У страшній війні проти російських окупантів Україна здобула перемогу в одній невеликій, однак дуже наглядній битві. У битві, яку роками втілює у реальність цілою армією технологів, спецагентів, брехливих журналістів російського кремля, та, зрештою, самого тирана Путіна.

18-ого листопада українське правосуддя перед усім світом довело, що Україна більше ніколи не буде залежною ні від Кремля, ні від Путіна, що наша країна насправді вільна і справедлива. Приморський суд міста Одеса просто із зали суду відпустив на свободу чоловіка, якого майже три роки тримали за звинуваченням, що він готував замах на президента Росії Путіна.

Історія людини, яку вважали особистим ворогом Путіна, молодого чеченця Адама Осмаєва доводить, що віра, любов та наполегливість творять дива. Ця історія може стати гідним прикладом для кожного щирого українця і повноправно увійти до офіційних хронік нової Європейської держави.

Багато українських і російських експертів впродовж усього процесу висловлювали впевненість, що справу,  зшиту білими нитками справу від самого початку й до кінця фабрикували спецслужби Росії.

Чому він став таким необхідним для російських карателів у погонах, пояснював батько Адама. Асламбек Осмаєв розповідав українській пресі про те, що його родині оголосив вендету нинішній лідер Чеченської Республіки. До Рамзана Кадирова чоловік був у Чечні бізнесменом і контролював нафтову галузь країни. У 2001 році на прохання тодішнього керівника Республіки Ахмада Кадирова він очолив державне підприємство «Чеченнафтопродукт». До діяльності  залучав і сина - на той час Адам встиг закінчити економічний факультет престижного Букінгемського університету повернувся до Чечні і працював топ-менеджером компанії. 

Проте на коштовну сировину Чечні уже зазіхнула Росія. Асламбек Осмаєв разом з Ахматом Кадировим у судах відстоюють підприємство від російських посягань. Правда за ними, тож вони виграють у всіх судах проти Росії. Проте уже через тиждень після остаточної перемоги на лідера Чечні Ахмата Кадирова вчиняють замах, президент гине внаслідок вибуху і сім'я Осмаєвих залишається без покровителя.

Путіну тепер нічого не перешкоджає відібрати нафтову галузь у Чечні. Тим паче, що цьому активно сприяє проросійськи налаштований новий лідер Чеченської Республіки Рамзан Кадиров. 

Сподіваючись на відновлення справедливості у рідній країні, Адам певний час ще продовжує боротьбу проти нового режиму. Втім, вороги при владі це швидко присікають і звинувачують Адама у посяганні на життя Кадирова. З того часу на батька й сина почалися гоніння.  Тепер їм немає місця ні у Чечні, ні в Росії. 

Із 2008 року Адам переховувався в Одесі від помсти чеченських кланів. Перебуваючи під програмою захисту свідків, хлопець отримує новий паспорт, тож живе в Україні під чужим іменем. Наприкінці 2011-го року з ним зв'язуються двоє молодиків - чеченець Руслан Мадаєв та громадянин Казахствану Ілля П'янзін. Хлопці виявили бажання налагодити в Одесі бізнес, тож попросили, щоб Адам підшукав для них у місті житло. Осмаєв не відмовив одновірцям, і знайшов для них підходящу квартиру на вулиці Тираспольській, 24, неподалік від власного помешкання, по приїзді показав місто, іноді навідувався до них у гості.

Невдовзі після цього у квартирі, яку орендували молодики, лунає вибух і займається пожежа. Спершу МНСники висувають офіційну версію про витік газу у старезному будинку. Однак полум'я встигають зафіксувати російські телекамери, що якимось дивом знаходилися на місці пригоди.

Вцілілого Іллю П'янзіна звинувачують у виготовленні вибухівки при підготовці до терористичного акту. І міліція заповзято береться розшукувати Адама Осмаєва, який встиг вибратися з вогню.

Ось як переказувала зі слів Адама Осмаєва ці події його захисник Ольга Черток:
«4-го січня Осмаєв прийшов до них на квартиру. Казав, увійшов і відчув якийсь запах, ніби від газу. Сказав про це хлопцям, а потім повернуся, щоб відчинити кватирку. У цей момент, як він розповідав, навіть вибуху не почув, тільки побачив спалах і його відкинуло. Як підтвердження його слів, залишилися опіки на спині і на руці, а не на грудях та обличчі. У помешканні було багато книг, які привезли із собою молодики, тож у першу чергу спалахнули саме вони. Пьянзін вискочив надвір, а Осмаєв ще певний час намагався витягнути з вогню Мадаєва. Коли ж зрозумів, що хлопця вже врятувати не можна, побіг надвір. Як він дістався додому, не пам'ятає. Від отриманих опіків погано ходив постійно втрачав свідомість. Так минув місяць, і, коли Адам вчергове опритомнів, відчув що його викинули з ліжка і заходилися лупцювати».

