Ця проблема виникла на пустому місці через те, що «спеціалісти , які виконували геодезичні роботи, допустили помилки, в результаті чого сталася накладка земельних ділянок». Так з року в рік конфлікт пояснюють в районному управлінні земельних ресурсів Держкомзему України. Але вже десятий рік ніхто нічого не робить, щоб виправити цю помилку.
Поміняти житло сім'ю Філатових змусили життєві обставини. Людмила Миколаївна перенесла операцію з приводу онкозахворювання, тому вирішили родиною перебратися в приміську зону, ближче до природи, чистого повітря , землі. 2004 року Г.М.Філатов обміняв трикімнатну квартиру луцької багатоповерхівки на будинок в селі Прилуцькому Ківерцівського району з майже 0,56 га приватизованої землі. Договір обміну (міни), інші документи оформили згідно до діючого законодавства. Незручністю для Філатових було те, що їхні наділи знаходилися в трьох місцях. Спершу впорядкували і засадили дві ділянки. Біля третьої – утворилось невелике звалище сміття і була захаращена дорога. Планували згодом навести лад і тут.

Обійстя Філатових

В цей час облаштовувати своє обістя почав С.Й. Круліковський, сусід Філатових. Власноруч встановлюючи розбивку межі, Сергій Йосипович самовільно зайняв невеликий клаптик наділу Геннадія Михайловича. Про це свідчить рішення Прилуцької сільської ради від 10 березня 2006 року. Тоді зобов’язали Круліковського «в тритижневий термін…зняти самовільно встановлену огорожу на земельній ділянці Філатова.»
Здавалося б , що незначний конфлікт вдалося легко врегулювати. Та не тут то було. Поступатися межею Сергій Йосипович не хотів. Геннадій Михайлович здаватися сусіду теж не бажав, бо мав на це всі законні підстави. І тут почалася судова тяганина.
Довести свою правоту Філатову було нелегко. В той час в Ківерцівському районному суді швидше керувалися законами мафії , ніж правосуддям, через що за хабарництво були заарештовані голова райсуду, суддя, навіть виконуючий обов’язки прокурора району. На хабарі попалися і депутати Прилуцької сільради, їх теж заарештували і судили. Сухим з води вийшов тільки сільський голова. Але хабарницький спрут, з усього видно, остаточно знищити не вдалося.
Не дивно, що спершу суди відмовляли Геннадію Михайловичу в задоволенні позовів, а в Ківерцівському районному управлінні земельних ресурсів відверто «пресували» самого позивача. Спершу тут загубили «Технічну документацію із землеустрою...» Філатових, а в травні 2008 року тодішній начальник управління Р.А.Сокальський виносить постанову, в якій стверджує, що « Філатовим Г.М. не забезпечено збереження межових знаків на земельній ділянці, що перебуває у його власності за цільовим призначенням», тому постановив «визнати Філатова винним у скоєнні адміністративного порушення» і наклав на нього штраф. Згодом Геннадія Михайловича за ці ж гріхи штрафували ще двічі. Зухвалі наші чиновники! Свої провини і прорахунки, через які і «сталася накладка земельних ділянок» звалили на плечі постраждалого.

Так «пресували» Філатова в районному управлінні земельних ресурсів

В той час Круліковський почував себе вольготно. Він ігнорував перевірки різних контролюючих органів, міг безцеремонно вилаяти Л.М.Філатову чи секретаря сільради Г.А.Попович, огріти штахетою іншу сусідку по наділу Л.А.Наумчук. Вони зверталися із заявами на брутальну поведінку і хуліганські дії Круліковського до міліції, але, як завжди, отримували відписки. Відчуваючи безкарність, він і досі чинить свавілля.
Але Г.М.Філатов ніколи не опускав рук. Звертався зі скаргами в різні районні та обласні інстанції, дійшов до адміністрації президента. І таки добився свого. 10 грудня 2009 року Ківерцівський районний суд після неодноразово відхилених позовів справу нарешті розглянув і прийняв справедливе рішення. Суд зобов’язав «Круліковського Сергія Йосиповича звільнити самовільно зайняту ним частину земельної ділянки ( кадастровий номер 0721885801 :01:001:0114) площею 0,143( насправді 0, 0143- ред.) га,що знаходиться в с. Прилуцьке Ківерцівського району. По вул..Жовтневій, 19, та належить Філатову Геннадію Михайловичу, та не чинити перешкод Філатову Г.М. в користуванні вказаною земельною ділянкою.»


Здавалося б Філатов міг полегшено видихнути, що закінчилось його ходіння по муках. Та вийшло все навпаки. Круліковський дерев'яний паркан на ділянці зніс, а на його місце почав встановлювати … бетонну загорожу. До того ж прихопив частину землі сусідів Наумчуків.

Паркан на землі Наумчуків

Вони, з усього видно, змирилися з таким зухвальством Круліковського.

