Вкотре перечитуючи рішення Шацького районного суду  про зловживання, махінації і привласнення величезних коштів на будівництві Ростаньської середньої школи ще раз доводиться переконуватися і дивуватися в тому, наскільки гнилою і корумпованою є нинішня система влади. Настільки безпринципна судова система , яка байдужа до простих людей, а махінації ділків і чиновників оцінює, як прикру випадковість чи винятковість, а не як організовані злочинні дії.
    Здавалося б, справедливість згідно з рішенням суду першої інстанції восторжествувала: за привласнення більше 577 тисяч гривень на будівництві школи в селі Ростань приватного підприємця, будівельника Миколу Кобзаря засуджено на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а колишню завідуючу районним відділом освіти і науки Наталію Борсук за службове недбальство і проявлену халатність – на 3 роки, однак звільнено з відстрочкою терміну на рік. Обох зобов’язано в рівних частинах повернути кошти державі. Це так би мовити сумний фінал справи, а якими масштабними і фантастичними були задуми цієї афери на початку – у 2007 році.

        Це якісь там недосвідчені пацани для гулянок , чи бездумні наркомани після ломки постійно попадаються на дрібних крадіжках. Їх міліція швидко ловить, оперативно розслідують справи, судять і описують їх «подвиги» , називаючи прізвища, в пресі чи на ТБ. В Шацькому районі  масштаб розкрадань був грандіозний. Організатори планували зірвати великий куш, тому схему відмивання грошей добре продумали. Навіть зараз після судового рішення, прізвища фігурантів справи вдалося зясувати не одразу. І суд , і прокуратура чомусь дуже не хотіли називати героїв «злодійського роману» , напевне, щоб не образити їх. Виявляється, прізвища дрібних злодюжок називати можна, а ті, хто краде мільйони – безіменні. Вони ж поважні в районі чиновники , про їх гріхи вголос говорити не бажано.
    Судове рішення, складається враження, добре продумане, щоб задовольнити всіх, причетних до фінансової оборудки. Як кажуть, і вовк ситий і кози цілі. А скільки важливих і кричущих фактів суд не взяв до уваги. Про те, як судили, і що на нашу думку не досудили, розповімо далі.
   Головним винуватцем у справі визнали приватного підприємця Миколу Кобзаря. Мовляв, всі махінації  Микола Костянтинович, вчиняв, як він зізнався , в одиночку, ніхто  про це не знав. Представник влади, а саме керівник райвно Наталія Борсук за браком досвіду не змогла проконтролювати хід будівництва школи, а тому поганий дядя будівельник вкрав майже 600 тисяч гривень. Ось така собі казка для дітей дитсадка , а не для дорослих тверезомислячих людей. На крадію-одиночці і відігралися. Та очевидною, на нашу думку, є саме  добре продумана і організована схема казнокрадства із самого початку, коли 21.11.2007 року між Шацьким райвно і підприємцем Миколою Кобзарем було підписано договір на добудову школи в селі Ростань.
    Укладання цього договору можна вважати дивом,  щасливою посмішкою фортуни для Миколи Костянтиновича.  В той час, коли без роботи і відповідних замовлень простоювали великі будівельні організації, відомі ПМКа, Кобзарю просто неймовірно повезло. Йому, приватному підприємцю, який не мав у штаті  ні кваліфікованих працівників, ні техніки, ні матеріальної будівельної бази, вдалося виграти тендер і підписати угоду на освоєння більше 6 млн. 56 тисяч гривень капіталовкладень на добудові школи в селі Ростань. Це унікальний випадок напевне не тільки в нашій  області, коли звичайному підприємцю довірили реалізовувати більше як шести мільйонний  контракт. Чи законно  це відбулося, зараз ніхто сказати не може.

Зовні школа в с. Ростань виглядає непогано, а всередині - безліч недоробок 


      - Тут нічого дивного немає, - пояснив відомий будівельник, головний інженер однієї з Луцьких ПМК, який попросив не називати його прізвище. – Обсяг держзамовлень, сума виграних будівельних тендерів пропорційно залежить від розміру «відкатів» для чиновників , які проводять ці тендери. Ось і весь секрет.
