Історія волинянина про те, яких знущань він зазнав від колишнього оперуповноваженого Любомльського райвідділу міліції Сергія Карасюка, має своє продовження. Нагадаємо, раніше мешканець села Згорани Любомльського району Іван Клок розповідав нашим кореспондентам про моральні і фізичні страждання, яких йому довелося зазнати саме від Сергія Карасюка. І, перебуваючи на цій посаді, погрозами і побоями, незаконними обшуками і триманням у СІЗО вимагав, щоб Іван Клок зізнався у вбивстві, якого ніколи не скоював, - розповів потерпілий у цій Іван Клок. 

Чоловік знову приїхав до обласного центру щоб справедливості у нинішньої влади. Написав звернення на ім’я прокурора міста Луцька та Волинської області, в Управління МВС України у Волинській області та місті, в комітет громадської Люстрації та «Правий сектор». Крім того, просив підтримки у губернатора області Володимира Гунчика та голови Волинської обласної ради Валентина Вітра.

Працівники обласного УМВС нам повідомили, що вже читали нашу публікацію про Сергія Карасюка. Заяву прийняли і пообіцяли, що протягом доби буде визначено слідчого для розслідування цієї справи.

У штабі «Правого сектору» подану заяву також обіцяли взяти до уваги, але коли – невідомо. Очільник «Правого сектору» Павло Данильчук сказав, що нині майже усі хлопці перебувають на Сході, а чимало скарг від волинян іще з весни чекають на реагування.

«Ми триматимемо це питання на контролі. Бо повірте, у нас стільки тих заяв, ще з весни, що там нашими силами їх навіть опрацювати їх нормально немає часу. А ми і на Сході та й іншими питаннями займаємось. А люди звертаються з будь-якого питання», - сказав він.

Того дня Іван Клок пішов до представників влади Волині. Заступник голови обласної ради Ігор Гузь також заявив, що вже знайомий з історією Клока з інтернет-публікації. Посадовець запевнив, що підготує депутатський запит на позачергову сесію облради, а також спробує зробити усе можливе.

З губернатором волинянину особисто зустрітися не вдалося, а тому він звернувся до його заступника Сергія Кудрявцева.

Посадовець взявся передати заяву та пакет документів Володимиру Гунчику просто в руки. Попри те, що працівники юстиції не підконтрольні місцевій владі, Кудрявцев запевнив, що в обласній адміністрації на звернення Івана Клока відреагують належним чином, як того вимагає Закон.

«Цей департамент підпорядковується Міністерству юстиції. Швидше за все голова дасть розпорядження, щоб ми написали звернення у Мін'юст, аби вони врахували цю інформацію при прийнятті рішення. Цей підрозділ напряму до нас не підпорядковується», - сказав Сергій Кудрявцев.

Крім того, заступник голови ВОДА порадив усім, хто постраждав від рук Сергія Карасюка також не мовчати. Між тим Іван Клок запевняє, що люди бояться, багато хто не хоче згадувати цих неприємних моментів, і що були й такі, кому погрожували розправою.

Насамкінець Іван Клок вирішив зустрітися із самим Сергієм Карасюком.

«Я хочу йому подивитися в очі. Він мене бив, катував… Вивозив в ліс і погрожував вбивством. Заставляв зізнатися у вбивстві пенсіонерки,  підписавши чисту бумагу…».

Представившись колишнім начальником Любомльського райвідділу, у лавах якого колись і працював Сергій Карасюк, Іван Клок таки потрапив до кабінету першого заступника начальника Головного управління юстиції Волині.

Доповівши про Івана Клока як про старого знайомого з любомльської міліції, секретар пропустила чоловіка до кабінету шефа, але переказала, що журналісти повинні залишитися приймальній, адже пан Карасюк зволів спілкуватися з товаришем без присутності журналістів. На запитання «чому» вона відповіла, що саме таким було розпорядження її керівника.

