Усвідомлюючи те, що за рейдерське захоплення СГ ТзОВ «Україна», привласнення чужого майна, розкрадання коштів, відмивання фінансів, інші зловживання доведеться відповідати за законом і нести кримінальне покарання, організатори афери вирішили вдатися до останнього аргументу – покликати на допомогу простих людей, які й досі не знають про махінації, які роками тривали в Баєві, Городищах, Городку та Сьомаках Луцького району. В селах створили міф про Ігоря Павловича, як про доброго господарника. Мовляв, він і гроші власні в господарство вкладав, і про людей дбав. Реальну картину того, що з каси господарства він здебільшого забирав кошти, великі кошти, про це ніхто не здогадувався, поки махінації не викрили правоохоронці і контролюючі органи.
Збори, які мали відбутися в селі Баїв, перетворилися на балаган. Прихильники Павловича ладні були розправитися зі всіма, хто вивів крадіїв на чисту воду. Натовп прихильників зібрати було неважко. Того недільного дня священник в церкві закликав громаду виступити на підтримку Павловича. І люди пішли до клубу. Жаль тільки, що віруючі не прониклися однією з заповідей - «не вкради». Якби не працівники Луцького райвідділу міліції і хлопці з «Правого сектора», то прихильники Павловича, а це крикливі літні жінки і бабусі та молоді напідпитку механізатори й ремонтники, які офіційно на роботі не оформлені, влаштували б справжню бійку з прихильниками Ігоря Панчука, які відстоювали інтереси СГ ТзОВ «Україна».