Того ранку, 4-ого лютого більше сотні бійців російського спецпідрозділу «Альфа» вдерлися до помешкання, у якому проживав Адам разом зі своїм батьком Асламбеком Осмаєвим та батьковою дружиною.

Від початку й до кінця затримання відбувалося під прицілом об'єктивів Першого російського каналу.

 

 

Молодого чоловіка запроторили у відділок міліції, де його взялися допитувати російські спецпризначенці разом із співробітниками Служби безпеки України. Як розповідав згодом сам молодий чоловік, спеціально навчені люди в буквальному розумнінні вибивали з нього зізнання. Як розповідала адвокат Осмаєва Ольга Черток, від побоїв, яких завдали дізнавачі, на Адамові не лишалося живого місця, одягали на голову поліетиленовий мішок та кололи наркотики.

Зламати Адама остаточно вдалося після того, коли йому повідомили, що його хворий батько вже кілька діб перебуває у них в руках і що незабаром батька перевезуть у Росію на поталу Кадирову і Путіну. Після цього в'язень готовий був взяти на себе не лише замах на Путіна, а злочини усього світу. Зізнання Адама Осмаєва запопадливо були записані на відео.

Адвокат Осмаєва розповідала, що після кількох таких доптитів затриманого навіть відмовилися приймати у місцевий слідчий ізолятор, доки те, що отримані побої не загрожують життю затриманого, не підтвердили медики. 

Про те, що Адама наздогнала саме помста Кадирова, свідчить одне з інтерв'ю Ольги Черток, у якому та розповідає, що спершу її підзахисного примушували зізнатися у підготовці замаху саме на Рамзана Кадирова. Вочевидь, оголосити версію замаху Путіна в Росії зметикували пізніше, ближче до дня виборів. 

Здобутого матеріалу виявилося достатньо для того, щоб згодом, за тиждень до чергових виборів президента Росії підняти істерію в усіх центральних ЗМІ країни. Прокремлівські медійники наввипередки у своїх ефірах демонстрували слова Адама.

Поки резонансні кадри крутили по всіх каналах світу, дізнавачі вперто не хотіли долучати їх до матеріалів кримінальної справи, як цього вимагала сторона захисту. Під час судового слідства не змогли відшукати й цілий ряд інших предметів, на яких будували свої аргументи обвинувачі. Ольга Черток і досі не може збагнути у який спосіб можна в каструльці наварити 500 кілограмів вибухівки для організації вибуху кортежу Путіна, більше того як збиралися «терористи» перевозити її через кордон. Власне, і самих ємностей, у яки ніби то готувалося вариво, слідство також не надало для експертиз.

 

Між тим кремлівські технологи вигадували, співробітники СБУ та ФСБ приписували, а журналісти озвучували усе нові деталі у надуманій співпраці з ісламістськими організаціями, тонкощах виготовлення вибухівки з придбаних на місцевому ринку інгредієнтів і наміри напасти на кортеж та вбити самого охоронюваного посадовця світу. 

Знаково, що саме російські аналітики відверто кепкували з безглуздості й надуманості безпричинної передвиборної істерії, яка здійнялася довкола так званого «замаху на Путіна». Дивувалися такій публічності, а, головне, своєчасності не скоєного замаху. 


Цитата власкора російського видання Коммерсантъ Олега Кашина від 28.02.2012р.

Однак усе це зробило свою справу. Роздутий до надзвичайних розмірів скандал довкола Адама став дуже доречним подарунком для Путіна. Спершу служки Януковича допомогли Путіну перемогти на президентських виборах, а вже незабаром готувалися передати Росії самого Адама Осмаєва.

Проте рідні та близькі затриманого, знаючи, що після екстрадиції молодого чоловіка просто зітруть з лиця землі, стали бити на сполох і звертатись скрізь куди тільки можна. Врешті Європейський суд порекомендував Україні зачекати з екстрадицією. Україна не змогла суперечити правовій установі, тож особливий подарунок вирішили піднести згодом.
Однак Росії видали іншого підозрюваного у цьому злочині Іллю П'янзіна. Той одразу пішов на співпрацю зі слідством і під час суду в Москві повністю підтвердив ту версію, яку нав'язали Адаму в Україні. Допит П'янзіна знімали на телекамеру та показували у новинах. Таку дивну публічність у допитах рідко можна зустріти і у Росії, і в Україні. 