Сергій Карасюк спокійно сидів за робочим столом свого кабінету зі слухавкою в руках. Однак, коли Клок переступив поріг, а за ним і журналісти – головний юрист панічно кинув трубку на телефон і кинувся навтьоки.

«Я ж попросив… Як я можу спілкуватися… Тим більше, мені сказали Соколюк Олександр Мінович. В мене і не прийомний день – це по-перше…  по-друге - я їду зараз у відрядження! І так як сказали, що Олександр Мінович, то я думав шо він і зайде. Я сказав без журналістів. Ну нє… Не получається… значить…».

Претендент на посаду очільника волинської юстиції в паніці схопив свій портфель і поспішив покинути свій кабінет. Усе що встиг зробити пан Карасюк, так це мимохідь заглянути до приймальні. Однак ображений колишніми діями і такою поведінкою Карасюка Іван Клок вирішив не упускати шансу і просто «на ходу» почав питати у посадовця чи не соромно йому дивитися людям в очі. Натомість сам Карасюк сприйняв це як провокацію.

«Та не було такого… Про шо ви говорите? І знаю хто до вас приїхав і для чого це все робиться. Те, що ви видумали… це дуже добре», - бурмотав коридором Сергій Карасюк у відповідь на слова Івана Клока.

Вочевидь, про терміновий від’їзд керівника юстиції мабуть не знав жоден працівник управління, адже секретар запевняла, що відповідати на питання про відрядження керівництва  не в її компетенції та скерувала журналістів у відділ кадрів. Однак працівники відділу кадрів і самі не відали про термінове відрядження Карасюка. Працівниця довго не могла зрозуміти чим журналісти хотіли заморочити їй голову, а коли зрозуміла про що йде мова – заходилася захищати свого начальника.

«Можливо його терміново викликали, я поки ніякої інформації не можу вам сказати… Поки що розпоряджень немає… Але робочий день ще не закінчився і…якби… у нас документи робляться за 5 хвилин, ви ж розумієте, наказ дуже швиденько… Бувають різні ситуації», - сказала вона.

Іван Клок запевнив, що шукатиме шляхи, аби зустрітися і поспілкуватися з людиною «з минулого» Сергієм Карасюком знову. Поки волинянину лишається лише сподіватися на позитивну реакцію правоохоронців та урядовців.

Втім, інформації, яка була опублікована нами раніше, донині так ніхто й не спростував. Взагалі, за увесь період активних пошуків вдалося отримати не так багато офіційних коментарів щодо цього посадовця.

Аби справа Івана Клока не потрапила у довгу шухляду, журналісти інтернет-видання «Під прицілом» теж відправили інформаційні запити на адресу Міністерства юстиції, Міністерства внутрішніх справ та Управлінню МВС у Волинській області.

Окрім інформації про незаконні способи отримання зізнань, про які нам розповів Іван Клок, ми просили перевірити й іншу відому нам інформацію, де фігурував Сергій Карасюк. Зокрема, просили вказати про причини звільнення Карасюка з лав МВС. Крім того у запиті ми просили надати інформацію щодо перевірки факту загорання автомобіля начальника реєстраційної служби Шацького РУЮ Віктора Цвида.

Нагадаємо, раніше наші журналісти писали про цей випадок. Сам потерпілий підозрював, що його автомобіль підпалили через його незгоду без законних на те підстав вносити зміни до реєстру одного з місцевих підприємств.

За кілька тижнів ми отримали відповідь з обласного управління МВС у Волинській області, а точніше від начальника управління Петра Шпиги, на ім’я котрого ми й скеровували запит.

З відповіді вбачається, що «Оперуповноважений відділення карного розшуку Любомльського РВ УМВС у Волинській області лейтенант міліції Карасюк Сергій Вікторович був звільнений з органів внутрішніх справ 13 листопада 1998 року за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу ОВС України».

Нагадаємо, що багато волинських ЗМІ свого часу в деталях описали випадок, коли молодий лейтенант Любомльського РВ УМВС Сергій Карасюк безпричинно почав стріляти з табельної зброї по приміщенню Любомльського відділення електрозв’язку, де саме на той момент працювали люди, які в подальшому й затримали стрілка.

