Сьогодні, 17 липня, відзначає 80-річний ювілей відомий український письменник, заслужений діяч мистецтв і Почесний громадянин Луцька Йосип Струцюк. Інформує «Волинська правда».

Розпочавши свій життєвий шлях 17 липня 1934-го, у селі Стрільці, що на Холмщині, Йосип Струцюк сумлінно і мужньо ним іде. З-під пера Йосипа Струцюка побачило світ майже 60 книг поезії, прози, драматургії, мемуаристики. Це унікальний творчий ужинок, який належно оцінений буде, напевне, лише прийдешніми поколіннями.

«Ви великий і особливий талант!», – зізнавався Йосипові Струцюку у відкритому листі директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України академік Микола Жулинський, після того, коли, «перечитав, ні, не те слово – надто прозаїчно, пережив Ваш «Вогонь предків» і ледве не вигукнув: «Яка молода, пекельно гаряча пристрасть палахкотить на цих сторінках!» Серед тих, хто не приховував захоплення його словом, – і такі знакові постаті, як Ліна Костенко, Михайло Стельмах, Роман Федорів, Дмитро Павличко, Володимир Лучук, Петро Сорока… Та, чи найголовніше, Йосип Георгійович має свого вдячного читача. Його слово, проникливо-глибинне, неепатажне, справжнє – це наслідок «розплати» митця за виняткову здатність бути собою, якою б не виявилася «політична погода».


Проживаючи в Луцьку, письменник творить талановито, яскраво. Струцюк не може загубитися в сонмі імен. Оскільки окрім віртуозного володіння словом, вродженого хисту митця, надзвичайної працездатності, він творить, будучи вірним давно усвідомленим християнським і національним концептуальним принципам. Навіть у запитальному «Господи, скільки тих шляхів чорних в Україні?» , висловленому гетьманом Богданом Хмельницьким у романі «Бог задумав інакше», – на нарікання, а радше частина оптимістичної візії. Адже письменник, знаючи трагідраматичні перипетії вітчизняної історії, не сумнівається, що, попри програні бої та битви, від кожного з нас залежить, чи вдасться здобути остаточну, вирішальну перемогу.


По-своєму справедливо, що саме Йосип Струцюк став першим лауреатом Волинської обласної літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського (за поетичні збірки «Глибока живиця», «Терпкі сторінки», п’єсу «Роман Мстиславич – великий князь Волинський і Галицький», поставлену на сцені Волинського музично-драматичного театру ім. Тараса Шевченка, та за створені національно-патріотичні пісні). Його творчість відзначено також 1-ю Міжнародною літературною премією імені Богдана-Нестора Лепкого за машинописний варіант повісті «Цвіт дикої шандри»), літературною премією Національної Спілки письменників України «Благовіст» за поетичну збірку «Десятий день тижня», Міжнародною літературною премією імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» за поетичну збірку «Віть розчахнутої блискавки», премією Товариства «Холмщина» «Корона Данила» за збір і впорядкування пісень Холмщини та Підляшшя, літературною премією імені родини Косачів за книгу «Пригоди за всілякої погоди» та багаторічну творчість для дітей, літературно-мистецької премії ім. Панталеймона Куліша та премією фонду Тараса Шевченка «У своїй хаті своя й правда, і сила, і воля» за видатний подвижницький внесок в українську культуру… Йосип Георгійович – заслужений діяч мистецтв України, Почесний громадянин міста Луцька. Нагороджений ще 1980-го Золотою медаллю на Першому всесоюзному фестивалі народної творчості за кінофільм «В обійсті чорного самітника», 1998-го – медаллю «Будівничий України» Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка «у боротьбі за утвердження національної ідеї», 2011-го – Почесною відзнакою Національної спілки письменників України «за вагомий внесок у відродження духовності та особисті досягнення в літературній творчості». Хоча, будьмо відверті, талант такого рівня мав би бути відзначений і Національною премією імені Тараса Шевченка.


Йосип Струцюк, від «Засвідчення» до «Бог задумав інакше» (а це, як уже зазначалося, майже 60 книг!), довів, що маючи унікальний письменницький талант, залишається вірним власній місії. Він володіє даром непроминальної любові - і Всевишній віддячує новими життєвими та творчими обріями. «Цей світ щиріший без модерну, в пташиній пісні – точні рими», – констатував митець у вірші «Таки втечу від ювілеїв».


Дякувати Всевишньому, Йосип Георгійович таки не втік від свого 80-ліття, з чим сердечно його вітає «Волинська правда». Хочеться вірити, що попереду у письменника – багато-багато знакових дат. Дай Боже, аби подальший творчий шлях залюбленого у життя, щедро наділеного непідробним талантом митця засвідчував його нові художні відкриття й тривав максимально довго. Адже він з числа тих небагатьох, у чиєму слові живе Україна.