Захисник Осмаєва Ольга Черток впродовж всієї справи наголошувала на тому, що обвинувачення Адама побудували повністю на справі П'янзіна. Вона постійно вказувала, що в обвинувальному висновку міститься безліч очевидних суперечностей, які при здоровому глузді виглядають повною нісенітницею.
В Україні Адама судити розпочали лише через рік після затримання. На першому засіданні він зміг розповісти про жахіття, пережиті ним під час вибивання зізнань.
Для рідних і близьких в'язня почався період безкінечних звернень до усіх можливих інстанцій. Тисячі людей підписалися під вимогою повернути свободу Адаму Осмаєву. В соцмережах організували однойменний рух. Серед прибічників сім'ї Осмаєвих - українці, росіяни, мусульмани різних національностей, які заявляють про свою незгоду з путінським свавіллям. Вони вимагали звільнити Адама, визнати його політв'язнем та жертвою кремлівського режиму.
Надія проблиснула із початком української Революції Гідності. Поряд з патріотами України відстоювати права нашого народу на закривавлений Майдан Незалежності вийшла і дружина Адама Осмаєва, медик за освітою Аміна Окуєва. Жінка раз по раз зверталася до представників нової влади із закликами випустити на волю Адама, просила політичного притулку в Грузії, зверталася до світової спільноти.
Під час протистоянь у Києві взимку 2013-2014 років Аміна Окуєва постійно працювала на Майдан Незалежності лікарем. Увесь час вона була поряд з українським народом і допомагала пораненим в медичному наметі Євромайдану.

Під час подій на вулиці Грушевського разом з «афганською сотнею» (загін активістів Євромайдану з числа ветеранів-афганців) працювала на передовій.
З початком російської окупації Аміна вступає в лави добровольчого батальйону «Київ-2» і вирушає в АТО. Жінка на рівних з чоловіками взяла до рук автомат і мужньо йде боронити Україну від російських окупантів.

Аміна Окуєва - фото з особистої сторінки у Facebook


Про історію Адама та Аміни дізнавалося усе більше людей усього світу. Активісти вимагали відпустити Адама з ув'язнення та визнати його політичним в'язнем режиму Януковича.
Відстоювати правду у цій інформаційній війні допоміг і відомий в Україні юрист, правозахисник і громадський діяч Ібрагім Татієв. Чоловік постійно тримав руку на пульсі подій, публічно коментував процес, вказував на недоречності у кримінальній справі та уголос заявляв, що резонансний «замах на Путіна» - скоріш за все від початку й до кінця зрежисований ФСБ спектакль.

Фото зі сторінки Ібрагіма Татієва у Facebook

Лише після подій Євромайдану у справі Адама проблискують перші промені надії для його рідних. Наприкінці серпня Генпрокуратура України вирішує не видавати в'язня російським службам.

Як прокоментувала рішення Ольга Черток, постанова про видачу Адама Росії суперечила Міжнародній конвенції про видачу злочинців. Окрім того, зі слів юриста, такого висновку вдалося домогтися завдяки вчасному зверненню в Європейський суд з прав людини.
Довгі місяці місяці судових засідань, очікувань та сподівань.
Врешті 31-го жовтня Приморський районний суд знімає з Адама обвинувачення в тероризмі та замаху на Путіна. Тож офіційно він більше не «вбивця Путіна», як його звикли називати з подачі проросійських журналістів. І йому не доведеться бути довічним в'язнем - а саме цього так вперто домагалися кремлівські прислужники.
Після цього залишаються звинувачення у незаконному виготовленні вибухівки та ненавмисному пошкодженні чужого майна.
18-го листопада Приморський суд міста Одеса призначив Адаму Осмаєву покарання у вигляді 2-ох років та 9-ти місяців позбавлення волі. Позаяк він він уже відбув цей термін у СІЗО, судді відпустили Адама з-під варти просто у залі суду.
Звільнення Адама вітали стоячи та оплесками. Перші слова, які хлопець сказав після виходу з-за грат, були слова подяки усім хто його пітримував та прохання берегти Україну.


Наступного дня звільнений в'язень погодився на інтерв'ю журналістам одеського видання видання «Думская».

Його слова видання радше трактує як політичну заяву:
У своєму інтерв'ю Адам розказав, що війна у його рідній Чечні розпочиналася в дуже подібний спосіб, як це відбувається зараз у нас. Адам пригадує, що спершу було проведено тотальну дезінформацію та інформаційною брехнею налаштовано росіян вороже до його співвітчизників. Потому Москва заходилася озброювати бандитів, а коли спроби скинути законне керівництво руками найманців зірвалися, почалося пряме введення російських військ.
На думку Адама Осмаєва, Росія понад усе прагне відбудувати імперію, дуже схожу на Радянський Союз. Проте з Україною у неї цього вже не вийде - Революція гідності нас змінила. Від себе Адам висловив вдячність цій Революції, яка змінила і його долю, і долю нашої країни.
«Коли мені було важко, Україна мене прихистила. Зараз, у важкий час для країни я вважаю своїм обов'язком відповісти добром на добро. Я залишуся тут і докладу усіх зусиль, щоб допомогти відбити російську агресію. Україна вирішить, де моя допомога буде більше корисна, де я більше потрібний. Зараз головне завдання - зупинити біду, що насувається і закінчити цю війну. У будь-якому разі я зроблю усе, що в моїх силах, щоб Україна захистила себе і щоб усе тут було добре».

P.S. Сьогодні дружина Адама Аміна Окуєва на свої сторінці у Facebook розмістила фото Адама у формі українського вояка. Сотні небайдужих людей вітають подружжя з здобутим щастям і жартома бажають парі «зо трійко гарненьких Чечено-Бандерівців».