Крім того, з відповіді начальника обласного УВМС Петра Шпиги вбачається, що навіть «керівництво Любомльського райвідділу клопотало перед тодішнім керівництвом обласної міліції про звільнення Карасюка з лав правоохоронців «по вказаних вище мотивах».

А щодо неправомірних дій тодішнього міліцінера Карасюка стосовно Івана Клока вбачається, що свого часу проводилася перевірка органами прокуратури і були винесені відповідні рішення «перегляд яких не відноситься до компетенції органів внутрішніх справ».

Натомість в Мін'юсті наш запит про надання інформації розцінили як звернення і зобов'язалися надати відповідь пізніше.

Відповідь на запит підписана заступником Міністра Ігорем Алексєєвим, через приїзд якого свого часу так нервував Карасюк. Нагадаємо, що на зустріч з замміністром окрім кількох громадян до обласного управління юстиції прийшли й журналісти місцевих видань, однак пан Карасюк наполегливо просив не займати пана Алексєєва питаннями, адже «усі шишки полетять» саме на нього.

Зрештою Ігор Алексєєв надав відповідь на запит не дуже зрозумілу, хоча й з посиланнями на Закон «про доступ до публічної інформації».

«Відповідно до частини першої статті 1 цього Закону публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом», - йдеться у листі.

Крім того, у відповіді Мінюсту зазначено, що наше «звернення» буде розглянуто у встановлений Законом термін. Та зважаючи на те, що відповідь датована 2-им вересня, а Законом передбачено надати відповідь заявнику у місячний термін, більше листів з Міністерства Юстиції України на адресу інтернет-видання «Під прицілом» не надходило.

І уже за два тижні, так і не отримавши конкретних відповідей Іван Клок знову приїхав до обласного центру Волині, аби особисто почути відповіді на питання, які виклав у своєму зверненні та заявах.

Перш за все Іван Клок пішов до обласного управління внутрішніх справ, де на нього вже уже чекав працівник відділу внутрішньої безпеки Руслан Добровольський.

Слідчий заперечив проти того, аби журналісти були присутніми під час їхнього з Клоком «спілкування». Слідчий Руслан Добровольський навіть подзвонив до начальника відділу, у якому він працює, Миколи Логвіна, так би мовити проконсультуватися щодо присутності ЗМІ. Вочевидь, питання у слідчого були серйознішими, аніж ми очікували, адже за кілька хвилин у передпокій управління міліції спустився начальник відділу внутрішньої безпеки УМВС Микола Логвін і почав переконувати журналістів у тому, що розмова слідчого з Клоком триватиме всього 5 хвилин, а ми нічого не втратимо, якщо почекаємо Івана Клока у холі управління міліції. Крім того Микола Логвін, для переконливості, додав, що управління міліції це режимний об’єкт, а тому й не варто фільмувати усе. Що відбувається в кабінеті у слідчого.

Зрештою, чоловік пробув у кабінеті слідчого не 5 хвилин як обіцяли правоохоронці, а 5 годин, і як виявилося Іван Клок давав пояснення стосовно свого звернення, а слідчий, зі слів Клока, влаштував йому серйозний допит.

Уже після допиту селянин пояснив, що розповідав слідчому події 90-их років у найменших деталях, адже досі пам’ятає усе «як Отченаш».

Однак про що говорив слідчий житель села Згорани розповідав неохоче і мотивував це тим, що Руслан Добровольський просив залишити деталі їхньої розмови у таємниці, мовляв, аби не робити зайвого розголосу.

Тому не довго думаючи Іван Клок відправився до обласної прокуратури. Проводити відеозйомку у приміщенні прокуратури нам не дозволили тому, що на це потрібно «мати дозвіл від прес-служби» і уже за кілька хвилин працівник секретаріату прокуратури повідомила заявнику, що його звернення скерували до прокуратури Луцького району.

