Організаторка порностудії, колишня директорка луцького модельного агентства «Гламур» Олена Дьоміна заповзято шукає шляхи для уникнення покарання. Воно й не дивно, адже у цьому їй допомагають служителі наших гуманних судів.
Історія, яка набула широкого розголосу не тільки на Волині і досі триває, однак увага ЗМІ не настільки прикута до неї, адже після першого, і, здавалося б остаточного та справедливого вироку суду (Олену Дьоміну засудили до 8 з половиною років позбавлення волі) було ще багато судів різних інстанцій.
Виявлення у Луцьку порностудії стало топ-новиною українських і не тільки українських ЗМІ.

Аби знайти секретну квартиру та її секретних квартиранток, співробітникам спецслужб довелось попотіти не один місяць і не тільки біля комп'ютера. Наближені до розслідування справи джерела розповідають, що правоохоронці доки вийшли на слід неодноразово замовляли сеанси любовних утіх в інтернеті. А доки актриси розважали клієнтів - ті з'ясовували звідки саме йде сигнал. Локалізувавши об'єкт, правоохоронці чимало часу стежили за ним та його мешканцями, і лише по тому завітали туди самі. Все ж не могли приховати здивування від побаченого. Інтер'єр - відеокамери і дивани з оголеними дівицями

Оперативне відео УСБУ у Волинській області


Кіно, яке знімали у цій квартирі, правоохоронцям не припало до душі. Замість «Оскара» луцькі порноактриси отримали повістки на допити. Там і з'ясувалось ще більше цікавих подробиць. Організаторами луцької порностудії стала досі відома як власниця модельного агенства «Гламур» Олена Дьоміна та громадяни Польщі і Німеччини, з якими панянка вступила у зговір, збагнувши, що на демонструванні інтиму перед відеокамерами можна заробити куди більше, як дефілювавши подіумами. А ще те, що моделей можна постачати не лише на покази одягу, а просто – для проституції і не завжди віртуальної. З цього і почала панянка.
Отож у лютому 2009 Олена Дьоміна домовляється з іноземцем про спільну діяльність, а саме «вербування, переміщенням через державний кордон України на територію Республіки Польща молодих жінок віком до 30 років привабливої зовнішності з метою залучення їх до примусової праці та використання в порнобізнесі». Жінок шукали матеріально незабезпечених, однак чи знали жертви чим доведеться заробляти на хліб у сусідній державі – не факт. Нині організаторка переконує правосуддя, що жінки самі готові були займатись чим завгодно, аби платили гроші. Однак з судового рішення таки дізнаємось, що акторок залучали «обманним шляхом, повідомляючи неправдиві відомості про вид діяльності і оплату, що виразилося в замовчуванні дійсних умов праці, характеру діяльності, що полягав в залученні жінок як акторок для виготовлення і розповсюдження через мережу Інтернет графічної інформації, яка спрямована на збудження статевої пристрасті шляхом грубої натуралістичної демонстрації геніталій та маніпуляцій ними, а навпаки, пропонуючи нібито легальну підприємницьку діяльність моделі в мережі Інтернет у вигляді текстового спілкування з клієнтами та повідомляючи вигідні умови праці і високі заробітки а також, використовуючи уразливий стан потерпілих, який був викликаний скрутним матеріальним становищем, схиляли їх до поїздки в Республіку Польща».
Аби «задурити голову», з жертвами укладали фіктивні договори, оформляли виїзні документи, оплачували проїзд до місця роботи. Вже у Польщі жінкам пояснювали, що вони матеріальнозалежні, тому мусять працювати там, де вирішили господарі – у порнобізнесі. А чималі прибутки розподіляли між собою члени злочинного угрупування.
Іноземці займались тим, що залучали нових членів злочинної групи, керували їх діяльністю, приймали рішення стосовно використання і примусу жінок до роботи у порнобізнесі та фінансували створення схеми. Німець здебільшого пильнував за фінансовими питаннями порнобізнесу, а роботу акторок контролювала полька. Вона як директор фірми «Арт спейс» укладала угоди про працевлаштування жінок моделями в мережі інтернет, стежила за тим, аби порнозірки вправно працювали і дотримувались конспірації.
Між тим героїня нашої нинішньої історії теж залучала нових членів організованої злочинної групи і налагодила схему пошуку і постачання жінок до Польщі. За це отримувала свою частку прибутків від їхньої діяльності за новим фахом. Аби система вербування і переправки працювала ефективніше Олена Дьоміна винайняла ще двох помічниць для пошуку жертв та фотографа, які згодом теж опинились поряд з нею на лаві підсудних.
У Олени Дьоміної була особлива роль.
Вона входила у довіру до матеріально незахищених жінок і обіцяла їм легальне працевлаштування у Польщі моделями для демонстрації одягу з 8-ми годинним робочим днем і високим заробітком – не менше 1000 євро. Щоб приспати пильність жертв, їм виготовляли портфоліо, буцім то для конкурсу і підписували «липові» контракти. Те, що працювати доведеться по 12 годин і геть без одягу, а ще й демонструючи статеві органи перед відеокамерами, аби викликати хіть у клієнтів в інтернеті, жертва дізнавалась уже по той бік кордону. Група в Дьоміної була поділена на тих, хто оголювався повністю і хто частково, адже саме від цього й залежала їхня зарплата. З тими, хто не слухався – прощалися швидко. Щось виправити було пізно – за найменшу провину штрафували, а зарплату платили лише по завершенні терміну так званого контракту - в Україні.
