Відповідь ображеному крадію

Одразу після публікації матеріалу «Махінація районного масштабу, або як чиновник і підприємець дерибанили державний бюджет» за 13 січня ц.р. до мене зателефонував головний фігурант публікації Микола Кобзар і наполегливо вимагав зустрітися з ним. Пояснив , що хоче розповісти про те, як його оговорили, що кваліфікованої перевірки будівництва школи в с. Ростань Шацького району ніхто не проводив, його намагаються засудити безпідставно. Наступного дня ми зустрілися, зустріч, як кажуть, була короткою, але незабутньою. Микола Костянтинович, як людина зухвала, добре освоїв , що найкращим захистом є напад і одразу при зустрічі пішов в атаку безглуздими аргументами, що писати критичний матеріал я не мав права, що мене хтось найняв, погрожував подати на мене до суду, так і не пояснивши за що. Я намагався довести йому, що його масштабні махінації добре описані більш як на 70 сторінках судової справи, то ж нехай спростовує їх в апеляційному порядку. Нагадаємо, що Шацький районний суд торік за зловживання та махінації засудив Миколу Кобзаря на 8 років позбавлення волі, а начальника районного управління освіти і науки райдержадміністрації Наталію Борсук - на 3 роки, її одразу звільнили з відстрочкою терміном на рік. Обоє в рівних частинах мають повернути державі більше 577 тисяч гривень.

Запитав при зустрічі Кобзаря лиш одне – чому він і досі не розрахувався з людьми, які в нього трудилися, чому використовував рабську працю належно неоформлених людей? У відповідь – істеричні крики, що я нічого не розумію в будівництві. На тому і розійшлися.

Та вже через кілька днів Микола Козар приніс в редакцію «заяву про спростування недостовірної інформації» з вимогою дати йому відповідь. Мені від тієї заяви ні холодно, ні жарко. Але хоче чоловік відповіді – дам. Заяву Кобзаря друкуємо повністю.

То ж чим не вдоволений Микола Костянтинович? Перше звинувачення в мою адресу, полягає в тому, що «інформація є необ’єктивною, недостовірною та некоректною, оскільки викладена однобічно, з обвинувальним нахилом». Ці претензії до мене, як до журналіста, вважаю безпідставними, їх Кобзарю варто було б предявити Шацькому районному суду, який розглядав його кримінальну справу, в якій і наведено всі факти його зловживань і махінацій. Очевидним є те, що «обвинувальний нахил» висунув йому саме суд. І здається той «обвинувальний нахил» малим . Суд чомусь не врахував обкрадених у зарплаті людей , які працювали на тому будівництві, не дав належної оцінки рабській праці людей , праці неповнолітніх, порушенням податкового законодавства. А претензії податківці мають до Кобзаря великі. У розмові з нами на запитання , чи все врахував суд першої інстанції, начальник відділу боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, Головного управління Міндоходів і зборів у Волинській області Анатолій Кошовий пояснив:

- Мабуть в суді не враховано вимоги Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів , одержаних злочинним шляхом». Очевидно, виходячи з ухвали суду, не були враховані вимоги цього Пленуму, суд чомусь не знайшов умислу в діях особи злочину за статтею 209 Кримінального Кодексу України, тобто відмивання коштів, хоча наші спеціалісти детально виклали і аргументували всі факти фінансових операцій які можуть бути пов’язані з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом , все це є в матеріалах справи. Напевне, вперше в Шацькому районі у суді розглядалось питання саме за цією статтею, раніше такої практики не було, тому й районний суд можливо до кінця не розібрався в цьому питанні. Тут своє слово повинен сказати Апеляційний суд.

 

Анатолій Кошовий пояснив, в чому податківці бачать «відмивання» коштів

Анатолій Петрович сподівається , що праця податківців , які дослідили більше 5 томів справи на предмет виявлення фінансових операцій за ознаками відмивання злочинних доходів Кобзарем, не пропаде даром.

Друге звинувачення в заяві скаржника на мою адресу в тому, що нібито неправильно висвітлена діяльність Кобзаря в Камінь-Каширському районі. Я ще раз з впевненістю можу повторити написане в попередній статті: «Свої будівельні таланти рожищенський підприємець Кобзар проявив не тільки в Шацькому районі. Виявилося, одночасно із будівництвом школи в Ростані, він зводив соціально-культурний центр в с. Карпилівка і лагодив ФАП в с. Качин Камінь-Каширськогот району. Там теж виграв тендер, роботи до кінця не завершив. Зараз його діяльність перевіряють компетентні перевіряючі органи. Історія з відмиванням Кобзарем бюджетних коштів може мати продовження.»