Агресія перекинулась і на самі збори. Важко було Ігорю Панчуку, його представнику Олені Черьомусі, на яку згодом Павлович напав і побив (відкрито кримінальне провадження), і правоохоронцям довести реальну картину того, що роками творилося в Баєві, як розкрадав Павлович з Яремою при допомозі головного бухгалтера Лесі Корольчук активи, майно і кошти СГ ТзОВ «Україна», як переоформив дорогу техніку на сина, що за весь час керівництва розпоряджався чужими кредитними фінансами, а не власними, як не сплачував податків і обманював селян при оформленні земельних паїв. Крикуни ніби раділи з того, що їх весь час обманювали і обкрадали. Правда, багатьох наведені факти змусили задуматися і це прозріння, хоч і запізніле, до значної кількості людей все ж таки прийшло…
Наступного дня свита Павловича пішла демаршем в обласні прокуратуру і міліцію відстоювати свого благодійника. Видимість протесту закінчилася пшиком. Під стінами правоохоронних структур, як завважили односельці, вийшли все ж ті браві механізатори та ремонтники з тракторної бригади і… родичі самого Ігоря Павловича, Василя Яреми і Лесі Корольчук. А під стінами правоохоронців всім цим процесом вміло маніпулював голова Одерадівської сільської ради Анатолій Ковальчук. Він, як і сам Павлович, в кабінети високопосадовців не заходив, лише роздавав вказівки агресивним мітингувальникам. За словами односельців Анатолій Ковальчук є кумом найголовнішого в районі «регіонала», колишнього голови Луцької райради Ігоря Волошенюка, який, що хотів в районі, те й робив. З Павловичем Ковальчука пов'язують, як нам розповіли селяни, незадеклароване, не офіційне використання майже 700 га земель, що знаходиться на території Одерадівської сільської ради. Тобто, обох повязує спільний бізнес-інтерес. Надіємося, цим нововиявленим фактам правоохоронці теж дадуть належну оцінку.
Як під час зборів, так і на мітингах найбільшої помилки допустився сам Павлович. Він, напевне, забув, що суд застосував до нього запобіжний захід – особисте зобов’язання. Тобто, покидати власний дім, змінювати місце перебування без дозволу слідчого органу він не мав права. І порушив закон вже вкотре. Попередні свавілля йому сходили з рук. На факти недавнього зриву пломб на тракторній бригаді і сільгосптехніці правоохоронці належної оцінки не дали. Чергове правопорушення Павловича без дозволу слідства робити, що заманеться, правоохоронці розцінили як грубе порушення закону і звернулися в суд про зміну запобіжного заходу – помістити Павловича під варту. І тут трапилося ще зухваліше порушення закону, тепер уже Луцьким міськрайонним судом в особі судді Олега Ющука. Згідно з новим КПК України, стаття 186, клопотання слідчого і прокуратури про зміну запобіжного заходу суд зобов’язаний розглянути за 72 години з часу подання клопотання. Однак, в «кращих» традиціях українського правосуддя, суддя Олег Ющук переніс розгляд цього клопотання на … одинадцять днів. Що це – свідоме порушення судом закону, поблажливість до правопорушника, некомпетентність судді чи корупція? Про подібні вибрики Феміди, суперечливі рішення цього ж судді і його колег розповімо нижче.
Рейдерське захоплення СГ ТзОВ «Україна» новоствореним СГ ТзОВ «Україна-Баїв» показало наскільки гнилим, корумпованим і безкарним був режим януковича. Ще не так давно представники здавалося б всесильної «Партії регіонів» могли безкарно забрати чужий бізнес, чуже добро, чужий капітал. Не без надійного прикриття тодішнього керівництва Луцької районної рад в особі Ігоря Волошенюка і пішов на рейдерське захоплення Ігор Павлович з Василем Яремою. Районні міліція і прокуратура ніби не бачили негідних вчинків махінаторів, на численні скарги потерпілих уваги не звертали. Після перемоги Євромайдану Волошенюка «пішли», а ті, хто опікався рейдерами в міліції і прокуратурі, залишилися. Ми протягом кількох місяців докладали чимало зусиль, щоб змусити правоохоронців розслідувати об’єднане кримінальне провадження. Якщо слідчі обласної міліції проводили окремі дії, то керівництво обласної прокуратури, як нам стало відомо, намагалося взагалі закрити це кримінальне провадження. Не вийшло, бо надто широкого розголосу набрала ця рейдерська історія. Змінили ситуацію і події на Євромайдані.
Однак окремі судді Луцького міськрайонного суду і надалі живуть, як в часи Януковича, керуючись законами «зеківщини», казнокрадства і свавілля. Те, що не вдалося закрити кримінальне провадження в обласній прокуратурі намагалися і намагаються надолужити в Луцькому міськрайонному суді, зокрема судді Лоліта Івасюта, Ярослав Артиш та уже згадуваний Олег Ющук, які явно потурають рейдерам. Ось конкретні приклади. Торік, після того, як осподарський і Апеляційний суди встановили, що Ігор Павлович з Василем Яремою підробили протокол зборів і продовжив собі повноваження генерального директора СГ ТзОВ «Україна», власник контрольного пакету акцій Ангеліна Громико звернулася в суд, щоб той припинив повноваження Павловича, як генерального директора, позбавив його права підписувати офіційні документи і відчужувати майно. Спочатку 16 жовтня 2013 року Луцький міськрайонний суд під головуванням Лоліти Івасюти задовольнив це клопотання. Однак уже через день таж суддя Лоліта Івасюта відміняє своє рішення, дозволяє Павловичу і надалі творити безчинства, з підробленим протоколом продовжувати керувати господарством. Саме з жовтня по кінець 2013 року Павлович повністю розорив СГ ТзОВ «Україна», перевів активи, розікрав фінанси, матеріальні цінності і техніку, знищив окремі галузі господарства. Все це трапилось через таке суддівське рішення, суд по суті дозволив розграбувати господарство. Коли СГ ТзОВ «Україна» було розкрадене повністю, суддя Лоліта Івасюта 18 грудня торік взагалі закрила провадження по цій справі. Виходить так, що не було ні грабежу ні грабіжників. І хоч згодом апеляційний суд Волинської області скасував ухвалу суду першої інстанції, виправити щось уже було пізно, рейдерство відбулось безповоротно.
Згодом до безкарності рейдерів доклав старань і суддя Артиш. Слідчі звинуватили Павловича у заподіянні збитків більш як на 1 млн. 736 тисяч гривень. І щоб він не міг впливати на хід слідства чи переховуватися, звернулися в Луцький міськрайонний суд застосувати до нього запобіжний захід – домашній арешт. Однак суддя Ярослав Артиш 6 березня цього року виніс Ігорю Павловичу надто «суворе» покарання – особисте зобов’язання, або, як раніше казали, підписку про невиїзд. Це не завадило фігуранту і надалі вільно пересуватися куди заманеться, позривати пломби на описаному і заарештованому майні, організовувати збори і мітинги. Павлович вкотре порушив закон. Слідча Надія Желєзна-Бондарук знову звернулася в Луцький міськрайонний суд, щоб той змінив Павловичу запобіжний захід на більш суворий і взяв його під варту. Але суддя Олег Ющук замість того, щоб відповідно до закону розглянути клопотання щодо зміни запобіжного заходу протягом трьох діб, відклав розгляд більш як на 10 днів. Пригадується, луцьким євромайданівцям ще не так давно судді змінювали запобіжний захід дуже швидко, проводили засідання навіть у вихідні дні. До рейдерів, з усього видно, ставлення особливо поблажливе. 14 квітня цього року суддя вирішив запобіжний захід взагалі не змінювати, тобто дав можливість Павловичу і далі порушувати закон і чинити свавілля. В діях Павловича Олег Ющук не побачив порушень, хоч на відео і фото ці порушення очевидні. Мовчить з цього приводу поки що і прокуратура.

