Купити квартиру в Україні можливо навіть, якщо ви не прокурор, мажор чи то ж суддя.

Про це 13 травня йдеться у сюжеті ТСН.19:30.

Читайте також: Штраф або виселення: як в Україні можуть покарати за несплату комуналки

Вахтанг та Ігор – майже однолітки. Обоє свого часу переїхали до Києва.

«Я переїхав з Грузії разом із батьками. Це – були 90-ті», – згадує Вахтанг.

«У Києві я вже 9 років», – розповідає Ігор.

Чоловіки – блискучі музиканти. Тільки один живе у власній квартирі. А інший не спроможний навіть винаймати. Довгі роки Вахтанг з родиною поневірявся орендованими квартирами.

«У мене не було відчуття власного дому. Це дуже складно психологічно», – каже Вахтанг.

Тільки-но почав заробляти Вахтанг, одразу поставив ціль купити житло.

«Я зрозумів, що у мене виходить співати», – каже Вахтанг.

Трохи вивчивши ринок, чоловік вирішив вкладатися у новобудову, бо дешевше. Перший внесок 10 тисяч доларів позичив. І пішов по будмайданчиках. Обрав квартиру й почав виплачувати.

«Три тисячі доларів потрібно було віддавати на місяць», – розповів чоловік.

Гроші, справді, чималі. Два роки не гребував роботою.

«Працював кожен день. Без перерв. Я не відмовлявся від пабів за 300 грн і плюс підключив заклади, де платили за виступ тисячу гривень», – ділиться Вахтанг.

Заборонив собі усі витрати: навіть дівчат в кафе не запрошував.

«Перші 6-7 місяців були каторгою. Ти повністю від усього відмовляєшся. Ти навіть вибираєш, які продукти купувати, а які ні», – додає чоловік.

«Коли людина живе аскетичному способі, вона себе стискає, як пружинку. Чи буде радість, від досягнення мети», – каже експертка Олександра Грудзевич.

«Я розумів, що якщо зараз вкладу 20-30 тисяч доларів, то потім моя квартира коштуватиме 150 тисяч доларів», – каже Вахтанг.

Ігор з дружиною на 9 років застряг в гуртожитку

«Я вважаю що це – подарунок долі, що я маю можливість жити в гуртожитку. Що мріяти про більше, якщо я цього не маю», – каже Ігор.

Про житло в кредит подружжя й думати не хоче.

«Перше запитання, як ти будеш віддавати? Я музикант – граю на віолончелі», – каже Ігор.

Після концертів чоловік поспішає на СТО – підзаробляти.

«Це хобі. Основне місце роботи моєї – це київська опера і моя зарплата складає 9,5 тисячі. І в музичній академії в мене є 0,25 ставки – це дві триста. З цією третьою роботою я маю можливість порадувати свою дружину – купити суші», – каже Ігор.

«Суші – це зрозуміло, це хочеться. Свій дохід ми можемо підвищити двома способами: це може бути декілька робіт, а може бути підвищення свого професійного рівня. І зростання в своїй професії», каже експертка Олександра Грудзевич.

Експертка радить вести детальний звіт витрат. Зазвичай, 30% – нерозумні витрати. Цю суму можна відкладати.

«Якщо ми кажемо, те що лишиться в кінці місяця я відкладу, в переважній більшості залишиться нуль. Секрет фінансів насправді, це – системність, дисципліна, навіть на невеликих сумах», – каже експертка Олександра Грудзевич.

Якщо б подружжя Ігоря із дружиною відкладали щомісяця 5 тисяч гривень – вже могли б претендувати на однокімнатну квартиру в передмісті.

«5 тисяч гривень щомісяця через 10 років дадуть 920 тисяч гривень з відсотками і тим, що людина відкладе. Якщо націлитися на нерухомість в 700 тисяч, то не треба буде жити на хлібі і воді, але ви отримаєте свою нерухомість», – каже експертка Олександра Грудзевич.

Ігор чи не вперше замислився: квартира, навіть з його статками, може бути реальною.

«Це дуже довго звичайно, але ми будем старатись копієчка до копієчки відкладати. Й будем пробувати вкласти в однокімнатну квартиру для початку», – каже Ігор.

Читайте також: В Україні запрацюють пільгові іпотеки для переселенців

Експерти радять, крім новобудов звертати увагу й на вторинний ринок. В Україні є можливість купити таку нерухомість, уклавши договір довічного утримання із самотнім пенсіонером.

«Протягом 19-20 років на рік близько двох тисяч договорів таких укладалося», – каже начальник Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кирило Міненко.

Марія такі договори вже уклала двічі.

«У Києві – перший, а в Харкові бабуся була дуже старенька. Через рік вона померла. Я квартиру продала. Взяла я її за 10 тисяч, а продала за 22 тисячі. Я дивлюсь на цей договір, як на інвестицію. Я знаю, що рано чи пізно всі люди помирають. На момент підписання договору нерухомість уже моя», – розповідає Марія.

За умовами інвестор має заплатити пенсіонеру 30% від вартості квартири, а після цього все життя сплачувати за нього комуналку і плюс щомісяця доплачувати на життя. Суми різні – визначаються від вартості житла та побажань утриманця.

«Я живу тут, як квартирант. Тільки не я плачу, а мені платять за те, що я тут живу», – каже пенсіонерка Емма.

Емма Іллівна договір підписала 10 років тому. Чоловік потребував грошей на лікування.

«Ми відчули, що немає іншого виходу. Ми не думаючи поїхали та оформили це все. Мені призначили 60 чи 58 тисяч гривень. Нас лякали, що нас отруять. Але я і досі живу і не шкодую», – каже Емма.

Михайло Вулах власних підопічних має більше ста. Зробив на цьому бізнес.

«Завжди будуть самотні пенсіонери, розлучень все більше стає, я побачив, що це – можливість, яка буде завжди і потрібно в цьому питанні приймати участь», – каже Михайло Вулах.

Його компанія – це посередник між пенсіонерами та інвесторами із яким наразі співпрацюють 2000 стареньких.

«У багатьох випадках – це такі пенсіонери, з якими всі інші не можуть знайти спільну мову. Тому що є такі, хто має родичів і вони кажуть: «Іди зі своєю квартирою куди завгодно!», – каже Михайло Вулах.

Комунікацію налагоджують наймані соцпрацівники. Інвестор має тільки вчасно сплачувати кошти.

«Ми зустрічаємось тільки по телефону із моєю опікункою. Я їй повідомляю про комунальні послуги і все», – каже Емма.

Можливо, це і ваш варіант здобути власне житло. Крім кількасот тисяч гривень у цій схемі потрібно ще і терпіння.

Читайте головні новини Волині та України також на нашій сторінці у Facebook