджет згідно з тих запитів, які сформувала громада. І буде велика дилема, що із того залишити, а що ні, але я думаю, що у нас депутати всі розумні і складуть правильно той бюджет. Я, якщо чесно, за це переймаюсь найменше, адже у нас дуже сильна команда – 26 депутатів, які не тільки фахівці своєї справи, але й спілкуються з людьми і знають, що потрібно зробити швидше, а що можна і відкласти.

– Якими досягненнями Княгининівської ОТГ Ви найбільше пишаєтесь?

– Цього року – це відкриття нового спортивного стадіону із вісьмома майданчиками для занять спортом. На початку року ми запланували його зробити, але «колючим» питанням було те, де ми візьмемо 8 мільйонів, адже у бюджеті було закладено тільки 2 мільйони, але пізніше після того, як Казначейство сказало, що потрібно мати повну суму аби зареєструвати проект, а тендер ми уже провели, ми мусили зібрати усі гроші, які ми запланували витратити на дороги, на вуличне освітлення – все пішло на стадіон. І дуже класно, що після того як провівся тендер, стадіон здешевився на 1 мільйон 100 тисяч, а потім в результаті роботи ми ще зекономили кошти і за 6 мільйонів 190 тисяч ми його побудували. Я не думала, що так швидко ми його побудуємо і не думала, що цього року. Але все, що не робиться – то до кращого! Окрім стадіону нам ще вистачило грошей і на дороги, щоправда не на всі, які ми запланували відремонтувати, але на наступний рік ремонтуватись будуть тільки дороги та водопроводи, більше ми "розпорошуватись" нікуди не будемо.

На сьогоднішній день на стадіоні займається дуже багато дітей і дорослих, а також до нас звертається дуже багато спортивних команд, які хочуть орендувати цей стадіон і ми будемо погоджуватись на це, таким чином залучаючи до бюджету додаткові кошти. Ну але першочергово на стадіоні будуть займатися жителі громади, адже ми хочемо щоб діти краще реалізовували себе у спорті, аніж сиділи по барах.

Найкращі відчуття від відкриття стадіону були тоді, коли на нього прийшли дітки і, не стримуючи радості та емоції, ніяк не могли натішитись цим полем. Це було найприємніше спостерігати і розуміти, що ти до цього доклав зусилля і вони не пройшли даром.

Читайте також: Прем'єр Гройсман відзначив успіхи громади на Волині

– Які ще проекти заплановані на 2019 рік? Можливо якісь з них будуть реалізовані разом із Фондом Ігоря Палиці "Тільки разом"?

– Ні, з Фондом ми нічого не будемо робити цього року. Те, що ми хотіли зробити – зробили – це зупинки. А наразі реалізується проект меліорації між Милушами та Зміїнцем. Там знаходиться канал, вода з якого не відходить у річку Стир та підтоплює будинки. І до кінця листопада, можливо початок грудня роботи там уже закінчаться. А до кінця року залишились тільки проекти, які реалізуватимуться коштами із місцевого бюджету.

Наступного року ми плануємо із Фондом ще один дуже цікавий проект, поки що не буду озвучувати який. А проект, який ми реалізували з допомогою Фонду цього року – габіонові зупинки, а книжка це само собою, – це проект, завдяки якому ми змогли втілити в життя власну неординарну мрію. Ця ідея сподобалася багатьом і особливо мене радує те, що з нас беруть приклад. Ресторан "Гості", який розташований на території громади, хоче встановити такі ж габіонові зупинки в селі Брище за свій власний рахунок. Власник сам звернувся до нас із проханням, що "давайте я встановлю сам 2 зупинки в селі Брище, але нехай тільки вони будуть габіонові". Звичайно, що я тільки "за", адже ми хотіли встановити звичайні скляні зупинки. Тож нас дуже порадувала пропозиція ресторану, що вони хочуть саме габіонові. Тому я вважаю, що брищани будуть дуже задоволені такому подарунку.

На двох тих зупинках ми дозволили ресторану "Гості" розмістити їхню рекламу. Ми уклали договір з ними про співпрацю і будемо плідно виконувати ці умови.

– Що стосується ТРЦ, який планують побудувати у Зміїнці. Що саме буде представляти собою заклад та як до цієї ідеї поставилися мешканці громади?

– Ця ділянка, яку ми продавали з аукціону, мала цільове призначення – під торгово-розважальний центр. Першу ділянку, яку ми продавали на місяць раніше, там цільовим призначенням було будівництво торгового центру. І саме цю першу викупила "Яровиця", власники якої зараз хочуть змінити цільове призначення  аби побудувати там багатоквартирні будинки. І коли ця інформація "пройшла" по Зміїнцю, то жителі стали активно звертатися до сільської ради із проханням аби побудувати торговий центр. Тому після того було вирішено, що цільове призначення ділянки змінюватись не буде.