«А що зміниться від тих звертань в сільраду чи район? - перепитує М.І. Наумчук. - Там давно все куплено. Нам, простим людям все одно ніхто не допоможе, праві ті, хто має гроші. Тому й чиняться такі безчинства»

«Виявляється, в нас можна безкарно невиконувати рішення суду. Я неодноразово звертався в районну виконавчу службу. Там нічим , окрім відписок, мені не зарадили», - розповідає Г.М.Філатов. 

На захопленій землі Філатова «виросла» бетонна загорожа

В травні минулого року Ківерцівський районний суд знову видав дублікат виконавчого листа, в якому вимагав від виконавчої служби здійснити рішення суду. І що, думаєте, зробила виконавча служба? А нічого. Головне управління юстиції у Волинській області вже в цьому році своїм листом знову зобов’язує Ківерцівський районний відділ виконавчої служби належно виконувати свої службові обов’язки. На С.Й. Круліковського двічі накладено штраф. Правда , «встановлено, що старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ківерцівського районного управління юстиції Косинською Н.В. порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження» щодо своєчасності вчинення виконавчих дій, у зв’язку з чим вирішується питання про притягнення її до відповідальності». Чому через недоліки в роботі окремих працівників виконавчої служби має потерпати проста людина. Допустили промахи, самі і виправляйте їх. Складається враження, що головне управління юстиції у Волинській області виконує роль стороннього спостерігача. Не сказано нічого конкретного, як саме виконати судове рішення, одна балаканина. Філатову відправили звичайну відписку у вигляді тлумачення законів, які виконавча служба сама і не виконує.
Виконавча служба вирішила покликати на допомогу міліцію. «У зв’язку з невиконанням рішення суду, - читаємо в офіційному листі з головного управління юстиції у Волинській області за підписом першого заступника С.В.Карасюка, - старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ківерцівського районного управління юстиції Косинською Н.В. (тією, яку притягували до відповідальності) до Ківерцівського РВ УМВС України у Волинській області 11.10.2013 надіслано подання про притягнення фізичної особи Круліковського С.Й. до кримінальної відповідальності за невиконання даного рішення суду». Відповідь від слідчого Ківерцівського райвідділу міліції… прийшла шокуюча: «Повідомляю вас про те, що СВ Ківерцівського РВ УМВС України у Волинській області кримінальне провадження ( номер нерозбірливий) від 11.10.2013 року закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення» Воістину правовий «дебілізм» по-ківерцівськи. Права рука не знає, що робить ліва, один державний орган заперечує іншому.
У Прилуцькій сільські раді нас намагалися переконати в тому, що Філатову жалітися нема чого. Мовляв, цього року йому додатково виділили із резерву 0,12 га землі. Тож хай би мовчав. Згодом секретар сільради Г.А. Попович уточнила, що землю цю Геннадію Михайловичу виділили як учаснику бойових дій в Афганістані. А ще варто додати те, що в родині Філатова приписано шестеро людей, двоє з яких є інвадами ІІ-ї групи, а сам міцний сибіряк за час цих митарств переніс два інфаркти. Тож виглядає, що виділили 12 соток як відкупне за мовчання. Але новий наділ не має жодного відношення до попереднього конфлікту. Чому ж тоді сільрада законними методами не вгамує апетити Круліковського, який грабує сусідів, не має всіх дозвільних документів, чому сільрада не встановить чіткі заміри і розмежування усіх земельних ділянок селян? Порядок наводити, як видно, ніхто не зацікавлений.
Спір то Філатов веде за дріб’язкове – якихось півтора сотки землі, що належать йому законно, але які хотіли у нього вкрасти. Бездіяльність місцевих чиновників призвела до того, що вирішенням цього дріб’язкового питання змушені були займатися більше десятка інстанцій: сільрада, управління земельних ресурсів та управління архітектури району і області, районний, міськрайонний, апеляційний і вищий адміністративний суди, райдержадміністрація і районна рада, облдержадміністрація, виконавча служба району і головне управління юстиції у Волинській області, Міністерство юстиції України, районна та обласна прокуратури, Адміністрація Президента та ін. Маленька проблема пересічної людини виявила великі і кричущі недоліки в діяльності органів державної влади, засвідчила параліч їх роботи. Питання й досі залишилось відкритим. Цей абсурд говорить про нехлюйське ставлення до людей, які сьогодні не можуть відстояти своє право на справедливість і гідність в державі. Сотні чиновників створювали видимість роботи і нібито намагалися допомогти людині відстояти її законне право. Та ніхто не зумів чи не захотів вирішити конфлікт до кінця. Може прокурорські працівники доведуть справу до завершення. А доводити тут не складає труднощів – всього-навсього треба виконати рішення суду, узаконити сільрадою і чітко встановити межу, яка поки що залишається межею розбрату.

Ярослав АНДРУСЯК