    Здавалося б , вигравши тендер, Микола Кобзар, міг чесно освоювати виділені кошти, якісно мурувати , штукатурити, облаштовувати школу. Але з перших днів почалась справжня «шабашка» і відверта халтура. Людей  на будову звозили з Рожищенського, Любешівського та Шацького районів, роботами керували трохи більш досвідчені майстри і виконроби. З перших днів запустили схему розкрадань бюджетних коштів. І хоч на суді Микола Костянтинович стверджував , що  «у змову з начальником освіти і науки Шацької РДА Наталією Борсук, як замовником ,щодо вчинення неправомірних дій з метою незаконного заволодіння бюджетними коштами, виділеними на добудову Ростанської школи та їх привласненням , не вступав» , повірити в це важко. Розкрадати такі великі кошти без спільно продуманої схеми неможливо. Пояснимо чому.  
      За ходом будівництва, якістю виконаних робіт  повинен  постійно здійснюватися контроль – авторський і технічний. Перевіряти якість робіт  зобов’язаний був і замовник -  відділ науки і освіти Шацької РДА в особі Наталії Борсук.  Однак незалежні експерти були усунуті від контролю за ходом будівництва і вправно зробила це Наталя Феодосівна.  Спершу  на її замовлення  ПП «Луцьккомундорпроект» розробило і виготовило проектну документацію добудови школо в с.Ростань, потім було укладено з цим підприємством договір на здійснення авторського контролю. Далі  Наталія Феодосівна поступила просто і геніально. Грошей  ПП «Луцьккомундорпроект» не перерахувала, тому здійснювати авторський контроль ніхто не приїжджав. Відчуваючи вседозволеність,  в питанні проведення технічного нагляду  взагалі вдалися до підробки. На суді   Наталія Борсук так і не змогла пригадати , звідки взявся договір на проведення технічного нагляду з ПП «Шацькземпроект», як вписали туди підставну особу і  завірили документ печатками.
    Позбувшись спільно незалежних контролерів, дорога до махінацій виявилась відкритою, а красти було що. Кобзар , як спритний махінатор , як хотів так і виставляв розцінки, приписував обсяги робіт , фальшував документи, сам проставляв печатки «Шацькземпроекту», підписував акти виконаних робіт і приносив все це на підпис до замовника будівництва -  начальнику райвно. Вона спокійно підписувала всі папери і справно виділяла гроші. Схема приписок і відмивання коштів безперебійно діяла майже чотири роки. Та й гріх було не красти, коли ніхто нікого не контролював, гроші самі пливли в руки махінаторам. На  суді Наталія Борсук оправдовувалась, що вона не досвідчена в будівельній сфері, погано розбирається в технічній документації , тому її постійно обманювали. Пояснення ці наївні і примітивні. Складається враження , що на посаду керівників середньої районної ланки можуть призначати безграмотних , а то й недоумкуватих людей, які ні в чому  не розбираються, а лише гріють насиджені стільці. Хто ж їх туди призначає? Та суд  повірив недосвідченості, наївності  і безграмотності  Наталії Феодосіївни. Хоч не така вона  вже й наївна. Саме завдяки її старанням  було усунуто незалежних контролерів з будови,  і розпочалися масові фальсифікації. Хіба це не основа всієї злочинної схеми. Як можна було не побачити масових приписок, явного браку при виконанні робіт.  Однак , змови між замовником і забудовником суд не побачив. Наталії Феодосіївні суд спершу присудив 3 роки ув’язнення, потім звільнив її з відстрочкою .
      Розповімо про найбільші зловживання і приписки , на яких підприємець отримав найбільший навар. Не гребував він нічим: завищував він розцінки і вчиняв приписки на виконанні штукатурних, малярних робіт, монтажі плит перекриття, утепленні та ізоляції приміщень. Халтурну роботу «тяп-ляп»  оформляв за найвищими розцінками. Наприклад , монтаж димової труби оформив до оплати двічі. Умудрився  вписати для оплати металеву будку каналізаційно-насосної станції , якої взагалі не існує в природі. Більше 50 тисяч наварив на фальшивому складуванні будматеріалів.   Понад 249 тисяч гривень становлять приписки на відрядженнях працівників, майже 63 тисячі гривень – на перевезенні працівників будівельно-монтажних організацій. Не цурався фальшувати і на дрібницях, так допустив приписки перевезення бетону міксером, майже в 10 разів завищував  розцінки на піну монтажну, тюбик якої в магазині коштує 32 гривні, а на будову його доставляли майже за 300 гривень. Грабували на всьому і де тільки можна. Належної оцінки всім  фактам зловживань і приписок суд першої інстанції  так і не дав.