 

 


Про дивну поведінку судді Олега Ющука свідчить і те, як розглядалось клопотання слідства щодо обрання запобіжного заходу до колишнього головного бухгалтера СГ ТзОВ «Україна», а нині діючого головного бухгалтера СГ ТзОВ «Україна-Баїв» Лесі Корольчук, яка безпосередньо причетна до фінансових оборудок на мільйони гривень. Ми були очевидцями цієї суддівської метушні. Ще зранку 9 квітня цього року слідчій Надії Желєзній-Бондарук подзвонили із суду і повідомили, що буде розглядатись клопотання. Одразу з обіду я зайшов у суд, щоб зареєструватися і дізнатися, коли саме відбудеться засідання. Мені відповіли, що о 15.00. Ще за півгодини до засідання ні слідча, ні прокурор, ні адвокат про це не знали. Згодом поспіхом усі зібралися. І тут вияснилося, що на судовому засіданні відсутня сама Леся Корольчук, яку теж не повідомили. Суддя у всьому звинуватив слідчу. А хіба не суд зобов’язаний повідомляти всіх про дату і час засідання?! Навіщо було організовувати таку клоунаду, заздалегідь знаючи, що судове засідання буде перенесене. Обрання запобіжного заходу щодо Павловича і його зміну суд розглядає уже півтора місяці, побачимо, скільки триватиме тяганина із обранням запобіжного заходу щодо його компаньйонів - Василя Яреми і Лесі Корольчук. Якщо і надалі все відбуватиметься такими черепаховими темпами, то розгляд питань по суті триватиме роками. Розгляд клопотань в суді нагадує базарні торги. Рейдери розікрали багато і матеріальних цінностей, і коштів. Складається враження, що засідання постійно відкладаються, переносяться, аби змусити фігурантів поділитися награбованим. Прискорити весь цей процес зможе лише люстрація судової системи, окремих суддів Луцького міськрайонного суду.
Підіб'ємо підсумки рейдерського захоплення, які наслідки воно мало. СГ ТзОВ «Україна» Павлович і компанія довели до банкрутства, економічного краху. До того ж банкам потрібно повернути кредитів з процентами більше 3 мільйонів гривень. Кредит, який в червні торік брався для потреб СГ ТзОВ «Україна» (заставою виступає майно Ігоря Панчука), Павлович розтранжирив і розікрав, а відповідати не збирається… А ще він не сплатив, будучи гендиректором СГ ТзОВ «Україна» податків більше як на 2,5 мільйона гривень. Податківці також вважають, що «дії осіб, причетних до діяльності СГ ТзОВ «Україна» та ТзОВ «Україна-Баїв», зокрема, гр. Павловича І.І., в результаті яких протиправно вилучені у СГ ТзОВ «Україна» активи, було введено в господарську діяльність ТзОВ «Україна-Баїв» на загальну суму 2 132,7 тис. грн... «містять ознаки вчинення фінансових операцій та правочинів з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів...».