Коли ми уже подали заявку про аукціон, відгукнулося дуже багато забудовників із Луцька, які хотіли будувати саме будинки багатоквартирні, але ФОП Третьяков , який виграв тендер та придбав дану ділянку від самого початку хотів будувати там ТРЦ.  На даний момент на ділянці уже є фундамент для Центру і,як жартує підприємець "На Пасху ми будемо уже там їсти пончики".

Даний підприємець мешкає у Зміїнці і всіма силами розвиває село. Тому нам дуже пощастило, що саме він викупив ділянку і будує там торговий центр. На сьогодні там планується будівництво декількох магазинів, які будуть об’єднані між собою. На скільки там буде розважальний центр я не знаю, але торговий - то точно. Я уже бачила макет приміщення – то все ж таки досить великий ТЦ – на 2 поверхи. Підприємець планує зробити там аптеку, бо в нас проблема із цим, ми змушені їздити за ліками аж до Луцька або в Рокині.

Також ми хотіли відкрити у даному ТРЦ "McDonald's", але нам відповіли, що перший "Мак" хочуть відкрити в Луцьку, а другий уже можливо в нас. Ми не здаємося. Тож можливо і той перший "McDonald's" буде і у нас.

Можливо тут я поступаю і не дуже правильно, але я хочу написати лист до головного власника "McDonald's" у світі про те, що ми хочемо відкрити перший на Волині "Мак" саме у нашій громаді. У мене є така мрія, щоб наші дітки не їздили по різних містах України, аби відвідати цей заклад, а мали все ж таки свій. Чому я так вирішила? А тому що, коли я була у Швеції, то нас розповідали про власника "ІКЕА", якому написав лист сільський голова із Тюменської області в Росії, про те, що він хоче відкрити їхній магазин у себе в селі. На цей лист власник фабрики відповів і побудував "ІКЕА" саме там, де просив сільський голова. Тобто, якщо стукати – то обов’язково відкриють. Тож на Різдвяні свята я напишу той лист і постараюсь втілити свою мрію. Бо ж, якщо чесно, я й сама ніколи не була в "McDonald's".

– Які ще установи, чи можливо підприємці, допомагають Вашій ОТГ?

– У нас в громаді переважає дрібний бізнес, тобто ми надаємо перевагу тим підприємцям, які офіційно працевлаштовані і мають у своєму підпорядкуванні 3-4 людини, теж безсумнівно офіційно працевлаштовані. Це найстабільніший бізнес, тому що він незалежно від того як коливається економіка, може завжди триматись "на плаву".

Якщо це 10 і більше людей, то виникає велике питання в економіці. Якщо стається щось надзвичайне в країні, то потрібно робити переформатування бізнесу чи міняти кадровий склад, а це не завжди вигідно. Тому, малий бізнес для нас набагато цікавіший, ніж великий.

Хоча, на сьогодні у нас є великий підприємець ПП Курілін, який займається оптовою торгівлею алкогольних та безалкогольних виробів, який є найбільшим платником податків у нашу громаду. Ну і є, звичайно, ряд менших підприємців – це юридичні особи. В основному все стосується торгівлі. Також є і самозайняті особи.

На сьогоднішній день ми продаємо землю комерційного призначення для того, аби залучити бізнес на нашу громаду. Не дуже великий, а такий, щоб був стабільний.

До прикладу, у нас є ТзОВ "Дарлі Сад", яке веде шовкову заморозку ягід. Вони цілий поточний рік розробляли проект як побудувати більший завод. І він у них уже готовий, проте трішки бракує землі. Вони хочуть будувати завод на 300 робочих місць, а це прибуток податків в громаду десь на 3 мільйони по ПДФО.

Також ми плануємо продати одну ділянку комерційного призначення у Княгининку і у нас вже є потенційний покупець, який хоче збудувати там завод по виготовленню туалетного паперу на 150 робочих місць. Тобто, такі невеликі вкраплення бізнесу у нашу громаду для нас цікаві. І тому стало престижно жити і працювати у нашій громаді, оскільки люди знають куди йдуть їхні податки.

– Що Ви можете сказати стовно пропозиції міністерства освіти і науки Луцька про те, що місто повинно укласти договір із ОТГ, діти яких навчаються у школах або ДНЗ і платити за їхнє утримання? Якщо ж громада відмовляється від такого договору, то всі витрати беруть на себе батьки.