Для діяльності порностудії винайняли квартиру у Польші. Спершу там працювало чотири акторки, згодом - додалось. Злочинна група діяла чітко і злагоджено, слідство встановило, що лише за 10 місяців діяльності злочинці обманним шляхом переправили за кордон два десятки жінок і ще 11 завербували. Серед жертв були й неповнолітні та вихованки модельного клубу «Гламур», який очолювала Олена Дьоміна.
Та коли ж німець Адріан Колеснік зважив, що несе великі витрати для того, аби на Україні знайти «працівниць», зробити їм документи, візи та оплатити дорогу – вирішив зробити подібний бізнес і на теренах нашої держави, позаяк уже пересвідчився, що вродливих і водночас наївних дівчат на Волині вдосталь.
«Права рука» німця Діана Семенюк допомогла організувати закритий кастинг у готелі «Україна» у Луцьку. На відбір приїхав і сам Адріан Колеснік, який ретельно та прискіпливо оцінював не так модельні дані претенденток, як їхнє вміння презентувати свої принади.
Ця подія знову не обійшлася без директорки модельного агентства «Гламур» Олени Дьоміної, яку також «взяли в долю».
Не довго думаючи, партнери зняли квартиру в одному з житлових будинків Луцька та організували там цілу порностудію. Слідство встановило навіть те, що німець Адріан Колеснік сам привіз з Польщі обладнання для відеозйомок та транслювання відео у мережі інтернет в режимі online.
Подібний бізнес планували створити і на Рівненщині, а керувати ним зголосилася Діана Семенюк – помічниця та довірена особа Адріана Колесніка. Однак зловмисникам не вдалося довести справу до кінця.
До Волинської «полунички» залучили щонайменше 8 дівчат. Як пізніше з'ясували працівники СБУ у Волинській області у квартирі було 4 дивани, напроти яких стояли відеокамери і транслювали усе у режимі online.
За хвилину споглядання на принади волинських «моделей» іноземці платили 2 євро, а «пряма трансляція» проводилася аж на 50 сайтах. Трудилися дівчата у дві зміни по 12 годин на добу з кількома перервами на 10-15 хвилин.
І уже за кілька місяців роботи порностудії на рахунки організаторів надійшло аж 15 з половиною тисяч євро. Частину Олена Дьоміна сплатила дівчатам, а решту організатори розділили між собою.
І уже в 2010 році працівникам СБУ та правоохоронних органів вдалося «накрити» порностудію. Під час проведення спецоперації правоохоронці затримали 11 осіб.
І тут почалося – кримінальні провадження, тримання у СІЗО, суди.
СБУ звинуватило Дьоміну у вербуванні та торгівлі людьми, а також у легалізації доходів отриманих злочинним шляхом.
Справу передали до органів прокуратури та міліції.
Правоохоронцям вдалося довести вину Дьоміної та кількох її спільників, а далі – справа за судом. Однак і тут усе було у стилі голлівудського триллера з присмаком «полунички».
Перше засідання Луцького міськрайонного суду в листопаді 2011 року – резонансна справа, увага журналістів, неабиякий розголос у суспільстві і вирок – Олені Дьоміній 8 з половиною років позбавлення волі, позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю строком на три роки та конфіскація майна.
Однак апеляція не забарилася і уже в квітні 2012 року вирок змінено: апеляція виключає з обвинувачення статтю щодо злочинного угрупування, а за статтею торгівля людьми обвинувачення перекваліфіковують. Спочатку Дьоміна йшла за ч. 3 ст.149 ККУ «Дії вчинені щодо малолітнього, або організованою групою, або поєднані з насильством, небезпечним для життя або здоров’я потерпілого чи його близьких,або з погрозою застосування такого насильства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки», яка передбачає від 8 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна на ч.2 цієї ж статті «Дії вчинені щодо неповнолітнього або щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності, або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства» - строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна або без такої.
І тут Апеляційний суд також проявив свою гуманність – призначив мінімальне покарання за цією статтею – 5 років, а обвинувачення в частині легалізації коштів отриманих злочинним шляхом взагалі скасував «за відсутністю у діях обвинуваченої складу злочину».
Проте колегія суддів Вищого спеціалізованого суду не погодилася із таким рішенням та повернула справу на новий апеляційний розгляд.
І от уже в серпні 2013 року волинська апеляція вирішила залишити вирок Луцького міськрайонного суду, тобто самий перший по цій справі без змін.
А колегія суддів Вищого спеціалізованого суду знову «перекроїла» вирок на свій лад – мало не до усіх статтей обвинувачення судді застосували пом’якшуючі обставини (вочевидь до них суд відніс ту обставину, що Дьоміна виховує малолітню дитину) і остаточний вирок вийшов – 4 з половиною роки позбавлення волі замість 8 з половиною, позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю на 3 роки та конфіскація усього належного Дьоміній майна. Суд навіть збирався віддати малолітнього сина Дьоміної під опіку піклувальних органів.
Однак і це ще не кінець. Дьоміна вирішила так просто не здаватися у руки правосуддя і щораз шукає нових шляхів уникнення покарання.
Найцікавіше, що після кожного з судових рішень Олена Дьоміна за гратами так і не побувала. Спершу вона писала у соцмережах про свій відпочинок за кордоном, пізніше її частенько бачили на вулицях Луцька.