Навівши в своїй заяві цей уривок, Кобзар стверджує , що « вказана інформація не відповідає дійсності та не є достовірною. Я, як підприємець, Кобзар М.К., ніколи не «лагодив» фельдшерсько – акушерський пункт (ФАП) в с. Качин Камінь-Каширського району».

Нагадаємо, що спорудження соціально-культурного центру в с. Карпилівка велися за бюджетні гроші, а виконання цієї цільової програми мало конкретні терміни. Про те, як велись тут роботи, розповів начальник організаційного відділу Камінь-Каширської районної ради Володимир Муц:

- Гроші були виділені, але потім їх змушені були повернути в бюджет, бо вони не освоювалися. Він (Кобзар) не подавав акти виконаних робіт.

Є у нас і договір підряду №15 від 12.08.2012 року, укладений між Камінь-Каширською районною радою та підприємцем Кобзарем М.К. Договір цей, на нашу думку, непродуманий. В ньому чомусь відсутній термін завершення робіт на будівництві соціально-культурного центру. Якщо в районі і досі не навчились складати договори, то порадимо купити збірник нормативних актів, де є всі необхідні договори, їх треба лише заповнити. Елементарна безвідповідальність, як завжди, вилізла боком. Грошей на добудову сьогодні ніхто не виділяє, об’єкт не законсервований, він псується. А все через те, що виділені кошти вчасно не були освоєні.

Зараз завершується перевірка цього об’єкту працівниками Державної фінансової інспекції у Волинській області. Виявлено чимало недоліків. Про результати перевірки розповімо пізніше.

Твердження Кобзаря, «я, як підприємець Кобзар ніколи не «лагодив» фельдшерсько-акушерський пункт(ФАП) в с. Качин Камінь-Каширського району» є м’яко кажучи абсурдним. Навіть якщо на цьому об’єкті Микола Кобзар перебував у статусі засновника приватного підприємства «Кобзар Рембуд», це не свідчить про його непричетність до спорудження даного об’єкту. Голова Качинської сільської ради розповів нам (розмова зберігається записаною на диктофон), що Микола Кобзар приїжджав на будівництво неодноразово, представляв директора приватного підприємства Олександра Ковальчука, свого зятя. Наука тестя не пропала даром. Недавно Рожищенський районний суд належно оцінив кримінальні вчинки Ковальчука, але про це згодом.

Ось що розповідає про будівельників голова Качинської сільської ради Олександр Войтюк:

- Вони роблять реконструкцію ФАПу вартістю 174 тисячі гривень. За частину виконаних робіт їм заплатили гроші, залишилось виконати незначний обсяг…

- А якістю задоволені? – перепитуємо.

- Більш–менш. Там , де щось не так , доробляє, переробляє, поправляє.

Чому Кобзар заперечує свою діяльність в Качині - зрозуміти важко. Може захотів , щоб його тут називали не просто підприємцем, а засновником приватного підприємства «Кобзар Рембуд»? Ми даємо оцінку не посаді, а фактам діяльності»фірми. Роботи в Качині залишилось багато, особливо на ремонті Будинку культури і бібліотеки, де, згідно з іншим договором роботи виконує те ж ПП «Кобзар Рембуд». Половину запланованих обсягів, як розповів нам голова сільради так і не виконано, залишились недоробки на реконструкції ФАПу, хоч терміни здачі цих об’єктів в експлуатацію давно минули. Детективною виглядає історія з монтажем котельного господарства. Сподіваємося, що належну оцінку цим фактам дадуть працівники Державної фінансової інспекції у Волинській області, які зараз перевіряють об’єкти Камінь – Каширського району. Можливо, поцікавляться вони, як оплачується праця людей, чи не трудяться люди тут задарма.

Далі в своїй заяві скаржник пише, що «журналіст ... виклав у публікації … недостовірну та необ’єктивну інформацію, яка дискредитує мене ,як підприємця, принижує мою ділову репутацію, а також принижує мою честь і гідність».

Однак, Кобзар не навів жодного описаного мною недостовірного факту. Про що тоді вести дискусію. Не варто цій людині , на мою думку, пояснювати, що таке честь і гідність, вона не зрозуміє. Розкрадання, приписки, махінації, фальшування, особисте збагачення, використання рабської праці людей – це не чесноти, а ганебні вади. Не можна захищати те, чого немає, що відсутнє. На підтвердження сказаного розповімо про ще одну кримінальну справу, яку розглядав півтора місяці тому, а саме 18 грудня 2013 року, Рожищенський районний суд.

