Гравець «Волині» та національної збірної Грузії Олександр Кобахідзе поспілкувався з прес-службою УПЛ.

– Сандро, перед від’їздом до табору збірної твоя команда здолала «Олімпік» 4:0. Це була найбільша перемога лучан у лізі найсильніших…

– Настрій, звичайно, був відмінний. «Олімпік» за грою зовсім не виглядав погано і не заслуговував такої різниці у рахунку. Взагалі команда злагоджена дисциплінована, і її місце у турнірній таблиці говорить саме за себе. Однак і ми, мабуть, добре налаштувались, показавши багато з того, що вміємо. Впевнено вигравати – це має допомогти нам у майбутньому.

– Мабуть, був задоволений своє грою – як не як перший гол у сезоні…

– Зустріч провів насправді непогану, проте це ще не зовсім мій рівень. Можу виступати набагато краще – просто часу на адаптацію у «Волині» пішло чимало. Можливо, і пізно, але нарешті вписався у нову команду.

– З початку сезону ти більш-менш отримуєш постійну ігрову практику, чого не скажеш про півтора роки у «Дніпрі»…

– Усі враження від перебування у Дніпропетровську лише найкращі. За єдиним винятком, однак найголовнішим. Дійсно, грав я дуже мало. Саме тому я і наважився піти в оренду, адже маю необхідність регулярно виходити на поле в офіційних матчах.

– Немає відчуття, що розгубив свої кондиції?

– У футбол грати не розівчився, форму не втратив. Однак ігрова практика – це зовсім інше. Втім, у тренувальному процесі прогалин не було, а, значить, ігровий тонус відновити мені було неважко.

– Якщо викликають у збірну, мабуть, що це справді так…

– Звичайно. Збірна є збірна. Туди запрошують найкращих футболістів Грузії. За усіма, хто грає в інших країнах, уважно стежать. Втім, мене викликали навіть тоді, коли я перебував у запасі «Дніпра», Просто тепер відчуваю себе більш упевнено.

– Відомо, що ви поступились 0:4 полякам, а у тебе був момент, який міг повернути хід зустрічі зовсім в інший бік…

– У першому таймі ми грали практично на рівних, хоча збірна Польщі та її лідери не потребують особливих презентацій. Дійсно, міг відкривати рахунок, однак потрібно було влучати у ворота. Цього не сталось – що поробиш… Якщо не використовуєш свій шанс, потім будеш покараний. Суперник вийшов на другий тайм, швидко «закинув» нам двічі м’ячі зі «стандартів». Вже після цього з нашого боку розпочався, так би мовити, безлад. Все це і вилилось у вкрай неприємний рахунок.

– Наскільки важко повертатись у клуб?

– З цим все нормально. Звична практика, тому що такі поїздки відбуваються регулярно. І до цієї вимушеної перебудови вже давно звик. У мене не виникає подібних проблем. Коли повернувся, одразу переключився на донецький «Металург», на підготовку до зустрічі з наступним суперником.

– До речі, які особливості у грі донеччан? Які враження справляє на тебе ця команда?

– Якщо чесно, мені «Металург» завжди подобався швидкістю, комбінаційністю, підбором висококласних виконавців. Переконаний, що не може бути нецікавим наш наступний поєдинок. Шанси на перемогу будуть у кожної зі сторін, адже донеччани далеко не в усіх іграх демонструють однаковий рівень, не все проходить за їхнім сценарієм.

– Ви гратимете у гостях, проте для «Волині», складається враження за кількістю набраних очок, особливої різниці немає, де проводити матч…

– Справа у тому, що зараз нам потрібно грати не у Донецьку, а на нейтральному полі. Тому більше про відповідальність за результат і те, як використати статус господаря, варто думати «Металургу». А нам все ж таки комфортніше виходити на поле у Луцьку перед своїми вболівальниками. Тому різниця все ж таки є.

– «Волинь» багато забиває та багато пропускає. Це означає, що Віталій Кварцяний більше задоволений гравцями групи атаки?

– Краще багато забивати і пропускати, ніж нічого не забивати і мало пропускати. І Віталій Володимировч нас так налаштовує, що, якщо вже програвати, то краще це зробити з рахунком 5:7 ніж 0:2. Звичайно, це образний вислів. Тренер, дійсно, багато уваги приділяє атаці, любить, коли ми забиваємо голи, багато працює задля цього. А пропускаємо тоді, коли не всі допомагають захисникам при володінні м’яча суперником.

– Перед початком 13-го туру у турнірній таблиці багато команд поруч. «Волинь» йде 9-ю, однак відстає від 4-го місця лише на 4 очки. Залишається 3 зустрічі. Яка проміжна позиція задовольнила б?

– Мені хотілося б замахнутись на п’ятірку. Гадаю, якщо добре підготуватись до чергових матчів, здобути потрібний результат, то так і буде.