Смертельна загроза їх підстерігає у власній квартирі. Двоє луцьких пенсіонерів уже кілька років проживають у нелюдських умовах. Ще 2010-го спеціальна комісія встановила, що будинок на Пінській, 6 становить небезпеку для своїх мешканців. Він аварійний і не підлягає ремонту. Втім, подружжя Дзюбко разом зі щурами та павуками продовжує там жити. Інформує ТРК «Аверс».

Через дах свого помешкання вони можуть бачити зорі, втім цей факт їх чомусь не тішить. Пенсіонерів Лілію та Мирослава Дзюбко ні на мить не залишає думка про те, що їхній будинок може ось-ось завалитися.

Мирослав Дзюбко зазначив: «В нас тече скрізь, скрізь дує, в нас дірки в стєінах».

Лілія Дзюбко: «Вода постійно тече. Якщо дощ - тазіки не встигає чоловік виносити… Миші бігають по хаті, добре, що два коти є. Гриби ростуть, я їх збираю, як говориться, ну і мокрота постійна».

Перелякана господиня все частіше ночує на вокзалі. Чоловік у громадське місце, на нічліг не йде лише тому, що не дозволяє здоров’я.

Будинок, що на вулиці Пінській,6, за словами господарів, зведений ще 46-го року. У комунальному житлі раніше мешкало 5 родин. 2010-го він визнаний непридатнтим для проживання. Деяких квартиронаймачів відселили, дехто до цього щасливого дня просто не довжив.

Мирослав Дзюбко: «Андрій замерз. З тієї сторони там бабуля жила із сином. Син помер сидячи, а бабу забрали в дім пристарілих і вона померла. Все! Ми одні як патикі».

Узяти до себе жити стареньких діти відмовляються та ні чим не допомагають. Колишній артистці балету Лілії щоб прогодуватися доводиться збирати пляшки.

Лілія Дзюбко: «Пляшки кожного дня збираю. Звичайно мені соромно, бо я по спеціальності артистка балету. В «Світязі» танцювала і в Торчинському «Колосі», мене все місто знає».

Щоб уникнути трагедії міська влада тричі пропонувала подружжю інше житло. Але, ті все відмовлялися.

Начальник відділу реєстру житлового фонду департаменту ЖКГ ЛМР Геннадій Козюта: «Звільнилася в нас квартира на вулиці Кармелюка, повели туда, показали, запропонували. Сказали: «Нє, я не піду, там ремонт треба робити, там ванни нема». Відмовилися. Добре. Час трохи пройшов на Запоріжський вулиці звільнилася квартира. Те саме. Але ці квартири були кращі, ніж Пінська,6, можна було ремонт якийсь провести».

Як пояснюють старенькі, їм пропонували переїхати то в голі стіни, то у ветхий будиночок. Тоді від такого варіанту ще могли відмовитися. Зараз жалкують.

Лілія Дзюбко: «Зараз погодилися б вже в любу».

Пропоноване раніше житло вже зайняте, коли з’явиться інше, ніхто передбачити не може.

Начальник відділу реєстру житлового фонду департаменту ЖКГ ЛМР Геннадій Козюта: «Не буває такого, щоб стояло житло вільне і ніким воно не заселялося. Якщо десь, щось з’являється, то зрозуміло, що воно виноситься на розгляд і є певна соціальна черга».

За іронією долі, цей аварійний будинок, у якому поселились і щурі, розташований майже в центрі Луцька. Він є комунальною власністю. Поряд із ним, мов гриби після дощу, з’являються дорогі маєтки. Цією земельною ділянкою з привабливим місцем розташування давно цікавляться.

Мирослав Дзюбко: «Якийсь приходив, казав свою квартиру віддасть, десь на Привокзальній, щоб цю взяти. Ми його послали в міськвиконком. Він там був, але нічо не вийшло в нього».

Поки мешканці аварійного будинку з острахом чекають на зиму. Проживання в дірявих стінах та без опалення в мороз - це найжахливіше. Повторювати трагічну долю своїх сусідів подружжю Дзюбків дуже не хочеться.