У прокуратурі Луцького району нам також заборонили знімати, адже також потрібно було взяти дозвіл, але вже з обласної прокуратури, а потім мотивували це тим, що «це режимний об’єкт».

Однак попри це у районній прокуратурі нам випало поспілкуватися із начальником слідчого відділу обласної прокуратури Анатолієм Семенюком.

Прокурор запевнив, що звернення Івана Клока уже направили на розгляд одному зі слідчих районної прокуратури і невдовзі буде винесено рішення – чи давати далі хід цій історії чи ні. Однак попри це правоохоронець одразу ж «натякнув» Івану Клоку, що ніхто не буде відкривати кримінальне провадження позаяк «дуже мала доказова база».

Клока це неабияк обурило і він почав знову переповідати історію начальнику слідчого відділу обласної прокуратури, однак слідчий стояв на своєму. Анатолій Семенюк пояснив, що згідно ст. 214 КПК у слідчого є лише 24 години для прийняття рішення, а тому потерпілий ніяк не встигне подати потрібні документи та докази у прокуратуру.

Варто зазначити, що у районній прокуратурі нам пояснили, що суб’єктами підсудності прокуратури є держслужбовці І-ІІІ рангу, а держслужбовцями VII рангу займається міліція.

Виходячи з того, що конкретної відповіді на свою заяву Іван Клок не отримав, чоловік вирішив піти в облраду та облдержадміністрацію, куди він також звертався.

Нагадаємо, що заступник голови облради Ігор Гузь пообіцяв розглянути звернення Івана Клока та підготувати відповідний депутатський запит на чергову сесію облради. Однак на момент візиту Клока ні Ігоря Гузя, ні іншого представника голови облради на робочому місці не було. Сам же голова Волинської обласної ради Валентин Вітер на той час проводив нараду, а його секретар повідомила, що ніякого звернення від громадян Ігор Гузь не реєстрував.

Зауважимо, що і під час сесії облради, що відбулася 26 вересня жодного депутатського запиту від Ігоря Гузя не прозвучало.

З головою облдержадміністрації Володимиром Гунчиком Івану Клоку не вдалося поспілкуватися, адже, як нам пояснили губернатор приймає громадян лише у визначені дні, а у будь-який інший час – до нього зась. Його ж заступника Сергія Кудрявцева, з яким Івану Клоку довелося спілкуватися попереднього разу також не було на своєму робочому, однак секретар голови ОДА повідомила, що звернення Івана Клока було скеровано до прокуратури. А як нам уже відомо прокуратура розглянула звернення і постановила, що не відкриватиме провадження у зв’язку з відсутністю достатньої кількості доказів.

Зрештою, так і не отримавши конкретної відповіді із жодної з структур, куди звертався за допомогою Іван Клок повернувся додому, і заявив, що буде і надалі добиватися справедливості.

Тиждень тому Парламент України абсолютною більшістю присутніх на засіданні депутатів ухвалив законопроект, якого Україна чекала впродовж всього часу своєї незалежності. Закон Про очищення влади чи, іншими словами, закон про люстрацію. 231 народний депутат із 246 зареєстрованих підтримали цей законопроект.

Як аналізують фахівці, мова йде не лише про попередні політичні та партійні кольори претендентів на усунення від влади. В першу чергу люстрація в дії покликана вивести країну з режиму диктатури та привести до демократії. Країну, у якій кожен чесний українець зможе жити без страху, і де, навпаки, до влади буде регламентовано доступ осіб, пов'язаних у минулому з репресивним апаратом.

І, зі слів як українських, так само й іноземних експертів, головною метою люстрації в Україні повинно було б стати зміна кадрового складу влади, коли повсюдно виганяють старих керівників і призначають нових. Саме слово «люстрація» походить від латинського слова «lustratio» – «очищення засобами жертвоприношень». Люстрація для суспільства – це процес очищення влади від конкретних організацій та осіб, причетних до злочинів проти народу. Тому чи не є поведінка Сергія Карасюка чудовим прикладом злочину проти народу? І чи не він повинен очолити список осіб, яких необхідно піддати люстрації?