Екс-заступник міського голови Луцька Юрій Моклиця прийняв рішення покинути громадську раду при Волинській ОДА. Він пояснив це тим, що "21 квітня сталась катастрофа національного масштабу", схоже, натякаючи на фіаско Петра Порошенка на виборах і перемогу Володимира Зеленського. Відтак на Волинь буде призначений новий голова облдержадміністрації, з яким Моклиця не має бажання працювати.

Читайте також: Відомий луцький корупціонер та екс-заступник мера спробував висміяти Зеленського (Відео)

Насправді ж ситуація говорить лиш про одне: Моклиця вкотре довів своє невігластво і непридатність до результативної роботи. Зараз він просто втікає з корабля, що йде на дно, прикриваючись безглуздими відмовками.

Свого часу він займав посаду заступника міського голови Луцька. Недноразово підозрювався у розкраданні бюджетних коштів. Зокрема, широкого розголосу набрала історія з використання спеціальних речовин для очистки басейну дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву плавання. Тендер на очистку басейна виграла фірма, яка запропонувала послуги, котрі на 200 тисяч грн були дорожчі за ідентичні.

Читайте також: Чому дискредитовані чиновники Луцькради воліють бути політичними клоунами?

Не все чисто й гладко вийшло і з розчищенням берега річки Стир, на що було виділено понад 1 млн грн з міського бюджету, які були освоєні фірмою його друга.

Натомість Юрій Моклиця уникає відповідальності за свою жалюгідну роботу на посаді у міськраді і з товаришами-казнокрадами Сергієм Григоренком та Тарасом Яковлєвим обливали брудом чинну владу Луцька у якості експертів у "Волинскому центрі розвитку урядування". До речі, ця контора швидко розвалилась, адже містяни насміхались над висновками псевдо-експертів і не сприймали трійцю хабарників всерйоз.

"Причина мого відходу від діяльності громради одна і закономірна – зміна Президента. Як наслідок – подальша зміна голів та заступників адміністрацій. Питання часу і не питання персон. Хто б не був наступним "губернатором", я не хочу мати жодного відношення до його професійних обов’язків. Ще на першому засіданні я казав, що не вірю в сценарій, коли громрада є опозиційною до адміністрації і вважаю це абсурдним. Відповідно йти всупереч своїй позиції і тягнути за собою шлейф політичної кон’юктури далі я не буду.

Опозиція, так опозиція.

Щодо подальшого існування громадської ради свідомо вибрав саме такий сценарій (мій персональний відхід), оскільки вірю в те, що в такому складі, як зараз (за умови незначних коригувань), ця структура може існувати. Якщо така можливість теоретично існує, а люди зберуться і продовжать життєдіяльність, значить так і буде. Не зберуться, значить не сильно треба було. В будь-якому випадку моя присутність в подальших процесах буде надто токсичною для колективу і не дуже комфортною для мене.

Звісно, комусь це треба буде зробити. Але якщо знайшлися ті, хто натхненно і систематично дорікав мені за бездіяльність, то можливо знайдуться і ті, кому громадська рада важлива. Я в це вірю навіть попри те, що на кожне засідання мені доводилось персонально "доприпрошувати" по кілька людей, щоб зібрати кворум.

Легітимність та подібне бла-бла можете залишити для якоїсь іншої паралельної реальності. Все-одно все залежатиме виключно від позиції нового голови ОДА. Захоче, буде громрада, не захоче – не буде.

Бездіяльність починаючи з листопада – це був мій осмислений і персональний вибір. Я не хотів, щоб громрада з "площадки для діалогу" перетворилась у "площадку для дискредитації". Я заздрю людям, які можуть в своїй голові відокремити спорт від політики, культуру від політики, ГО від політики. Але в період саме цих виборів, громадськість настільки була чутлива, що будь-який необережно кинутий сірник, міг спричинити колосальну пожежу. Теми, які рік-два тому мало кого зацікавили б, розганялися такою силою-силенною зацікавлених осіб, що моментально перетворювалось на інформаційну бомбу.

Чому це погано? Бо майже ніхто і майже ніколи не перевіряє достовірності всього, що сказано! Відбулися вибори і вже нікого нічого не цікавить – гучні розслідування, сенсаційні викриття, пафосні заяви… Тишина і спокій. Я все чекаю, що мене от-от посадять за жахливі злочини перед людством, але в двері так ніхто і не постукав…

Це мій вибір і я не шкодую про нього. З листопада я почав займатись виборами і це був мій пріоритет. В цей період я не хотів втягувати громадську раду в політичні ігри (а це неодмінно сталося б) і не хочу цього робити надалі.

Щодо ситуації з Кватирком. Я категорично не підтримую пана Олександра в його намаганнях уникати спілкування з журналістами та громадськістю. Я вважаю, що менеджер державного управління такого рівня повинен це робити, навіть якщо йому це неприємно. Проте, як показує історія останніх кількох місяців, не так просто витягнути людину на діалог, якщо вона цього не хоче. Тепер ви мене розумієте))

З іншого боку я не підтримую і позицію окремих активістів, для яких переважний практичний зміст від спілкування на тему лісу – генерування скандалу. Я просив на засіданні: давайте звузимо спектр нашого діалогу з Волиньлісом до конкретних проблем. Не захотіли. Перемогло "давайте поговоримо про проблеми, хай суспільство знає". Це нічого, що на той момент, що всі все знали, але (віддамо шану серіалам) перемивання кісточок – це воістину безкінечний процес.

Прошу вибачення у тих членів громадської ради, які покладали на мене надії. Особисто я вважаю, що 21-го квітня в Україні сталася катастрофа національного масштабу. Можу (і хочу, як ніколи) помилятись, але поки ніщо не переконало мене в протилежному. Тому питання пріоритетності для мене не стояло ні разу.

Наш вересень і жовтень мені сподобався. Більше того, кілька маленьких, але важливих і реалізованих справ вселили в мені віру в те, що громадські ради можуть мати сенс у своєму існуванні… навіть без особливої підтримки "зверху". Але реальність така, що для забезпечення цього керівник (не дуже важливо хто) повинен витрачати на це не менше 80% свого часу. От і вся лірика", – написав Моклиця на своїй сторінці Facebook.

Читайте головні новини Волині та України також на нашій сторінці у Facebook