Не встигли оговтатись волиняни від скандалів у 51-ій бригаді, як нову вибухову міну протестів знову закладає керівництво Збройних сил України. Цього разу для військовослужбовців 1-ого батальйону територіальної оборони Волині. Адже бійці повідомляють, що уже невдовзі високі столичні чиновники планують переформатувати цей підрозділ у 99-й окремий механізовано-піхотний батальйон.

Саме сьогодні у добровольців вимагають рапорти про те, що вони не відмовляються нести службу в новоутворених військових частинах. Солдатів на передовій це неабияк насторожує. Причини їхньої тривоги, з’ясовували репортери «Нововолинська Ділового».

Волинський тербатальйон наразі перебуває у Дебальцевому. Стрілецькі бої тривають не припинялісь і тривають досі.

З біцями поспілкувався журналіст видання. Як розповіли військові - воювати готові. Уже рівно 23 дні стоять у самому пеклі на передовій. За їхніми окопами – ворог. Лупаті снайпери зирять крізь приціли і навідники десь позалягали на висоті.

— Це передок, — кажуть солдати.

— Як там справи із бронетехнікою? – допитувався журналіст.

— Грустно, — каже боєць Микола К. – Грустно, бо техніка несправна і майже постійно в ремонті. Воюємо на доходягах. Дещо вдається відновити, а дещо – ні.

— Зараз саме міняють військове керівництво на найвищому рівні. Є якісь відчутні переміни?

— А когось міняють?! А-а-а… Гелетея? Ну, ми тут на передовій цих змін не відчуваємо. Може у них там в кабінетах обстановка зміниться, але не в наших окопах.

Наприклад, днями ми попросили дрова для обігріву. Не багато – три машини. Привезли нам аж із Харкова один кузов дерева, а два – вугілля… Це в той час, коли ми на Донбасі вугілля з вух виколупуємо, бо скрізь терикони і шахти. Просили дрова, а вони такі «дбайливі» нам чорне золоте доправили. Отака опіка військових чиновників про солдатів першої лінії оборони. Думаєте, це колись зміниться? Дай Бог!

ГІРКИЙ ХЛІБ
— Що у вас там за новий наказ усім писати рапорти для несення служби у переформатованих військових частинах?

— Є таке. Кажуть, що із Волинського обласного комісаріату спущено розпорядження Генштабу, аби ми отакі заяви понаписували. Начальство розводить руками. Знаєте, ми — 1-й волинський батальйон територіальної оборони. Не хочеться бути 99-м. Якось занадто далеко від передової.

Коли серйозно, то усі бійці батальйону проти того, аби писати подібні рапорти. Ми йшли добровольцями захищати рідну Волинь. Довелося боронити її аж під Дебальцеве. Не біда. Проте ми лишаємося батальйоном територіальної оборони і підпорядковуємось не лише військовим, але й державній адміністрації Волині. Якщо із числа наших солдатів утворять новий батальйон, то ми вже будемо повністю під ковпаком ЗСУ. Це гіркий хліб, якого нам не хочеться. Глумитися над нами так, як глумилися над героїчною 51-ю бригадою ми не дамо.

Наша військова частина була утворена згідно відповідного закону, який стосується батальйонів тероборони. Там нібито прописані завдання, які ми можемо виконувати і терміни нашої служби.

Тепер хтось хоче нас обізвати по-іншому і кинути ще в якесь пекло для того, аби нашими життями пробити собі дорогу на виборах?!

— До речі, де будете голосувати?

— Ніхто не знає. Начальство відповіді на це питання іще не дає. Чекаємо, що ж там Генштаб намудрує.

— А як із забезпеченням? Усього вистачає?

— Слава Богу, так! Їжі вдосталь. Зброї теж. Від луцького мера Романюка отримати гумові чоботи на весь батальйон. Подякуйте йому від хлопців. Також термобілизну передали. Волонтери із Володимира-Волинського, з Нововолинська і Ратного доправляють допомогу. Оптику нам закупили, тепловізори. Допомагає і новий губернатор Донеччини – Олександр Кіхтенко. Ми із ним ще на Чернігівщині співпрацювали.

Підгодовуємо місцеве населення. Адже люди тут насправді бідують.

— Як там «режим тиші»? Це все чергові байки про припинення вогню? Його ж немає насправді?!

— Звісно, ми й не чекаємо на тишу. Якщо нас обстрілюють — завжди відповідаємо: чи то стрілецькою зброєю, чи то артилерією. Атак не здійснюємо, але і не мовчимо. Ворог мусить знати, що отримає адекватну відповідь на агресію. Тут стоїть 1-ий батальйон волинських бійців. Нехай про це пам’ятає суперник.