 

 


Проте тішить око баланс СГ ТзОВ «Україна-Баїв». Ще в липні торік в господарстві не було нічого, у звітній документації за цей період – прочерки. Завдяки маніпуляціям з договорами, підробки документації, відвертому грабежу та переведенню активів зараз баланс новоствореного господарства станом на 1 січня 2014 року - 3 млн. 335 тис. гривень. Як кажуть, було ваше стало нашим.
Найбільше від рейдерського захоплення виграв сам Павлович. Він не тільки мешкає в особняку, не гіршому, ніж у мера Луцька чи губернатора області, а й збагатився на круглу суму.

 

Однак досі слідчі і прокуратура не дали належної оцінки таким кричущим фактам. Куди поділись 600 тисяч гривень, які були нараховані Павловичу за нібито оренду протягом чотирьох років бурякозбирального комбайна? На яких підставах Павловичу торік нараховано 198 тисяч гривень додаткової зарплати за обмолочування сої і кукурудзи? А механізатор господарства Сергій Рижко і досі не може отримати 3990 гривень зарплати за свою роботу в господарстві торік, тому змушений був звернутися із заявою до правоохоронців.

Наприкінці минулого року шахрайським способом збільшена заборгованість перед Павловичем більше як на 164 тисячі гривень за реалізацію нібито його власного зерна, яке фактично збирали на полях господарства. Безкарною і досі залишається оборудка із реалізацією цукру майже на 190 тисяч гривень. Павлович з Яремою зробили так, що немає ні цукру , ні грошей, ні винних. Ніхто не може відповісти куди зникла тваринницька галузь господарства. Ярема з Павловичем продали один одному все поголів’я корів, свиней, коней, молодняка ВРХ, яке згодом перепродали. І знову зникло тваринництво, зникли гроші. 205 тисяч гривень поцупив Павлович, передавши своєму сину зернозбиральний комбайн. Контролюючі органи наводять чимало інших незаконних оборудок. Перевіряючи вказують на десятки, сотні помилок і порушень в роботі бухгалтерії, яку очолювала Леся Корольчук. Тут, з усього видно, діяла своя циганська бухгалтерія.
Слідчі самі стверджують, що рейдерське захоплення і привласнення чужого майна «вчинено за попередньою змовою групою осіб». Хто ж тоді є членами тої групи, чому ж належно не оцінено діяльність кожного члена угрупування? Так само, чому досі нікому не висунуто звинувачення у відмиванні грошей?

Мені довелося докласти чимало зусиль, щоб розпутати клубок цієї рейдерської махінації, подолати багато перешкод. І якщо зараз хтось надіється, що зможе призупинити, пригальмувати чи заговорити це кримінальне провадження, відкупитися в судах, то цього не буде. Для встановлення істини і справедливості ми залучимо громадські організації, будемо звертатися у вищі державні органи. Щоб розбудити із сонного стану працівників обласної прокуратури, які повинні здійснювати нагляд за дотриманням законності, але не завжди, як свідчать факти, це роблять, потерпілі від рейдерства мають намір звернутися в Генеральну Прокуратуру України, щоб там допомогли вивести винних на чисту воду, притягнути їх до відповідальності. Так, що … далі буде!
Ярослав АНДРУСЯК