– Вперше таку пропозицію ми отримали ще коли мером Луцька був Микола Романюк і, розглянувши на бюджетній комісії це питання, ми попросили надати нам списки про те, де працюють батьки тих дітей, аби знати куди вони сплачують податки. Ми їх отримали і вийшло так, що всі батьки працюють в Луцьку і відповідно податки вони теж сплачують до місцевого бюджету. Всі розуміють, що наразі ми не можемо своїх дітей забрати в громаду, бо в нас не вистачає одного садочка, який ми плануємо будувати у Зміїнці на 50 дітей, аби ще й луцькі діти могли відвідувати наш ДНЗ. 145 дітей з нашої громади навчається у різних школах Луцька, яких ми теж поки не можемо забрати назад, бо не вистачає школи.

Якщо на сьогоднішній день буде знову таке звернення, то ми будемо просити надати нам такі ж списки, аби побачити де працюють їхні батьки та куди сплачують податки. А це і депутати обласної ради, і депутати міської ради, і члени комісій і так далі.  Сільська рада не відмовляється від цих дітей, бо це також мешканці громади і ми всілякими силами допомагаємо та підтримуємо їхнє навчання у Луцьку. І я впевнена, що податки, які сплачують батьки повністю окуплюють навчання дітей в луцьких закладах, бо вони ж займають високі посади. Нехай нам подадуть такі списки і ми будемо вирішувати як виходити із ситуації. Якщо ж депутати приймуть таке рішення, то я підпишу цей договір. Але якщо так справи підуть і надалі в громаді, то ми в змозі і плануємо побудувати у Зміїнці школу, ділянка під забудову якої уже є. Проте такий проект повинна підтримувати і держава.

Зараз у нас є перевиконання бюджету на 1 мільйон 100 тисяч, які ми думаємо куди зараз за місяць вкласти, адже погода вже й не сильно дозволяє. Є відкладені окремо кошти на будівництво садочка.

Чесно, я інколи задумуюсь про те, що у 2020 році піду балотуватись на вибори мера міста, аби моя громада не була нічим обділена.

Читайте також: Під Луцьком збудують торгово-розважальний центр

– Чому Ви вирішили стати головою ОТГ?

– Бо я хотіла дорогу на свою вулицю, але так вона і не відремонтувалась. Постійно були загальніші проблеми. Серйозно. Бо цю дорогу будував мій батько разом із сусідами ще у 1980-их і так вона після того і не ремонтувалась. А ще мені хотілось допомогти своїй подрузі, яка купила земельну ділянку в Княгининку, на якій не було світла і вона постійно купувала кабелі аби провести хоч якесь освітлення. І постійно їхав тудою трактор і зривав їй ті провода, а вона мусила щоразу купувати нові. І мені так було її жаль, що я подумала, що я можу зробити аби швидше провести туди те світло. І так я пішла на вибори.

– Робота керівника дуже виснажує, особливо керування такою потужною громадою. Чи не виникало у Вас думки передати керування комусь іншому?

– Такі думки у мене виникали у 2017 році, коли до нас прийшли нові депутати з Рокинь, які ще остаточно не знали чого хочуть і, так би мовити, "тягнули все на себе", ми довго не могли знайти спільної мови і я дійсно хотіла все покинути і писати заяву на звільнення. Але все минулося, зараз ми чудово працюємо. Проте, коли сердита, то бувають моменти, коли я говорю, що все кидаю, але так триває недовго.

– Не шкодуєте, що пов’язали своє життя з чиновницькою діяльністю? Адже відомо, що після повернення з-за кордону у Вас був власний бізнес.

– Шкодувати немає про що. Адже, як я кажу "Я тут не назавжди". Коли я прийшла на цю посаду, то я нічого не змінювала в кабінеті, а залишила як є. якби у мене не вийшло щось, то можливо б тоді я і пошкодувала про це. А так, все, що ми запланували – зробили і все вийшло. І, як казала моя бабця "Треба жити так, щоб ні про що не шкодувати" і поки що у мене це виходить. І навіть про невдачі, які спіткали мене в житті, я теж не жалію, тому що вони мене чогось навчили.

– Якою Ви бачите вашу ОТГ в майбутньому? Назвіть ідеал громади, до якого Ви прагнете.

– Ідеалу громади в Україні до якої ми могли б рівнятися – немає. Я навпаки завжди керувалася тим, що нам потрібно зробити щось таке, аби всі громади рівнялися до нас. І я вважаю, що ми уже вийшли на той рівень, коли на нас рівняються. Наприклад, є Медвинська громада у Київській області, яка постійно дивиться на те, що ми зробили і старається зробити таке ж. я хотіла щоб було саме так: щоб на нас рівнялись, що ми були не такі як всі, адже це дуже престижно в наш час.

А якої я її бачу? Так це громадою кроків на 10 вперед кращою за інших це однозначно, і це не тільки по інфраструктурі. Я надіюсь, що люди побачать позитивні наслідки роботи нашої громади і все ж таки ніколи не пошкодують, що обрали мене головою.

Вікторія Прийма

Читайте головні новини Волині та України також на наших сторінках у Facebook та Twitter