Ось як на приватному підприємстві «Кобзар Рембуд», засновником якого є Микола Кобзар,в черговий раз показали свою честь і гідність, продемонстрували ділову репутацію і самі дискредитували себе. Очевидно, що зять Олександр Ковальчук добре засвоїв шахрайський досвід тестя Миколи Кобзаря. Суд встановив, що «обвинувачуваний Ковальчук О.О. …, працюючи на посаді директора ПП «Кобзар Рембуд» , видав довідку про доходи особі Царькову Ю.П…. тобто вніс до офіційного документа неправдиві офіційні відомості, а також підробив у ньому підпис головного бухгалтера підприємства, що в свою чергу призвело до укладення споживчого кредиту з використанням вказаної підробленої довідки, тим самим вчинив службове підроблення».

Далі суд розкриває чесноти директора ПП «Кобзар Рембуд» у всій красі: « … Маючи на меті намір не виконувати взяту на себе усну домовленість щодо погашення кредиту замість Царькова Ю.П., переконав останнього укласти з використанням підробленої довідки про доходи договір споживчого кредиту в м.Луцьк з «Луцькою регіональною дирекцією «ПАТ «ВТБ Банк»… від 02.04.2011 року … в сумі 45000 грн., не виконав домовленості по погашенню кредиту , тобто шляхом обману та зловживання довірою, шахрайським способом заволодів грошовими коштами, які привласнив».

Коментарі, як кажуть, зайві. На суді «обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на утримуванні має одну малолітню дитину, по містю проживання характеризується позитивно», тому, «враховуючи …пом’якшуючі покарання обставини» Олександра Ковальчука оштрафували на 1700 грн. «з позбавленням права обіймати посади , пов’язані з організаційно –розпорядчими функціями на строк один рік».

Щось надто скромно оцінив суд згадані махінації, забув вказати,хто ж буде погашати той кредит. Олександр Ковальчук , як раніше Микола Кобзар, намагається вийти сухим з води.

В банку нам пояснили, що погашати кредит змушений буде Юрій Царьков, який оформляв його. Залишається лише порадити Юрію Петровичу подати цивільний позов на Олександра Ковальчука, щоб він і погашав банківський кредит, адже свої шахрайські дії на суді він визнав повністю.

Наприкінці у своїй заяві Кобзар вдається до старого перевіреного шахрайського методу – вимагань та погроз . Він пише «…Журналіст … виклав у вказаній публікації інформацію про розгляд кримінальної справи, в якій охарактеризував мене як злочинця, до вступу вироку суду у законну силу, достовірно знаючи про це.

Враховуючи викладене я вимагаю негайного спростування недостовірної та необ’єктивної інформації на сайті інтернет-видання «Під прицілом».

У разі відмови у задоволенні моєї підставної вимоги я змушений буду звертатися з позовом до суду про спростування недостовірної інформації та стягнення заподіяної мені моральної шкоди».

Відповім так , я добре знаю , що таке публічна інформація і як її використовувати. Неукам порекомендую прочитати відповідне законодавство. Якщо суд будь- якої інстанції « іменем України» на відкритому засіданні виніс відповідне рішення, воно стало публічною інформацією, я маю право про це писати і висловлювати з цього приводу свої думки. Добре, що даного права у мене і моїх колег не забрали так звані «диктаторські закони», які нещодавно відмінили на вимогу людей. Закрити рота журналістам не вдалося.

Щодо спростування, як на думку Кобзаря, « недостовірної та необ’єктивної інформації», то його не буде. Відмивати від кримінального бруду видання «Під прицілом» нікого не буде. Злочинцем у статті я Кобзаря не називаю. Лише описав його негідні , безчесні вчинки, зловживання і махінації. Читачі нехай самі дають оцінку його ділам . Якщо в нього є бажання звертатися в суд, то будь ласка. Там ще раз можуть належно оцінити його честь, гідність і ділову репутацію.

Я добре знаю ціну слова, критичних публікацій, а тому , виважено ставлюся до всіх фактів, які висвітлюю в своїх матеріалах, розуміючи, що за ними стоять долі людей. Публікації підписую власним прізвищем, цим підкреслюю, що особисто несу відповідальність за написане. Галасливі, безпідставні звинувачення на свою адресу сприймаю спокійно. Є з цього приводу мудра східна поговірка: «собака лає, а караван іде».

Ярослав АНДРУСЯК