Яну Чуріну у Луцьку знають як доволі успішного та принципового правозахисника, яка має вже більше десяти років юридичної практики. Яна постійно працює над самовдосконаленням, нині приймає участь в міжнародній програмі "Адвокат майбутнього", яка організована спільно з урядом Канади та посольством США. Вона завжди каже своїм клієнтам правду, якою б вона не була.

- Яно Валеріївно, скажіть будь-ласка чому життєвий вибір зробили на користь юриспруденції?

- Із самого дитинства мала загострене відчуття справедливості, завжди намагалася знайти правду, в школі захищала всіх своїх однокласників. Я росла в родині, яка близька до цих сфер, доволі часто це чула розмови на юридичну тематику. Коли в 9 класі почалися уроки з правознавства, мене це дуже зацікавило, частенько брала участь у всеукраїнських конкурсах, займала призові місця. Ніколи не стояв вибір, де я буду працювати, оскільки, завжди знала, що буду юристом. Єдине – стояв вибір куди йти: прокуратура, суд чи адвокатура. Як бачите, адвокатура перемогла.

- Робота адвоката доволі специфічна. В чому Ваше задоволення від роботи?

- Я навчилася абстрагуватися і розділяти роботу та відпочинок. Я люблю свою роботу, стараюся, віддаюся справі, але закінчується робочий день і я стараюся приділити увагу сім’ї. Звичайно, що бувають різні ситуації: СІЗО, затримання, обшуки, але кожен робить те, що він вміє.

- Чи можете згадати найгучніші справи, де Вам доводилося виступати захисником?

- Найбільшою моєю гордістю є справа бійців батальйону "Світязь", а саме, відсудження у держави матеріальної компенсації хлопцям, які пройшли полон, побували в іловайському котлі. Це була досить складна справа, оскільки, відповідачем було міністерство, коли нам доводилося зіткнутися з великою бюрократичною процедурою. Ми виграли цю справу, що створило певний прецедент в Україні. Потім телефонували  атовці зі всієї України, щоб отримати консультацію.

- Механізм довіри між адвокатом і клієнтом – як це все відбувається? Наскільки важлива правда?

- Жоден адвокат не знає до кінця, чи клієнт говорить правду. Коли ж я розпочинаю бесіду з новим клієнтом, бо ті, з ким я вже давно працюю, навчилися довіряти мені. Отож, новому клієнту я відразу пояснюю, що для того, щоб я могла якісно допомогти, то повинна знати все. Я завжди дотримуюсь адвокатської таємниці, тому будь-які розмови з клієнтами не виходять за межі мого кабінету, але щоб надати якісну правову допомогу я повинна повністю володіти ситуацією.

- Чи бувало у Вашій практиці таке, що програвали справи?

- Звичайно, я мабуть не знаю адвоката, який би не програвав справу. Та до цього треба відноситись по філософськи, бо це завжди новий досвід.

- Яно Валеріївно у своїй роботі маєте якесь табу? Чи доводилось захищати вбивць?

- Мабуть, на щастя, я не працювала з такими тяжкими справами, хоча, вбивцею людину може назвати тільки суд. Я б не сказала, що це табу, можливо вони мені ще не траплялись. Бували доволі тяжкі справи, з психологічними експертизами, з економічними злочинами, що стосується вбивств, то це доволі специфічна категорія. До цього треба бути готовим психологічно, бо дуже важко вести такі справи і не переносити їх потім в життя.

,

- Життя адвоката робота майже цілодобова. Як проводите вільний час?

- Справді, вільного часу зараз дуже мало, коли він з’являється, то хочеться провести його якось корисно, як правило цей час присвячую сім’ї та доньці, але зачасту мій вільний час проходить на роботі, що не дуже добре. Робочого дня катастрофічно не вистачає, не встигаєш ознайомитися з усіма змінами до законодавства, яких є дуже багато, тому, щоб бути висококваліфікованим спеціалістом, потрібно щодня себе вдосконалювати.

- Які виклики сьогодення стоять перед адвокатурою?

- Насправді, ситуація доволі складна. Я не можу сказати, що всі зміни і новації, які впроваджуються носять негативний характер, бо є і позитивні моменти. Однак, доволі тяжка ситуація з правоохоронними органами, судами, органами державної влади та місцевого самоврядування, всі розуміють це, але завжди потрібно починати з себе.

- Яно Валеріївно, про Вас говорять, що Ви доволі принциповий правозахисник, чи намагалися з адвокатом Чуріною домовитись представники правоохоронних органів?

- Напряму мені ніколи нічого не говорили, але дуже часто передають через когось, пропонують різні незрозумілі для мене речі. Однак, з такими пропозиціями не до мене, я роблю свою роботу чесно. Для мене дуже важливо, коли я починаю займатися якоюсь справою розуміти її  перспективи. Я ніколи не буду вводити клієнта в оману і говорити, що ми досягнемо того чи іншого результату. Я завжди пояснюю ті ризики, з якими нам доведеться зустрітися, в тому числі і з боку правоохоронних органів.

- Чи не боїтесь переслідування тих, хто в судах сидить навпроти Вас?

- Не боюсь, але відношусь до тиску з боку правоохоронних органів на захисників вкрай негативно, тому що у будь-якій цивілізованій країні такі явища неприпустимі. Коли людина починає боятись, то ставить перед собою якісь рамки, звичайно у кожній справі має бути здорова обережність.

- Що б Ви побажали читачам видання «Під прицілом» аби вони не ставали Вашими клієнтами?

- Не порушувати закони, а при виникненні проблем вчасно звертатися за допомогою до юристів – ось і увесь "рецепт".

Розмовляв Петро Сосницький

Читайте головні новини Волині та України також на наших сторінках у Facebook та Twitter