Вчителі загальноосвітньої школи села Лище Луцького району поділились спогадам про колишнього учня Миколу Сорочука, який загинув на Сході України.

Читайте також: На Волині зустріли тіло волинського воїна, який загинув від снайперської кулі на Сході (фото)

Ворожа куля обірвала життя світлої, позитивної, життєрадісної людини. Саме таким згадують хлопця вчителі закладу, – йдеться на сайті Підгайцівської громади.

"Звичайно, в усіх нас був шок від страшної звістки. Тому що ми пам’ятаємо Колю веселим, життєрадісним хлопчиком. Я познайомилася з ним, коли працювала на посаді заступника директора з виховної роботи. Він хотів брати участь у всіх заходах. Дуже любив спорт, був учасником танцювального ансамблю і драматичного колективу, і йому все вдавалося. Коли я зустріла Миколу після його перебування в зоні АТО, то це вже був дійсно дорослий чоловік, який по-іншому цінує життя, по-іншому дивиться на світ. Він дуже хотів жити, творити, поступив в академію рекреаційних технологій на правознавство, і мав наміри ще на одну спеціальність вступати, бо казав, що хоче багато знати.

У маршрутці він завжди першим підхоплювався, щоб уступити місце. Я дякувала його мамі за те, що виховала такого хорошого сина. У всіх нас залишилися тільки теплі спогади про нашого Колю", – розповідає директор Тетяна Миколаївна Науменко.

"Я знав Миколу, бо викладав в нього фізику. Цей хлопчина був завжди привітним, мав тонке почуття гумору. І, мабуть, завдяки цьому його цінували учні, з якими він вчився. І я це бачив по їхньому відношенню до нього. Миколу поважали, до його думки прислуховувалися і однокласники, і класний керівник", – говорить заступник директора з навчально-виховної роботи Ткачук Олександр Іванович.

"Хлопчина з очима романтика. Саме так я би назвала нашого Колю Сорочука. Він був напрочуд щирим, добрим, веселим, врівноваженим, толерантним, у нього було багато друзів. Мені здається, що він навіть не міг ображатися, бо сам ніколи нікого не ображав.

Це була світла і добра людина. Пригадую, що він навіть пробував писати вірші, одного разу прийшов в учительську і приніс мені свого вірша. І це, як не дивно, був вірш не про перше кохання, не про маму, а про наше сьогодення. Про неправду, яка коїться в світі. Тобто, вже тоді було помітно в цьому хлопчині порив до справедливості, до добра. Дуже прикро й боляче…", – ділиться спогадами вчитель української мови і літератури Назарук Євгенія Іванівна.

Читайте також: Мама загиблого від кулі снайпера волинянина дізналась про смерть сина з Facebook

А вчитель історії Валентина Сергіївна Крикавська розповідає: "Дуже сумно й боляче, що шкільною сім’єю ховаємо вже другого такого світлого хлопчика, яким був Коля. Хорошою, гарною і дуже відповідальною дитиною – таким він, мабуть, запам’ятається. З великими сірими очима, із щирою посмішкою на вустах. Дуже шкода, що так закінчився його земний шлях".

"Микола Сорочук назавжди буде для нас – учнів та вчителів – прикладом великого патріотизму", – резюмує вчитель біології і географії Ольга Михайлівна Мельничук.

Читайте головні новини Волині та України також на нашій сторінці у Facebook