Два місяці тому історія 18-річної вагітної сироти із Волині, яку поселили у соціальне житло без світла, газу, води та пічного опалення, у якому донедавна спав безхатько сколихнула всю область. Чи вдалося зрушити з мертвої точки житлове питання молодої жінки?

Читайте також: Депутати просять не виключати три луцькі лікарні з переліку медзакладів, які надають допомогу хворим з COVID-19

Про це ІА Волинські Новини запитало у Наріне Мнацаканян.

Нагадаємо, без світла, газу, води та пічного опалення, а по закутках – ганчір’я, на якому донедавна спав безхатько. Саме в таке соціальне житло на території однієї з волинських громад заселили 18-річну дівчину-сироту, яка, до того ж, чекає дитину. Після настання повноліття, скориставшись законним правом, Наріне написала заяву на отримання соціального житла до Голобської селищної ради. У липні 2020 року її поселили в частину будинку на вулиці Котляревського, 30 у Голобах, що складається з двох частин. Однак виявилося, що саме ця половина житла – приватизована, хоч де нині проживає власник – невідомо. Тож дівчину попросили переселитися в іншу частину помешкання, де немає жодних умов для життя – ні світла, ні навіть пічного опалення.

Однак, нині у аварійному помешканні на Котляревського, 30 – киплять ремонтні роботи.

Наріне показує кухню, спальню, майбутню ванну кімнату.

Читайте також: У Луцьку в лікарні врятували хворого на коронавірус чоловіка, який понад 20 днів був під апаратом ШВЛ

«Вже дошпакльовуємо кімнату, будемо штукатурити стіну на кухні і заливатимуть підлогу. На черзі – ванна і скважина. Все сільська рада. Від людей я нічого не приймала. Тільки дитячих речей багато поприносили», – каже дівчина.

Наріне каже, що через велику кількість дзвінків від охочих допомогти змінила номер телефону. І справа не в тому, що, мовляв, вона невдячна, ні. Майбутня мама переконана, що звичайні люди не повинні виконувати обов’язків посадовців, а для щастя їй не так багато вже й треба.

«Люди дуже хотіли допомогти. Ніколи не думала, що ще є стільки добрих людей. Але про це (облаштування соціального житла, – ВН) має думати сільська рада. Нехай роблять те, що повинні були зробити вже давно. Звісно, вкладаємо в ремонт і власні кошти. Каналізаційні труби купували. Але збираємо чеки і накладні. Свої сили теж сюди ідуть. Принаймні знаючи, що сюди пішло стільки зусиль, часу і нервів, я сподіваюсь, що зможу приватизувати цю частину будинку», – зазначила дівчина.

Вона зауважила, що після візиту журналістів ремонтні роботи виконують на совість, але це – заслуга звичайних робочих, а не посадовців.

Наріне розповіла, що уже засіяла грядку біля хати і очікує на свій невеличкий урожай.

«Посіяла кріп, петрушку, цибулю, моркву, буряк, капусту, щавель, салат і огірки. Все дуже гарно зійшло!», – посміхається дівчина.

Каже, що до сільської ради нині претензій не має, мовляв, діло робиться – це головне.

Читайте головні новини Волині та України також на нашій сторінці у Facebook