Нещодавно у Луцьку була відкрита приймальня юридичного захисту для ромів. Це був перший крок до запланованого створення центру реабілітації та соціально–юридичного захисту ромів Волині. Приміщення «вибивали» не один рік, оскільки спочатку влада повідомляла, що це не їх приміщення, потім –  що їх, і от, нарешті, коли було з’ясовано, що будівля на Володимирській 55 належить частково і міській і обласній радам, голова обласної ради Грицюк, який спочатку заявляв що це не їх будівля, пообіцяв, що віддасть 85 квадратних метрів, які належать області, тоді, коли Луцька міська рада віддасть свої 230 (всього близко 350 м2). Міський голова Богдан Шиба обіцянку виконав, а Грицюк віддав свою частку фірмі, яка ще й зробила високий паркан з залізною проволокою.

Ми поспілкувались з головою організації «Терне Рома» Григориченком Сергієм, та віце–Президентом Всеукраїнської спілки громадських організацій «Конгрес Ромен України» Логвинюк Тетяною.

 

–        Пане Сергію, розкажіть, будь–ласка, коли утворилась ваша організація і які досягнення є на сьогоднішній день?

«Терне Рома» утворилась в 2003 році. Найперше, варто зазначити, що ми першими в Україні поставили пам’ятний хрест жертвам ромського голокосту, який відбувався в 1943 році. Також було знято два фільми, один спільно з Волинським телебаченням, а другий з «Сім’єю і домом» в особі Сінкевича. Було розпочату діяльність першого експериментального класу для дітей–ромів (учнів початкових класів) на базі ЗОШ №16. Також варто зазначити, що ми видали першу в Європі абетку для вивчення ромської мови. Ми розробили концепції НВК для ромських дітей. Важливим є те, що близько місяця тому почала діяти громадська приймальня юридичного захисту в приміщенні, яке після довгих років очікування передала нам влада. Приймальня знаходиться на вул. Володимирській 55, зараз в нас вже є план реконструкції цього приміщення, і ми сподіваємось, що вдастся відкрити центр реабілітації та соціального захисту ромів Волині.

 

–        Тетяно Михайлівно, розкажіть детальніше що включатиме в себе цей центр?

Метою його створення було створити умови соціально–юридичного захисту ромського населення Волинської області. Діяльність центру буде здійснюватись у таких напрямках: юридичний, що включатиме в себе надання юридичних послуг, захист прав нацменшин, подання скарг, заяв, пропозицій. Напрямок соціального захисту: складання та написання анкет, допомога матерям, допомога в оформленні пакету документів на малозабезпеченість, збір та впорядкування статистичних даних про ромів на Волині. До медичного напрямку ми плануємо залучити лікарів основних напрямків, таких як стоматолог, гінеколог, педіатр, терапевт, які безкоштовно прийматимуть людей. Також передбачається пункт «Рука допомоги», тобто надання безкоштовної гуманітарної допомоги тим, хто її потребує. Останній, але один з найважливіших напрямків – це освітньо–виховний та соціально–реабілітаційний, ми хочемо відкрити недільну школу, де навчатимемо діток читати і писати, запроваджуватимемо гуртки різного спрямування для доведення доцільності отримання освіти. Також плануємо створити курси для водії,  крою та шиття, обладнати комп’ютерний клас і вести навчання у ньому, створити спортивні секції для дітей.

–        А чому саме освітньо–виховний напрямок ви називаєте найпріорітетнішим?

Кожен народ має людей, на яких можна рівнятись, які досягли дуже багато. На жаль, у нас таких немає. Діти не розуміють навіщо їм вчитись, оскільки всі їхні родини теж не вміють ні читати ні писати, зараз 80% ромів безграмотні. Ми хочемо змінити ставлення до нашого народу, а для цього починати треба з дітей. Якщо вони будуть вчитись, то зможуть досягнути більшого і, відповідно, стати корисними суспільству і показати, що роми теж люди, і можуть працювати.

–        Здобувати освіту дійсно потрібно, але чому роми не можуть це  робити в звичайних закладах? Обов’язково створювати окремі лише для них?

Ми абсолютно не проти, але потрібно спочатку змінити стереотип у суспільстві. Тому що дитина приходить в перший клас в 6 років, погодьтеся – це чиста дитина. Вона ще не сформована особистість, а матеріал, з якого потрібно ліпити. І в цьому віці психіка ще дуже слабенька і її надзвичайно легко зламати. Одна–дві образи і все життя може бути зламаним. І коли приходить дитина відкрита, з бажанням вчитись, а стає предметом насмішок, то про що може йти мова? Також неможливо влаштувати дитину в хороший клас до сильного вчителя, тому що не хочуть брати туди дітей.

–        Чому багато дітей просять милостиню і чи можна якось з цим боротись?

По–перше, чому ніхто не звертає уваги на те, що не одні роми просять? Якщо під церквою сидить одна ромка і десять українців, то звернуть увагу саме на неї. А ще, я вважаю що є багато виконавців і посадовців, які не займаються своїми справами. Звинувачують в бродяжництві дітей, так беріть тих дітей. Шукайте батьків, позбавляйте батьківських прав і відправляйте у дитячі будинки, так, як це роблять з українськими чадами. Існує багато організацій, які займають неповнолітніми, також соціальні служби, чому вони теж не виконують свою роботу?

– Для того щоб позбавити людину батьківських прав, потрібно, щоб в неї були документи, як свої, так і ті, що засвідчують батьківство. У ромів існує велика проблема з цим, чому?

Проблема дійсно болюча, на сьогоднішній день близько 10–15% ромів не мають паспортів. Але це не тільки причина в нас самих. Розповідаю реальну ситуацію, жінці зараз 18 років, в неї немає навіть свідоцтва про народження, вона вже теж народила дитину, і, відповідно, та дитина ніде не зареєстрована і так поколіннями. Коли ми звернулись у відповідні інстанції, щоб отримати паспорт, нас посилали з кабінету в кабінет і виходило замкнуте коло. І за законом отримати право не так важко, потрібно підтвердити свою особу, а в нас же є сім’ї, родичі, сусіди, які це можуть зробити. Просто немає нормальної законодавчої бази з паспортизації. До речі, юридична приймальна створена якраз і для того, щоб вирішити цю проблему.

–        Роми – це національність, для якої, напевне, найгостріше стоїть питання національних меншин, чому так відбувається?

Почати варто з того, що в Україні взагалі немає нормальної законодавчої бази, яка б могла слугувати для нацменшин законними підставами і надавала певні права. Востаннє щось видавалось Табачником в 2003 році. Тобто, захищаючи свої права, нам по–суті немає на що посилатись. Нацменшини – це певна кількість осіб, які проживають в певній країні, але коріння мають з інших держав. В нас так історично склалось, що роми не мають такої держави, батьківщиною ромів прийнято вважати Індію, але достеменно не можна так сказати. Інші національні меншини отримують певну допомогу з держав, з яких походять, ми – ні, а тому ми можемо розраховувати лише на себе.

–        Ваш народ славиться чудовими традиціями і культурними надбаннями, а чи зараз ви проводите якісь національні заходи з співами і танцями?

Якщо чесно, немає коли співати і танцювати. В нас є прекрасний колектив в Горохівському районі, який складається з 16 осіб, але, на жаль, немає грошей на його розвиток, навіть на те, щоб купити інструменти і пошити костюми.

 

Сподіваємось що добрі починання цих людей увінчаються успіхом.