    Зупинимось на деяких з них. Не діждавшись остаточних висновків експертів , фемідою остаточно не були належно оцінені приписки при виконанні утеплення школи, засипці бульдозером траншей і котлованів. Виключено з обвинувачення приписки з асфальтування території біля школи. Ніхто не додумався , що виконувати ці роботи без відповідного державного дозволу, як і готовити асфальтні суміші, підприємець Кобзар  взагалі не мав права, однак цю халтуру оправдали в суді. Всього з обвинувачення виключено сумнівних робіт на суму більше як на 155 тисяч гривень.
      Отримуючи з районного відділу освіти величезні кошти Кобзар розпоряджався ними як хотів, перекидав з рахунків на рахунки, власні банківські картки, рахунки постачальників і клієнтів. Працівники  контролюючих органів та податківці наголошували на багатьох порушеннях і зловживаннях. Однак суд прийшов до парадоксального висновку. У рішенні читаємо : « У судовому засіданні встановлено, що дійсно  підприємець Кобзар здійснював фінансові операції з грошовими коштами, що були перераховані на його рахунки відділом освіти і науки Шацької РДА , частиною яких він заволодів  і привласнив шляхом використання завідомо підроблених офіційних документів та шляхом зловживання службовим становищем. Разом з тим, доказів того, що він здійснював ці фінансові операції умисно, з метою легалізації (відмивання) цих  коштів органами досудового слідства не надано».  А чи розуміє  суддя, написане нею. Якщо  Кобзар не займався  відмиванням грошей, то для чого тоді підробляв документи і зловживав службовим становищем? Парадокс  та й годі, за що ж його тоді посадили?!
      В суд зверталися і робітники, які працювали на Миколу Костянтиновича. Вони вимагали, щоб той розрахувався з ними , компенсував моральні збитки, оформив їм трудові книжки.   Виявляється, робітники з Рожищенського, Любешівського , Шацького районів працювали у підприємця нелегально.
Це підтвердили самі потерпілі і майстри. Простіше кажучи, Кобзар використовував рабську працю людей. І не тільки на будівництві школи в Ростані, а  й на облаштуванні орендованої автостоянки в Шацьку, ремонті приміщень Шацької районної ради. Використовувалась також праця неповнолітніх, осіб , які мали на утриманні неповнолітніх дітей, люди працювали понаднормово , інколи весь світовий  день , але оплати за працю так і не дочекалися. Суд ніби погодився, що підприємець порушив багато законів  України про працю, соціальне , пенсійне забезпечення і страхування, не дотримувався податкового законодавства, але на захист простих людей не став , їхні клопотання про виплату зарплати не задовільнив. Може допоможуть людям в апеляційному суді. Виходить ,що рабську працю в Шацькому районі можна використовувати і далі, особливо коли потрібно буде лагодити районну раду чи знову відмивати бюджетні кошти.
      Свої будівельні таланти рожищенський підприємець Кобзар  проявив не тільки в Шацькому районі. Виявилося, одночасно із будівництвом школи в Ростані , він зводив соціально–культурний центр в с. Карпилівка і лагодив ФАП в с.Качин  Камінь–Каширського району. Там теж виграв тендер, роботи до кінця не завершив . Зараз його діяльність перевіряють компетентні перевіряючи органи. Історія з відмиванням Кобзарем бюджетних коштів може мати продовження.

Недобудований соціально-культурний центр в Карпилівці Камінь-Каширського р-ну
      Звичайно ,  шацька судова справа  розглядатиметься згодом в апеляційному суді Волинської області. Однак , рішення районного суду викликає чимало роздумів і сумнівів. При очевидній корумпованості, узгодженій діяльності багатьох учасників злодіянь, при використанні рабської праці людей, суд так і не побачив організованих злочинних проявів. Знайшли крайніх , щоб повернути державі якусь частину вкраденого . Місцеві   чиновники , правоохоронці і контролюючі органи взагалі не згадуються в справі. Все завершиться, думаю, як завжди. Бо люди , які вміють вигравати мільйонні тендери, здійснюють мільйонні крадіжки, зможуть відкупитися і в судах.
     Ярослав АНДРУСЯК