Фото з архіву Волинських новин 2011 року

І, хоч панянка офіційно перебувала в розшуку, затримувати співорганізаторку порностудії ніхто не квапився.
Останній раз, за нашою інформацією з правоохоронних джерел, Дьоміну оголосили в розшук тільки 11 січня, при тому, що Апеляційний суд прийняв ухвалу про покарання кураторів сумнівного бізнесу ще у серпні минулого року.
У липні цього року Луцький міськрайонний суд задовольнив клопотання Олени Дьоміної щодо позбавлення її від відбування покарання у зв’язку з хворобою. Обвинувачена заявила, що страждає від ниркової недостатності та хронічними хворобами, пов’язаними з цим.
Суддя Луцького міськрайонного суду Михайло Квятковський, який окрім всього є ще й головою суду, настільки перейнявся здоров'ям підсудної, що задовольнив її клопотання і тим самим позбавив від відбування покарання на час недуги.

Ось - стаття 84, якою керувався суд, звільняючи красуню від відповідальності під час винесення вироку. Зокрема, застосувавши ч.2 і ч.4 цієї статті: 

 


Прокуратура подала вирок на апеляцію.
І от чергове судове засідання відбулося без присутності самої Олени Дьоміної, а її захисник пояснив, що жінка хворіє, і стан її настільки важкий, що жінку аж помістили до лікарні. Судове засідання таки перенесли, позаяк і прокурор, і колегія суддів засумнівалися у правдивості тверджень адвоката Дьоміної.
Нам вдалося з’ясувати, що Олена Дьоміна таки лежить у відділенні урології Луцької міської клінічної лікарні, однак потрапила вони туди лише за день до судового засідання, тобто 26 серпня.
Прокурор кваліфікував такий вчинок обвинуваченої як ухилення від відбування покарання. А це, до речі, також карається позбавленням волі строком від трьох років. Однак ні міліція, ні прокуратура допоки не застосовує до Дьоміної цієї статті Кримінального Кодексу.
І от уже через два дні пацієнтка, нагадаємо, з тяжкою хворобою, благополучно виписалася з лікарні. Цю інформацію нам надав заступник головного лікаря Луцької міської клінічної лікарні Володимир Шендибило.



Начальник обласної міліції Перто Шпига сьогодні повідомив, що Олену Дьоміну, яка з 11 січня цього року перебувала у розшуку, уже затримали. За «класичним» сценарієм без застосування насильства у Луцьку, і нині вона перебуває у ізоляторі тимчасового тримання.


Та все ж останнє слово буде за судом. І не факт, що засуджена відповідатиме за свої вчинки. Судді ж бо у нас ну дуже вже гуманні, особливо коли у кримінальній справі йдеться про чималі гроші.